"Це буде визначний для України і Європи день", — сказав Президент.
Бартер заради спокою?
- вересня 2014 року
Тобто, сповідуючи переважно християнські цінності, вчинив, як затятий язичник. Та от біда: жертва брикається, видирає очі катові, чого за ритуалом жертвоприношення не повинно бути, що стало несподіванкою і для Заходу, і для Росії. На жалюгідні рефлексії Європи сьогодні соромно і боляче дивитися. Хоча її можна зрозуміти. Тамтешнім обивателям не хочеться втрачати свої статки, відмовлятися від звичних задоволень, тим паче проливати кров. Європейці і справді живуть у ХХІ столітті, тоді як у їхні двері стукає ХУІ. Тож якби могли, то відгородилися б од пострадянського простору залізною завісою. Вони, мабуть, уже сто разів пожалкували, що підписали Угоду про асоціацію з Україною: навіщо, мовляв, цей зайвий клопіт, хай би її Путін швиденько зжер — і край. Нема країни — нема проблем. Перекліпали б та й жили собі далі. Хіба уперше?
Від очей західних та українських аналітиків не приховалися особливо теплі стосунки Путіна і Меркель. Дуже підозріло виглядали заклики останньої до України (не до Росії) врегулювати конфлікт на Донбасі мирним шляхом. Як знакову подію було сприйнято продаж німецької компанії RWE російським олігархам та відмову останньої від реверсного постачання Україні газу. Це наводило на думку, що Путіним і Меркель уклали таємний пакт щодо долі України. Історики порівнюють нинішню ситуацію із тією, що склалася 19381939 років, коли Захід, принісши в жертву Чехію, Польщу, Прибалтику, згодом сам став жертвою агресора. Але ситуації схожі і відмінні водночас. Путіну, вочевидь, удалося переконати Меркель та інших європейських гравців, що історія не повториться, та й навіщо йому лізти своїми танками у Європу, яка є величезним споживачем газу, де зберігають свої статки російські олігархи, де навчаються і відпочивають їхні діти? Але задля миру Європа на вимогу Кремля натомість має забути про Україну: так би мовити, я вашого не чіпаю, а ви не зазіхайте на моє. Отакий геополітичний бартер заради спокою.
Світову демократичну громадськість стривожив і факт зустрічі американських і російських експертів на острові Бойсто у Фінляндії. Тут було розроблено рекомендації щодо припинення кризи в Україні, які складаються з 24 пунктів. Пропозиції полягають у запровадженні режиму припинення вогню, відведенні українських і російських військ, залученні міжнародних спостерігачів із ОБСЄ, амністії, захисті російської мови в Україні, збереженні позаблокового статусу України і т.д. Утім, жоден із 24 так званих кроків, запропонованих у російсько-американському "Плані Бойсто", не допоможе покласти край уторгненню і агресії Росії проти України. Про це йдеться в листі, який підписали понад 80 представників світової академічної спільноти, політиків і політичних експертів, громадських діячів та представників ЗМІ. По-перше, підкреслюють підписанти, в цьому плані не вказується, що саме Росія є агресором, який уторгся в Україну. По-друге, до участі в обговоренні ініціативи і розробці відповідного плану не запросили жодного представника України. Тому цей факт робить ініціативу не прийнятною для серйозного розгляду. По-третє, зазначається в листі, схоже на те, що автори ініціативи погодились із захопленням і поглинанням Криму Росією, незважаючи на порушення нею міжнародного права і угод про кордони. По-четверте, ініціатива закликає надати постійні гарантії позаблоковому статусу України. Але подібні обмеження щодо відносин країни у сфері безпеки є серйозним порушенням її національного суверенітету, вважають автори листа.
Схоже, що Путін, оголосивши свій мирний план, якраз і почав реалізовувати "План Бойсто".
Як уже повідомлялося, на саміті ЄС, який відбувся у Брюсселі 30 серпня, відбулася палка дискусія щодо того, чи надавати Україні військову або хоча б військово-технічну допомогу. Думки розділилися. "Якщо ми хочемо дати українському народу шанс на продовження шляху до Євросоюзу, маємо діяти, як Російська Федерація, тобто надати Українській армії зброю й амуніцію, щоб вона перемогла у цій битві", — закликав лідерів європейських країн прем'єр-міністр Румунії Траян Бесеску. Однак більшість його колег знову висловила лише стурбованість.
"Проблема полягає виключно в моральній сміливості, — вважає екс— керівник офісу зв'язку НАТО в Україні Джеймс Грін. — Я навіть сказав би в моральному боягузтві. Ми надали гарантії безпеки Україні 1994 року на Будапештському саміті, ми попросили українців воювати в Іраку, Косово, в Афганістані. Ми ніколи досі у них не питали, чи впораються вони з військовою технікою, яку ми їм надали. То чому ми ставимо такі запитання сьогодні? Принципова різниця між ЗСУ та РФ в авіації — Росія змогла витіснити Україну з повітря. Але й цю розстановку можна змінити протягом годин чи днів. Захід повинен надати бойові літаки і допомогти Україні охороняти свій авіапростір".
