Лєна ковзнула поглядом по червоному від сідаючого сонця віконному склі і прикрила очі. День видався важким. Але завершувати його так було значно приємніше, ніж в соломі біля коней, як це було під час подорожі в компанії Страшинського. При думці про мерзенного ґвалтівника настрій зіпсувався, і Лєна важко зітхнула. Олександр Оболенський повідомив, що написав губернатору Київської губернії про безчинства, що творив у Мшанцях поміщик. І Лєна сподівалась, що того арештують і справедливо покарають, адже закон забороняв знущатись над кріпосними.
Знову скрипнули двері, і Лєна вирішила, що повернулась Татка, тому навіть не шелехнулась, коли кроки почулись зовсім близько, і чиїсь сильні пальці лягли на оголені дівочі плечі. Невидимі руки впевнено розминали стомлені м'язи на плечах і спині, і Лєна застогнала від задоволення:
— У тебе золоті руки, — промовила вона мліючи від масажу.
— Мені казали, — над вухом пролунав голос князя Оболенського, і Лєна підскочила від несподіванки. Мильна вода хлюпнула на підлогу, а вдоволений Олександр тихо засміявся.
— Що Ви тут робите? – розгубилась дівчина.
— Зайшов поговорити.
— Іншого часу не могли знайти? – Лєна не знала чи виходити їй з води, чи спробувати пірнути поглибше.
— Твоя служниця давно вийшла, я вирішив, що ви закінчили з водними процедурами, — князь знизав плечима, продовжуючи безстидно роздивлятись оголену шкіру, від чого Лєну кинуло в жар. – До речі дівиця нагородила мене таким переляканим поглядом, що яв відчув себе якимось звіром. Це було дуже не звично.
— Зазвичай на вас так не дивляться? – Лєна відчула роздратування. Її наречений дуже гарний чоловік. Не дивно що він звик до жіночої уваги. Залишалось тільки подивуватись, як вона раніше це терпіла. А може і не терпіла? Власницькі почуття і ревнощі змушували сердитись на всі і вся.
— Зазвичай дам мліють від одного мого погляду, — не став сперечатись князь, підливаючи олії у вогнище. – Це завдає купу неприємностей.
— Вам все не так, — не витримала Лєна, і нетерпляче заялозила в воді. – Може ви відвернетесь і дозволите мені одягнутись? А краще подайте рушник, і зачекайте за ширмою.
Олександр зітхнув, не розуміючи чого вона сердиться. Але неохоче підкорився, залишивши Олену невдоволено сопіти за тонкою ширмою. Сам чоловік встиг освіжитись і переодягнутись, і втоми майже не відчував.
— То про що Ви хотіли поговорити? – по при старання бути люб'язною, думки про князя Оболенського і інших жінок не йшли з голови, а злість, яку Лєні за відсутністю іншого об'єкту доводилось виплескувати на власного жениха, не втихала. Ніби це він був винний, що отримав таку приємну зовнішність.
Дівчина наспіх обтерлась рушником, і обернулась ним же, оскільки не знайшла в своєму закутку одягу. З мокрого волосся на дошки підлоги падали важкі краплі води, ноги теж залишали вогкі сліди. Чомусь короткий погляд на відбитки своїх ніг навіяв спогад про такі ж самі сліди на палубі корабля.
— Ти тут? – з задуми вивів голос нареченого. – З тобою все гаразд? Може краще відкласти всі розмови на кілька днів?
Його турбота миттю розчинила злість і роздратування, і Лєна ніяково всміхнулась чоловікові, розриваючись від двоякого бажання: щоб він залишився і щоб дав спокійно одягнутись. Цікавість пересилила.
— Я нарешті хочу все знати, — промовила Лєна, і помітивши сукню розкладену на ліжку потягнулась за нею. – Що зі мною сталось?
— Ти упала в море, — Олександр подав Лєні сукню, але і не подумав вийти чи відвернутись. Натомість задумливо взяв вогке пасмо волосся в руку, і принюхався до нього. – Тобі личить цей запах.
Князева рука відпустила волосся, і перемістилась на дівочу щоку. Він провів пальцем по вилиці, окреслив підборіддя, зачепив повну нижню губу. Лєна затамувала подих, бочись злякати невимушену ласку, зіпсувати мить ніжності. Губи від дотику привідкрились, вона нервово прикусила нижню губу, що не приховалось від пильного погляду сірих очей. Тим часом князева рука продовжила свою подорож, від підборіддя по шиї і ключиці до плеча.
Всі думки вивітрились з Лєниної голови. Залишилось лише важке дихання, і магнетизуючий погляд нареченого, під яким її кров пломеніла, а тіло плавилось немов свічний віск. Вона не зрозуміла в який момент рушник ковзнув по тілу вниз, залишаючи дівчину оголеною під пекучим поглядом. Рука князя перемістилась їй на потилицю, притягуючи обличчя ближче до чоловіка, і Олександр ніжно доторкнувся своїми губами до її губ. Ніби питаючи, чи можна цілувати, готовий в будь-яку мить зупинитись.
Але Лєні не хотілось зупинятись. Вона впевнено відповіла на поцілунок, притиснувшись до Олександр всім тілом, обвила руками його шию, одночасно і тримаючись за нього і утримуючи його. Хотілось щоб він був поруч. Щоб з нею забув про інших жінок. Щоб довів, що вона для нього одна єдина.
