Можлива і друга спроба хірургічного видалення цієї регіональної пухлини, але за умови сильної України. Продовження війни за нинішніх обставин, як на мене, загроза незалежності України. "Цю війну неможливо виграти завдяки військовим заходам, але ми виграємо її завдяки тому, що правда за нами і світ нас підтримує, як і наш народ", — заявив 6 вересня український Президент.
Камені спотикання
8 вересня 2014 року"Наша пісня гарна й нова, починаймо її знову". Саме такими словами можна охарактеризувати переговори щодо врегулювання ситуації на Донбасі. Ніби й не було мінських домовленостей про відведення російських військ од кордону з Україною, припинення вогню, створення буферних зон... Утім, маємо нову примарну надію на мир. Роль посередника у переговорах між сторонами протистояння взяв на себе міністр закордонних справ Німеччини Франц-Вальтер Штайнмаєр. Хоча цілком імовірно, що домовленість про це була досягнута в австралійському Брісбені на саміті G-20 під час розмови Путіна і канцлера ФРН Ангели Меркель.
Головний німецький дипломат минулого вівторка був наче Фігаро: встиг побувати в Києві, де мав розмову з Президентом України Петром Порошенком, і в Москві, де спілкувався з Путіним. За підсумками першого переговорного дня міністри закордонних справ Німеччини та Росії — Штайнмаєр і Лавров дали спільну прес-конференцію. Обидва почали "танцювати" від угоди, підписаної 21 лютого цього року між Януковичем та українською опозицією за посередництва представників Заходу. "Та угода була хорошою, — сказав німець, — але її виконання стало неможливим через від'їзд Януковича".
На думку його російського колеги, камені спотикання на шляху врегулювання нинішньої ситуації були закладені саме в лютому 2014 року. "Перший пункт тієї угоди передбачав створення уряду національної згоди, який займеться підготовкою прийнятної для всіх українців конституції і виборів на її основі. Не думаю, що було правильним розривати ту угоду", — сказав Лавров.
За його логікою, рішення найвищого законодавчого органу України — це переворот, а за стіл переговорів треба знову посадити Януковича. Кремль продовжує робити вигляд, що не бачить в Україні законно обраних Президента і парламенту.
Штайнмаєр повідомив, що сторони близькі до вирішення питання про розмежування територій, після чого військові з обох сторін мають підписати відповідний документ. На основі цієї програми потім може початися відведення важких озброєнь із зони воєнних дій. Лавров вважає, що діалог Києва з Донбасом слід вести, зважаючи на вибори у самопроголошених "ДНР" і "ЛНР". До речі, на зустрічі в Мінську сторони дійшли згоди, що такі вибори не можливі, бо не сприятимуть урегулюванню ситуації.
Прес-секретар російського президента Дмитро Пєсков несподівано проговорився про те, де ж насправді заритий собака конфлікту на Сході України. Річ, виявляється, не в порушенні лютневої угоди, а в агресивній політиці Організації Північноатлантичного договору. "Ми хотіли б почути, що НАТО перестане наближатися до кордонів Росії, що НАТО припинить спроби порушувати баланс сил", — заявив він. І додав: "Але жаль, ми не чуємо цих слів, і це змушує нас нервувати, оскільки НАТО поступово наближається до наших кордонів".
Схоже, чергові переговори будуть нелегкі.
Страх породжує тиранів
- лютого 2015 року
На переговори у Мінську 1 лютого 2015 року прибули другий президент України Леонід Кучма, посол Росії в Україні Михайло Зурабов, представник ОБСЄ Хайді Тальявіні, уповноважені особи терористів Денис Пушилін ("ДНР") і Владислав Дейнего ("ЛНР"). Розмова тривала понад три години. Жодних документів сторони не погодили і не підписали, звинувативши у провалі переговорів один одного.
"Консультації щодо виконання мінських домовленостей були зірвані у зв'язку з неявкою підписантів Мінських угод Олександра Захарченка та Ігоря Плотницького, через ультимативні заяви їхніх представників і відмову обговорювати план припинення вогню і відведення важкого озброєння. Вони вимагали видання указу Президента України про одностороннє припинення вогню, погрожуючи у разі невиконання цього ультиматуму відновленням повномасштабних боїв по всій лінії фронту", — розповів Леонід Кучма. Своєю чергою представник "ДНР" Денис Пушилін після зустрічі заявив, що "ДНР" і "ЛНР" готові виконувати Мінські угоди, але після того, як буде переглянута лінія розмежування. У відповідь на запитання, які можуть бути гарантії того, що в майбутньому вони не визначать яку-небудь іншу лінію, вони промовчали. Леонід Кучма вважає, що така тактика терористів суперечить заявленій позиції Росії, оскільки в суботу під час телефонної розмови з канцлером Німеччини Ангелою Меркель і президентом Франції Франсуа Олландом президент РФ Володимир Путін висловив надію на досягнення домовленостей у Мінську.
