Отже, це не був брат дружини пана Валерія, а хтось із близьких до цієї родини, кого пес знав, а тому не гавкав.
– На слідчому експерименті я повинна на всі сто відсотків використати цю обставину? – не то запитувала, не то стверджувала Юля.
– Ти ж моя розумнице! – у захваті вигукнув Нишпорка. В тебе все вийде. Дерзай! Відразу мені зателефонуєш.
Юлі стало тепло від отого його "ти".
25
Це ще не була перемога, але все вийшло саме так, як передбачав Нишпорка.
Під час слідчого експерименту пес несамовито гавкав на брата дружини пана Валерія, що було чутно аж на сусідні вулиці. Крім того, чоловік показав не те вікно, через яке буцімто вліз до будинку. Все це було зафіксовано на відеокамеру.
Версія начальника Дрогославського відділу поліції та молодого слідчого, який за будь-яку ціну хотів втерти Нишпорці носа, лускала, мов мильна бульбашка. Ставало зрозуміло, що в суді їм не бачити звинувачувального вироку, як своїх вух.
Коли Юля розповідала Нишпорці про це в кав'ярні, то раділа, немов мала дитина. Її очі світились, а Нишпорка був сумний. Витягнути з халепи брата дружини пана Валерія – справа техніки. Але хто ж справжній убивця водія автобуса?
26
Як і у випадку з чоловіком у камуфляжній формі, так і тепер, коли брата дружини пана Валерія хотіли зробити винним у вбивстві водія автобуса, Нишпорці доводилося лише підтирати за молодим слідчим, а не самому виявляти ініціативу в пошуку злочинця. Мабуть, марно було балакати на цю тему з підполковником і його підлеглим, тому Нишпорка вирішив вдатися до послуг пана Валерія.
Той відразу оцінив ризики такої амбітної діяльності поліцейських, що вело не до пошуку справжнього вбивці, а лише до затикання дірки випадковим чоловіком, якого призначать убивцею, – а тому сказав Нишпорці, що розв'яже цю проблему раз і назавжди.
Нишпорка пояснив, у чому це має полягати. Молодий слідчий повинен займатися цією справою, бо, зрештою, йому за це гроші платять, але має узгоджувати кожний свій крок з ним, Нишпоркою. Звісно, з точки зору закону, тут не все добре, але дурні ініціативи молодого слідчого можуть принести багато біди.
27
– Класика жанру вимагає, щоб ви і мене підозрювали у викраденні пістолета зі свого сейфу і вбивстві водія автобуса, – сказав, усміхаючись, пан Валерій, коли вони дійшли спільної згоди у питанні щодо молодого слідчого.
Нишпорка подобався йому все більше й більше, а правдивий закарпатський коньяк розв'язував язик.
– У мене в запасі є ще не одна подібна версія, – в тон йому відповів Нишпорка, – і кожну з них я відпрацьовую. У випадку ж з вами як головного підозрюваного мене цікавить лише правда.
Він популярно пояснив панові Валерію, що якби той справді викрав власний пістолет і вбив водія автобуса, то начальник Дрогославського відділу поліції та молодий слідчий легко б прикрили цю справу, або не знайшовши вбивцю, або, швидше за все, повішавши вбивство на когось іншого, що вони вже й почали демонструвати.
28
– Гаразд, буду з вами відвертим, – сказав пан Валерій. – Але це чоловіча розмова. Сподіваюсь, що все залишиться між нами.
Нишпорка розвів руками й усміхнувся: мовляв, так і буде.
– Дві доби я провів в обласному центрі зі своєю коханкою. – Пан Валерій пильно вдивлявся в Нишпорку.
Той, знову усміхнувшись, відреагував правильно: мовляв, розумію.
– А дружина? – запитав Нишпорка.
– Що дружина? – не зрозумів пан Валерій.
