2013-2015. На межі

Олександр Карпенко

Сторінка 41 з 66

Не слід забувати, що угоду укладено з Росією, котра досі нехтувала будь якими міжнародними домовленостями.

Нормандська незворушність

17 лютого 2015 року

Протягом останніх чотирьох днів (11-16 лютого 2015 року) лідери провідних держав Заходу, міжнародні інституції, люди доброї волі, а надто наші герої на Донбасі докладали зусиль, аби забезпечити виконання Мінських угод щодо врегулювання конфлікту на Сході України. Як і передбачалося, цих домовленостей виявилося недостатньо, аби забезпечити припинення вогню. Путін і його камарилья продовжують вести подвійну гру: на дипломатичній сцені — одне, а за кулісами — інше. За свої копроміси у Мінську Москва вирішила взяти реванш нарощенням агресії на Донбасі та шляхом нав'язування Раді Безпеки ООН резолюції щодо ситуації в Україні, котрою фактично намагалася ревізувати зміст останніх мінських домовленостей. Білокам'яна прагне перекласти відповідальність за мирний процес виключно на Україну. Також російський варіант резолюції вимагав, щоб Україна першою після припинення вогню відвела війська на 50 кілометрів. Окрім того, Москва також хотіла повністю зняти з себе обіцянки, дані в Мінську, та вимагала надати їй право постачати в Україну так звану гуманітарну допомогу.

Проте екстрене засідання Радбезу ООН, скликане на вимогу Росії у неділю 15 лютого, було відкладене. "З огляду на інтенсивну роботу над текстом проекту резолюції Ради Безпеки ООН щодо ситуації в Україні, яка з російського варіанта поступово перетворюється на спільний документ, засідання переноситься на найближчі дні", — зазначив речник Постійного представництва України в ООН Єгор Пивоваров. "Нормандська четвірка" (президенти Ф.Олланд (Франція), В.Путін (Росія), П.Порошенко (Україна) та канцлер ФРН А.Меркель) у неділю провела телефонну консультацію, на якій обговорила перші дні перемир'я на Донбасі. Лідери держав відзначили, що режим припинення вогню на Сході України в цілому дотримується, а також закликали врегулювати локальні конфлікти. На сайті Президента України уточнюється, що під інцидентами розуміється ситуація біля Дебальцевого, де сепаратистські підрозділи заблокували українських військовослужбовців. "Нормандська четвірка" заявила про необхідність припинення вогню на всій лінії зіткнення, в тому числі й у Дебальцевому. Лідери чотирьох країн звернули увагу і на створення умов для роботи місії ОБСЄ з метою моніторингу та верифікації досягнутих угод. Напередодні членів місії не пустили в Дебальцеве.

Зважаючи на те, що бойовики фактичноне припинили провокацій повсій смузі розмежування, дипломатичне формулювання "режим припинення вогню в цілому дотримується" дещо дивує. Позиція "нормандця" Путіна зрозуміла, Петро Порошенко теж намагається зберігати нормандську незворушність навіть за поганої гри, проте не зрозуміло, чому так пасивно реагують на порушення мінських домовленостей європейські лідери. "Очевидно, вони хочуть витримати паузу. Подивитися, скільки днів це триватиме. Європейці не звикли відразу робити якісь стратегічні фундаментальні висновки. Вони повинні пересвідчитися, оскільки тут на кону репутація лідерів Європи", — пояснив політолог Вадим Карасьов.

У понеділок набрали чинності нові санкції Європи проти Росії. У список осіб, щодо яких застосовано обмеження, потрапили троє представників Міноборони Росії — заступник міністра Анатолій Антонов, перший заступник міністра Аркадій Бахін і заступник начальника Генштабу Андрій Картаполов. Крім того, обмеження введені відносно співака і депутата Держдуми Йосипа Кобзона, депутата від КПРФ Валерія Рашкіна, а також представників самопроголошених республік на Сході України та громадського руху "Новоросія". Запровадження нових санкцій Євросоюзу проти Росії буде суперечити результатам, досягнутим на переговорах у Мінську, заявив голова комітету Держдуми з міжнародних справ РФ Олексій Пушков. Він вважає, що ці покарання нічого не дадуть, натомість ускладнять політичний діалог.

Вочевидь, мирний процес рухається замкненим колом.


Гірка пігулка замість бальзаму

  1. травня 2015 року
На Ризький саміт Східного партнерства, який відбувавсь упродовж 21-22 травня, покладалося дуже багато сподівань. Очікувалося, що ЄС іще чіткіше, ніж раніше, окреслить перспективи європейської інтеграції України та нарешті запровадить для її громадян безвізовий режим. "Українцям потрібен ковток свободи", — так говорив напередодні міністр закордонних справ Павло Клімкін. На всіх спільних заходах України та ЄС наші посадовці мало не за петельки брали своїх європейських колег, намагаючись витиснути з них обіцянку запровадити безвізовий режим протягом найближчого часу, однак ті відводили очі і говорили про низькі темпи реформ та відсутність успіхів у боротьбі з корупцією.