Проте якщо пам'ятати про стратегічні завдання, які ставить Путін у своїй геополітиці, то дивуватися результатам цих переговорів не слід. Жодне з них поки що не виконане. Захід не дав йому гарантій, що Україна ніколи не стане членом НАТО, не визнав ролі Росії як світового жандарма в регіоні, а її південна сусідка не відмовилася від свого європейського вектора. Можна було припустити, що Путін, розуміючи, що економічні санкції добивають економіку його країни, вирішив якнайшвидше покінчити з українською незалежністю, а вже потім вести перемови з незговірливим Заходом, виходячи з нових стратегічних позицій. Пам'ятаючи про любов комуністів і кадебістів до ідеологічних символів, можливо, можна було чекати, що господар Кремля добиватиметься якогось проміжного військового здобутку до 21 лютого, коли було повалено режим Януковича, а великого успіху — до 70-річчя Перемоги. Аби показати своїй зомбованій пастві, що Росія-матінка вірна традиціям дідів, які здолали фашизм. Вочевидь, уже йдуть репетиції параду на Красній площі, а придворні холуї готують імператору промову і білого коня. Проте наші героїчні воїни роблять усе, щоб цей сценарій провалився.
Імовірно, Захід теж мав свою стратегію, але ми про неї могли тільки здогадуватися. Мабуть, Україна для нього теж інструмент у її реалізації. Якщо так, то мав би зробити все, щоб цей інструмент був ефективний і сучасний. Але чому ж США і ЄС не поспішали надати Україні військово— технічну і фінансову допомогу, хоча вже не мали на той час для цього жодних законодавчих перепон? Боялися розлютити ведмедя? Страх — це те, що колись породило у Європі Гітлера. Схоже, що ці уроки забулися...
Європа на роздоріжжі
10 лютого 2015 рокуМир в Україні і світі можна порівняти з конструктором, що складається із кількох пазлів. Один із них — у Кремлі, інші — в Києві, ЄС та США. Чому ж вони не з'єднуються в одне ціле? Мабуть, заважають зазубні та гострі кути цих утворень. Шліфувати їх приїздили минулої п'ятниці до Києва держсекретар США Джон Керрі, президент Франції Франсуа Олланд, канцлер ФРН Ангела Меркель. Потім двоє європейських лідерів одразу ж вилетіли до Москви, щоб зустрітися з Володимиром Путіним. Подробиці переговорів у Києві й Кремлі спливли вже під час 51-ї Мюнхенської конференції з міжнародної безпеки, яка відбувалась 7-8 лютого.
У попередньому такому ж заході, який відбувся рівно рік тому, окрім світових політиків, брали участь тодішній міністр закордонних справ України Леонід Кожара, опозиціонери Арсеній Яценюк та Володимир Кличко. Йшлося тоді про врегулювання відносин між Майданом і режимом Януковича. Останньому конференція рекомендувала негайно розпочати процес повернення до парламентсько-президентської форми правління, звільнити заарештованих та уникати неадекватного силового реагування. Небажання йти на поступки опозиції, зволікання Європи із запровадженням санкцій проти керівництва України призвело до трагедії на Майдані і зрештою до війни, яка стала загрожувати безпеці всього людства. Потім стратеги у Брюсселі і Вашингтоні не змогли передбачити подальшого розвитку подій і, зокрема, агресії з боку Росії. Тобто всього за рік світ наблизився до прірви. Цікаво, про що говоритимуть світові лідери на наступній, 52-й, конференції? Про війну в Україні чи вже в Європі?
Цьогорічний форум у Мюнхені знову не справив враження адекватного розуміння ситуації. З розмов на конференції стало очевидно, що Європі бракує єдності, а між ЄС і США існують серйозні розбіжності в поглядах на розв'язання російського-українсько конфлікту.
Зокрема, обговорювалася нова формула порозуміння, привезена Ангелою Меркель і Франсуа Олландом із Москви. Ці голуби миру запропонували частково погодитись із вимогами сепаратистів переглянути на їхню користь лінію розмежування конфліктуючих сторін, створити демілітаризовану зону завширшки 50-70 км, надати територіям, які контролюють сепаратисти, права широкої автономії, а також натякнули на можливість контролю українсько-російського кордону та буферної зони міжнародними миротворчими контингентами. Обидва висловилися проти надання Україні військової допомоги, мовляв, це призведе до ескалації конфлікту, який, на їхню думку, не має військового вирішення. Тобто і фрау, і мосьє, які пишаються європейськими цінностями, фактично не визнали за Україною права захищати свій суверенітет. За їхньою логікою виходить, що постачання Москвою озброєнь бойовикам і пряма участь росіян у бойових діях правомірні й ведуть до мирного врегулювання.
На гнилу і непослідовну позицію Європи прозоро натякнув у своєму виступі віце-президент США Джо Байден. Він, зокрема сказав, що об'єднаній Європі загрожують три чинники: спроба порушити суверенітет України, корупція та енергетика як інструменти впливу та тиску на уряди країн ЄС.