Це надзвичайно цінна праця про красу української мови, як оберігати її від засмічення непотрібними русизмами та невірними виразами, сло-вами-покручами. Про це видання була низка прихильних рецензій не лише в українській пресі, а і в російському фаховому журналі "Вопроси літератури" та в польському журналі Академії Наук "Славіа орієнталіс" (1972). Але за наказом "згори", Інститут мовознавства в Києві скритикував цю книжку, і вона зникла з продажу. Про це ширше пишемо в окремій статті.
Підсумовуючи творчий і житьовий шлях нашого талановитого й працьовитого письменника, можна ствердити, що, незважаючи на великі злигодні й поневіряння, 22 роки на засланні (навіть царська влада, не зважилася б на такий засуд), наш літератор своїм вкладом в літературу, й нашу культуру випередив багатьох своїх колеґ.
Антоненко-Давидович всебічно обдарований автор: він і чудовий мовознавець, і перекладач, і репортер, і нарисовець, він автор і дитячих оповідань, і численних літературно-критичних статтей, і оборонець нашої рідної мови. І ми гордимося, що наша література й наука має таких невтомних і талановитих людей.