Загальносвітова дискусія щодо допомоги Україні сягнула піку напередодні саміту НАТО, який проходитиме 4-6 вересня у валійському місті Нью порт (Великобританія). За день до цього президент США Барак Обама відвідав Естонію, де зробив гучну, обнадійливу, але не досить конкретну заяву. Він закликав Путіна вивести війська з України і пообіцяв їй всебічну допомогу. Добра новина прийшла із Франції: президент Франції Франсуа Олланд заявив про призупинення постачання до Росії вертольотоносців "Містраль".
Чого ж нам очікувати від саміту НАТО? Нагадаємо, що ця структура 2008 року не ухвалила Плану дій щодо членства України та Грузії в НАТО лише через заперечення Німеччини, на яку натиснув Путін. Генсек НАТО Андерс Фог Расмуссен, реагуючи на крок уряду України щодо скасування позаблокового статусу, заявив напередодні, що Україна має право прагнути членства в НАТО, але повинна відповідати критеріям блоку. В той же час підтвердив: обіцянка, що Україна та Грузія одного дня набудуть членства в НАТО, залишається в силі.
На саміті в Уельсі також може бути надано статус "партнера номер один" Грузії, Фінляндії, Швеції, Австралії та Йорданії. Йдеться про те, що НАТО звертатиме особливу увагу на безпеку цих країн, які не є членами альянсу і, наприклад, може використовувати їхню територію для своїх військ. України наразі в цьому списку немає. Але Київ прагне отримати статус союзника США поза Альянсом, що дало б додаткові безпекові гарантії Україні наймогутнішого члена НАТО, а також одержати військово— технічну допомогу від блоку. Одне слово, у Заходу є шанс реабілітуватися за бездіяльність і пасивність...
Друзі пізнаються в біді
9 вересня 2014 рокуПротягом останнього півріччя уславлені цінності Заходу зазнали таких тяжких випробувань, яких не мали з часів Другої світової війни. Ще трохи мовчання, загравання, виляння перед агресором — і від них не залишилося б і сліду. Так званий вільний світ спочатку упав би морально, а потім і фізично. Зрештою став би частинкою невільного світу, з чого останній дуже втішився б.
"Якщо європейці й американці і весь цивілізований світ не врахують уроки минулого і не допоможуть Україні в скрутну годину найбільшої потреби, темрява в нашому світі ще більше згущуватиметься, — заявив напередодні американський сенатор Джон Маккейн. — Висока риторика не допоможе проти танків. Українці не просять інші країни захищати їхню державу — вони роблять це самі. Але потребують підтримки. Коли ми відмовляємося вирішувати цю проблему, значить, ми живемо у світі Путіна".
Певно, лідери США, ЄС та інших високорозвинених країн зрозуміли, що опинилися біля червоної лінії, за яку не можна відступати. А тому поставилися до зустрічі в Ньюпорті як до своєрідної битви біля Ватерлоо, у якій слід було зупинити нового наполеончика. Напередодні всі присутні відзначилися гучними заявами, закликами і навіть учинками — можна уявити, яких зусиль коштувало президенту Франції Франсуа Олланду призупинити виконання контракту щодо постачання Росії вертольотоносців "Містраль". Хіба що фрау Меркель, котра засвітилася як приятелька Путіна, відмовчувалася, але продовжувала тихою сапою йому підігрувати.
Уперше на саміт Путіна не запросили. І справді, навіщо чужі вуха на нараді, де йдеться про переформатування системи міжнародної безпеки. Подейкували, що Москву можуть перевести із розряду партнерів НАТО в категорію супротивників. Польща, Латвія, Литва, Естонія та Канада навіть запропонували анулювати Основний акт про співпрацю Росії та НАТО. Таке рішення дозволило б збільшити кількість військових, яких альянс може розміщувати на територіях держав Східної Європи, оскільки Росія знехтувала умовами угоди, однак формально її розірвати не наважилися. На непорушності цього акта наполягла... Німеччина. Причому міністр оборони ФРН Урсула фон дер Ляйен у своїй заяві напередодні саміту виключила можливість постачання зброї Україні: мовляв, Берлін виступає за дипломатичне врегулювання кризи і має канал для переговорів із Путіним.
Проте фрау Меркель та її команда все ж не зважилися відкрито пливти проти геополітичної течії саміту, яка рухалася в бік України. Більшість учасників заходу була рішуче налаштована на надання всебічної допомоги нашій країні та підвищення ефективності дій блоку в Східній Європі. Петро Порошенко був у центрі уваги саміту. Його зустрічі мали двосторонній і багатосторонній формат: український Президент плюс президенти США та Франції — Обама, Олланд, канцлер Німеччини Меркель, прем'єри Великобританії та Італії Кемерон і Ренці.
Результати саміту і самі його учасники, і аналітики назвали переломними.