Вочевидь, нашим можновладцям потрібен був не стільки ковток свободи для українців, скільки хоч якийсь успіх, який виправдав би їхні провали на більшості напрямів діяльності, зокрема в економічній та соціальній сферах. Зрештою, "ризький бальзам" потрібен був усьому українському суспільству, аби дещо залікувати душевні та фізичні рани. Але, як не крути, двієчник не може одержати п'ятірку лише за гарні очі. Щоправда, в таких випадках є надія на добре ставлення викладача, який може зглянутися на якісь особливі обставини учня, як це сталось із Зоною вільної торгівлі, коли всі преференції для України були запроваджені достроково, так би мовити, авансом. Проте цього разу Європа не захотіла тягнути за вуха відстаючого. Отож у підсумковій декларації про строки запровадження безвізового режиму для України та її чітку європерспективу — ні згадки. За компанію постраждала і Грузія, хоча вона значно випереджає нас за темпами реформ.

"Я хочу ще раз нагадати, що скасування візового режиму для цих країн можливе тільки у разі виконання державами всіх умов. Єврокомісія представила доповідь, в якій зазначається, що Грузія і Україна доклали достатньо зусиль у цьому питанні, але їх недостатньо для пом'якшення візового режиму", — заявила фрау Меркель на саміті.

Аби досягти омріяного рівня стосунків із Європою, досі ми діяли на 15 напрямах. За висновком оціночної комісії ЄС, яка працювала в Україні на початку травня цього року, всі пункти дев'яти з них виконані майже повністю, але треба дещо дошліфувати. Залишається ще шість. Серед них — безпека документів, зокрема, вдосконалення процедури перевірки та видачі паспортів. Також від нас чекають оптимізації наявних баз даних, створення єдиної системи збору інформації, в тому числі, статистичної, налагодження системного обміну інформацією з Інтерполом щодо вкрадених та втрачених паспортів. Політика притулку: тут слід внести зміни до закону про біженців і збільшити до шести місяців строк чинності документів на право перебування в Україні осіб, які звернулися по міжнародний захист. Протидія дискримінації: потрібно так змінити Трудовий кодекс, щоб була гарантована рівність прав усіх уразливих груп. У цьому ж переліку боргів боротьба з наркотрафіком, організованою злочинністю, тероризмом. Належить реформувати органи внутрішніх справ та прокуратури, зокрема забезпечити високий рівень координації та взаємодії між ними. Викорінення корупції: сформувати прозорі органи для боротьби з цим явищем та продемонструвати їхню ефективність. Права людини: забезпечити захист і реалізацію прав внутрішньо переміщених осіб та захист персональних даних.

Одне слово, непочатий край роботи, особливо на ниві боротьби з корупцією та тероризмом. Наші посадовці оптимістично заявляють, що наступна імовірна дата запровадження безвізового режиму з ЄС — 1 січня 2016 року. Чергова ілюзія, бо не віриться, що за сім місяців влада впорається з хабарництвом і приборкає терористів на сході. Остання проблема найболючіша. І тут варто поставити зустрічне запитання Європі, яка виступає у ролі вчителя. А чи все вона зробила для того, щоб допомогти Україні призупинити війну на Донбасі? Де отой обіцяний план Маршалла, який допоміг би модернізувати "совкову" економіку нашої країни? Чи не вийде так, що всі вимоги виконаємо, окрім однієї — не погасимо вогнище бандитизму в Донецькій і Луганській областях, бо Європа не хоче нам допомагати оборонним озброєнням, не достатньо економічно і дипломатично тисне на Москву? І тоді виникає ще одне запитання: а чи не стоїть у цього вчителя за спиною якийсь директор чи завуч, котрий хоче зупинити наш рух у Європу?

Хай там як, усі домашні завдання треба виконувати, вони на користь Україні. Принаймні буде цікаво подивитися років через три-п'ять, коли наше суспільство таки здолає гідру корупції, як відбрикуватиметься від нас Європа, які нові аргументи знайде? Нагадаємо, що Молдова, де рівень корупції не нижчий, ніж у нас, і є заморожений конфлікт у Придністров'ї, рік тому одержала безвізовий режим. Завдяки цьому мешканці невизнаної республіки, більшість із яких мали російські паспорти, стали в чергу за молдавськими. Це була своєрідна бомба під московський проект "Незалежна республіка Придністров'я". Не зрозуміло, чому Європа не поспішає застосувати цей метод у боротьбі з путінським проектом "Новоросія" та совковими настроями певної частини населення в Україні.

У багатьох аналітиків залишилося відчуття, що цей саміт — останній у форматі, в якому представлені шість колишніх республік СРСР. Якщо Молдова, Грузія, Україна досягли значних успіхів у демократизації суспільств, то Азербайджан, Білорусь, Вірменія продовжують тяжіти до цінностей московської Євразії. До речі, представники останніх робили все, аби в підсумковій декларації не з'явився пункт про засудження анексії Криму та агресії Росії проти України. Іншими словами, ці держави каменюками повисли на ногах країн, які рухаються в Європу. Політолог Володимир Фесенко вважає, що треба подумати про те, аби розділити учасників Східного партнерства на дві групи: своєрідна перша і друга ліги.

А втім, підстав для песимізму немає. Ще нічого не втрачено. Двері в Європу перед нами не закриті. ЄС та Україна вчергове звірили годинники, наші чиновники дістали гірку порцію "євродопінгу", держава — солідну фінансову допомогу в сумі 1,8 млрд євро.

Президент Петро Порошенко вимагає кадрових висновків і рішень щодо керівників тих служб, які зволікали з виконанням певних пунктів Плану дій із візової лібералізації, повідомила народний депутат голова парламентського Комітету з євроінтеграції Ірина Геращенко.

38 39 40 41 42 43 44