Очевидно, Однокрил, як завжди, сказав, не подумавши...
Кінь Грива: Замовкни. Заважаєш...
Песик Ложка: ...Випад!.. Ще один!.. (Однокрил падає мертвий; з нього випадають ключі) Ой, щось впало...
Песик Ложка їх підбирає. Шинкарка забирає Однокрила.
Песик Ложка: (як на базарі) Золоті ключі! Ціла в'язка! Міняю на кіло... Ні, два! два кілограми м'яса!
Перед Песиком Ложкою, ніби з-під землі, виростає Кобзар.
Песик Ложка: (дивлячись знизу уверх) Ну, "ні" – так "ні"...
Кобзар: (взявши ключі) Дякую.
Песик Ложка: (витискає із себе) Будь ласка... (коли Кобзар відходить) Ні, я, все таки, осел!
Кінь Грива: (підійшовши) А я — кінь.
Песик Ложка, завивши, кидається за Конем Гривою, який намагається утекти. Мешканці Батурина, підкидають Іванка.
Населення Батурина: Слава Іванку! Слава!..
Забігають Спудей 1 та Спудей 2. Гукають одне до одного, бо майже нічого не чують за криками натовпу.
Спудей 1: А що сталось?
Спудей 2: Коваль Іванко переміг Гетьмана Однокрила.
Спудей 1: (не дочувши; кричить) Що? Іванко – новий Гетьман?
Натовп Батурина: (підхоплює) Іванка – на Гетьмана! Іванка – на Гетьмана!
Іванко: (розгублено) Та що ви?!
Купа: (підскочивши) Не ображай народ! Вони ж – як краще!.. А я завжди знав, що так буде. Ось навіть весілля для тебе з Калиною підготував!..
Іванко: (заникуючись) Але ж... Я...
Купа: (ледь не плачучи) Ти кохаєш Калину, чи ні?!
Іванко: (обіймає Калину) Кохаю...
Купа: (задоволено потираючи руки) Ну от...
Усі йдуть до церкви.
На подвір'ї перед церквою залишаються лише Мамай та Кобзар, що перетворюється на апостола Петра. Навколо них Песик Ложка ганяється за Конем Гривою.
Мамай: Ну, я пішов...
Петро: (протягує Мамаю бандуру) Щасти... Я буду за тобою назирати...
Мамай: Заходьте, коли що...
Звучить оптимістична українська народна пісня (на смак режисера).
Апостол Петро йде до Бога, Мамай – боротися з несправедливістю в Україні.
Куліси.
2007р.
* імена персонажів запозичені з роману Ільченко О.Є. "Козацькому роду нема переводу"
* Українська народна пісня "Всі покою щиро прагнуть" (сл. Івана Мазепи)