забрати з Петрусем, моїм духовним сином, з яким я зріднився за три роки...
"Завоювати" ...коли вже три роки прожив біля Вас і не скаламутив безжурного спокою Вашої душі, то де ж вже мені тепер "завоювати"...
Та й як Петро? Петро — мій найближчий приятель... І ще такий приятель, що довірив був жінку мені...
Ах, голова горить.
Пишу вдруге після побачення з Вами там, над кручею. Вийшов в сад освіжити палаючу голову і зустрів Вас Одне слово так рвалося мені з уст... але... я таки втікаю, мушу втекти.
Ах Віро! Мені здалося — пальці Ваші тремтіли в моїй руці і під моїми устами, коли отеє ми кілька хвилин тому стояли над кручею. А може, се тільки здалося...
В кожнім разі: "Піди од зла і сотвори благо".
Київ. 1913 р.