– Вона не могла бути причетна до викрадення пістолета. Не сама, але…
Пан Валерій, схоже, задумався.
– Ви хочете запитати, чи не має моя дружина коханця, який міг би це зробити? До цього часу я був упевнений, що ні. А тепер ви посіяли сумніви…
29
Про свої плани щодо дружини пана Валерія Нишпорка розповів Юлі. Вона розсміялась, назвала це авантюрою, але погодилася допомогти.
Уже зранку на своїй машині Юля разом з Нишпоркою чатувала біля будинку пана Валерія.
Першим на роботу поїхав пан Валерій. Він довго дивився в їхньому напрямку, аж Нишпорка подумав про крах свого плану. Але обійшлося.
З будинку вибіг його син, і вони поїхали.
Дружина пана Валерія була домогосподаркою і взагалі могла не вийти з будинку.
Юля після обіду мала судове засідання і тепер вивчала матеріали справи.
Нишпорка не заважав їй, але відверто нудьгував, вивчаючи навколишню місцевість.
Їм поталанило. Десь біля дванадцятої дружина пана Валерія на своїй машині виїхала до міста.
30
Вони повільно поїхали за нею.
Здається, Юля володіла всіма навичками стеження, хоча спеціально цьому її ніхто не навчав.
На відкритій терасі однієї з кав'ярень у центрі Дрогослава дружина пана Валерія зустрічалась з якимось чоловіком.
У Нишпорки і Юлі вже не було сумнівів у тому, що це закохана пара. Дружина пана Валерія і цей чоловік забули про все на світі та раділи життю.
Нишпорка зробив декілька виразних фотографій. Не любив втручатися в інтимне життя інших, але цей чоловік міг викрасти пістолет і вбити водія автобуса, щоби підставити пана Валерія. Як кажуть, тут вже не до моралі.
Залишалося лише з'ясувати, хто це і де він був, коли вбили водія автобуса.
31
Наостанок закохані поцілувались і розійшлись у різні сторони.
На дружину пана Валерія можна було поки що не зважати. Нишпорці потрібен був її коханець.
Юля поспішала на судове засідання.
– Бережіть себе, – сказала вона.
Йому здалося, що адвокатка не просто просить, а благає.
Нишпорка ледь усміхнувся, звично поклав свою руку на її й вийшов із машини.
Коханець дружини пана Валерія повільно йшов, ніби про щось думав. Одного разу він несподівано озирнувся – і Нишпорка прилип до стовпу, вичитуючи якесь оголошення.
Чоловік пішов швидше, і Нишпорці довелося перейти на інший бік, щоби його не запідозрили у шпигуванні.
Коханець дружини пана Валерія більше не озирався і незабаром зайшов у під'їзд однієї з багатоповерхівок.
Якщо не зімітував, побачивши стеження за собою, то його можна буде вирахувати.
32
Нишпорка присів на лавочку біля сусіднього під'їзду.
Жодна геніальна думка не йшла йому до голови. Так інколи теж буває. Просто треба вміти чекати, щоби мозок знову запрацював. Можна, звісно, запустити його штучно (кава, алкоголь, наркотики), але ще не факт, що до голови прийдуть, власне, геніальні, а не просто талановиті думки.
Нишпорка часто дивувався своєму філософському баченню світу, хоча в університеті найбільше не любив саме цей предмет. Але, мабуть, академічне викладання любові до мудрості не мало нічого спільного з життєвою філософією, яку він сповідував.
Роздуми Нишпорки перервав коханець дружини пана Валерія, який стрімко наближався до нього. Дивно, але детектив зберігав олімпійський спокій, хоча можна було передбачити, що ця зустріч навряд чи може стати приємною.
– Слухай, що ти тут нишпориш? – запитав чоловік, нависаючи над ним. – Загубив щось?
– Ви знаєте пана Валерія? – задав Нишпорка риторичне запитання.
