Дівчина відчула як ніяковіє і сердиться одночасно.
— Що ти сказав? – в тиші її голос прозвучав хрипко, і невпевнено, а Олександра нарешті прорвало:
— Я закохався в тебе, і життя свого не уявляю без тебе, ось чому я поїхав шукати тебе, і шукав би хоч край світа, — промовив він, дивлячись невідривно Хелен в очі. І дівчина відчула, що здивований гомін гостей Арцимовичей відходить на задній план. — У мене немає дружини, ось вже кілька років як ми розлучені, і я не уявляю хто вклав в твою голову протилежну думку. І мені непотрібні інші жінки, окрім тебе. Я знаю, у тебе є наречений, але якщо ти обереш мене, я буду найщасливішим чоловіком на землі.
На останній фразі Хелен зніяковіла ще дужче, і притихла. Олександр затамував подих чекаючи її відповіді, і разом з ним принишк і зал, гості щільним кільцем обступили пару, жадібно виловлюючи подробиці скандалу, навіть про молодих забули на якусь мить. А князь, подумавши, що не достатньо був переконливим став на коліно перед Хелен, і урочисто запитав:
— Хелен Долинська, чи виявиш ти честь і станеш моєю дружиною?
— Так, — прошепотіла Хелен, і її несміливе слово втонула в гомоні аплодисментів. З усіх боків лунали вітання. А Хелен не вірилось, що все, що відбувається правда. Вона почувала себе брехухою, коли Олександр був таким щирим перед нею. Чоловік стис її в обіймах, не звертаючи уваги на погляди оточуючих поцілував, ніби тавруючи. Доводячи всім навкруги, що вона його і тільки його.
Подали ігристе вино, і в усьому цьому гомоні мало хто звернув увагу як Катерину Местмахар вивели із залу двоє лакеїв. А жінка з мідними косами, в шикарній сукні кольору вина, виходить з залу на терасу в супроводі поручика Сабанєєва і пляшки вина, перехопленої з підносу лакея.
Музика знову зазвучала, і Олександр притискаючи до себе Хелен повів її в танці.
— Ти виглядаєш якоюсь не дуже щасливою, — нарешті запитав він, коли емоції вляглись, і стало зрозуміло, що Хелен якась скута.
— Алекс, ти тільки не сердься, — як там вчила матінка Фло? Погляд як у цуценяти, і притискатись стегнами? Збити чоловіка з пантелику, щоб не сердився? Ех, була не була. – У мене ніколи не було нареченого. Але ти сам винен!
І швидко поцілувати злого князя, поки він не ляпнув чогось, що зчинить ще більший скандал. Хоча, куди в же більший.