33
Це явно збило з пантелику коханця дружини пана Валерія. Він якось непевно посміхнувся і сів поруч.
– А вас пан Валерій найняв?
Спокій народжує повагу. Можете занотувати цю філософську думку Нишпорки.
Детектив мовчав і дивився собі під ноги.
– І що такого про мене хоче дізнатися пан Валерій?
– Я думаю, що йому буде не дуже приємно дізнатися про все це.
– Про що саме? – агресивність незнайомця танула на очах.
– Про те, що ви є коханцем його дружини.
Чоловік знову непевно усміхнувся і з цікавістю глянув на Нишпорку.
– Маєте докази? Свічку тримали?
– Свічку не тримав, але докази є. Думаю, панові Валерію цього буде достатньо.
– Шантажуєте?
– Просто виконую свою роботу.
34
Коханець дружини пана Валерія трохи помовчав, а потім втомлено запитав:
– Що ви хочете?
Саме це запитання дало імпульс мозкові Нишпорки. В його голові народилася геніальна думка.
Нишпорка назвав день і години і запитав, що в цей час робив коханець дружини пана Валерія.
Той усміхнувся:
– Був у Чехії.
– Що? – не зрозумів Нишпорка.
– Я їжджу на заробітки, – пояснив чоловік. – Ось вчора повернувся. Через тиждень – назад.
Це був глухий кут. Але Нишпорка зрадів, що коханець дружини пана Валерія не вбивав водія автобуса. Відчуваєш себе майже щасливим, коли той, про кого ти думав погане, не є покидьком.
Нишпорка подякував йому і пішов. Той здивовано дивився йому вслід і ніяк не міг зрозуміти, що ж від нього насправді хотіли.
35
Десь через дві години зателефонувала дружина пана Валерія і сказала, що хоче зустрітися. Нишпорка відчув, що вона дуже стурбована. Що вже там наплів її коханець?
– Я знаю, що мій чоловік найняв вас, – почала вона.
– Послухайте, – перебив її Нишпорка. – Я лише маю знайти того, хто вкрав пістолет, і того, хто вбив водія автобуса. Можливо, це одна й та сама особа. Все інше мене не цікавить.
Дружина пана Валерія з недовірою дивилася на нього.
– В тім числі ваші стосунки з іншими чоловіками, – додав він, аби розставити всі крапки над "і".
Було видно, що вона потрохи заспокоюється.
Звісно, Нишпорка міг у стилі чорного гумору, як частенько полюбляв, сказати їй приблизно таке: "Якщо пан Валерій захоче і заплатить мені за це, я зможу надати йому докази, що у вас є коханець", – але це було би занадто. А ще він міг би висловити своє "фе" її коханцю, який сховався за плечі жінки, але теж не став цього робити.
36
Коли зателефонував молодий слідчий і сказав, що має одну ідею, Нишпорка криво усміхнувся, але все ж, звісно, зустрівся з ним.
Ідея зводилася до того, що пан Валерій викрав свій же пістолет і вбив водія автобуса, а потім розіграв це все, аби відвести від себе підозру. Він сказав, що їде на два дні до обласного центру на інвестиційний форум, але молодий слідчий перевірив цю інформацію й з'ясував, що його там не було. І в готелі, де зупинились учасники, теж не ночував.
Нишпорка вже чув від пана Валерія, що той провів час з коханкою. Але ж не скаже він цього молодому слідчому. Було зрозуміло, що це розвідка боєм, задумана начальником Дрогославського міського відділу поліції. Просто хочуть знати ставлення Нишпорки до пана Валерія.
– А який мотив у пана Валерія, щоб убивати водія автобуса? – просто запитав у молодого слідчого.
Мотиву не було.
Щоб завершити цю дурну розмову, Нишпорка, ніби говорив на мікрофон, сказав молодому слідчому, що навіть якби були стовідсоткові докази того, що пан Валерій убив водія автобуса, його б ніхто не посадив.