— Дівчинка моя, — випускаючи ї губи прошепотів Олександр, і почав цілувати її шию. Від його дотиків розбігалась ціла розсип мурашок, які спалахами блискавок осідали на шкірі і скупчувались в животі. Лєна відчула, як відриваються її ноги від підлог, і наречений ніжно вклав її на ліжко.
Оболенський опустився поруч, повернувшись до поцілунків шиї, грудей, живота. Одночасно його пальці погладжували і стискали тіло, і Лєна не хотіла зупинятись, схвильована його ласкою. Не відразу дівчина зрозуміла, що Олександр бережно і ніжно цілує кожен її синець, ніби бажаючи втамувати біль її тіла.
Тим часом широка долоня накрила півкулю грудей, пальці затисли горошину соска, і поруч з ніжністю Лєну прошила блискавка насолоди. Вона вигнулась намагаючись продовжити, утримати ласку, хрипко застогнала, і сама потерлась об чоловічу руку.
— То он як, — хмикнув Олексанр, і там де щойно була його рука, опинилась губи, м'яко і жорстко одночасно захопивши тверду верхівку в полон. Язик окреслив ареолу, і Лєна знову застогнала, усвідомлюючи, що така ласка набагато яскравіша і сильніша, ніж стискання руками.
Князь знову поцілував її в губи, вже геть не ніжно, а сильно і пристрасно, ледь не прокушуючи ніжні пелюстки, і Лєна не була проти, палко відповідаючи його несамовитим поцілункам. Вона пройшлась руками по сильних плечах, з подивом зрозумівши, що наречений вже без сорочки, і під її пальцями гладка гаряча шкіра. Торкатись Олександра було хвилююче приємно, відчуваючи як перекочуються під долонями сильні м'язи, як напружується і твердіє під невмілими дотиками плоть.
Лєна знайшла пласку горошину чоловічого соска, і повертаючи недавню ласку, стиснула її, злегка прижимаючи пальцями. Короткий здивований "ох" у відповідь підлили олії в полум'я її страсті. Захотілось винайти ще якусь ласку, щоб здивувати Олександра, і подарувати йому хоч половину тих несамовитих відчуттів, що відчувала вона. Але чоловік не дав Лєні можливості проявити себе, перехопивши її руку і ніжно поцілувавши пальчики.
Лєна якщо і була проти, то не встигла зчутись, як її слабкий протест потонув у вирі інших відчуттів. Невідомо як її стегна опинились широко розведеними, і гарячої пульсуючої плоті доторкнулось прохолодне повітря. Контраст відчуттів був сліпучим, внизу живота стало гаряче, і нестримне бажання чогось більшого змусило вигнутись, податись вперед на зустріч Олександрові. Він легко ввійшов в неї, розтягуючи і наповнюючи собою, і Лєна вирішила, що це найпрекрасніше, що з нею колись відбувалось.
Дівчина стогнала, ледь чутно шепочучи ім'я нареченого, чомусь на дивний манер "Ааалекс". Князь почав рухатись, і Лєна яка думала, що краще вже не буде, усвідомила що примилялась. Все її тіло сповнювалось легкістю, і тільки місце, де продовжувався розмірений рух напружувалось, як пружина, закручувалось, щоб за мить зірватись в прірву насолоди. Коли Олександр досягнув вершини вона вже не відчула, захоплена власними яскравими відчуттями.
Чоловік на мить придавив її вагою всього свого тіла, переміщуючись щоб лягти поруч. Обоє важко дихали, пальці рук переплелись, і Лєна відчувала як продовжує пульсувати все в середині, затихаючи, немов кола по воді розходились все далі.
— Це було неймовірно прекрасно, — прошепотіла вона, відчуваючи, як припухли і поболюють губи від поцілунків.
— Я ж казав, що другого разу тобі сподобається, — жартівливо відповів Олександр.
Відчуття було таке, ніби стріла зірвалась з туго натягнутої тятиви. Лєна лежала, жадібно хапаючи повітря, і пригадувала похитування карети, зіпсовану сукню, біль і відчуження, байдужість, на кордоні з презирством. Вона все пам'ятала. Але сказати хоч слово не могла, від спазму, що перехопив горло.
Глава 32
Хелен мовчала дуже довго. Олександр навіть вирішив, що дівчина задрімала, але коли потягнувся за своїм одягом, виявилось, що вона уважно за ним спостерігає. Вії декілька разів тріпнулись, коли дівчина прикривала очі, щодо тіла, то його вона прикривати і не подумала. Губ князя торкнула легка усмішка – в цьому жесті вся вона, розпусна і цнотлива одночасно, скромна і зухвала, жадана. Він знову її прагнув. Притиснути до себе, вкрити поцілунками кожен дюйм її тіла, відчуваючи як вона здригається від дотиків і вкривається мурашками. Ловити губами її стогін, і відчувати як б'ється пульс під пальцями, і упиватись розумінням, що вона жива.
— Як ти мені зробив пропозицію? – голос був тихим, але Олександр здригнувся, і повернувся з небес на землю, покинувши застібати штани. Хелен уважно за ним слідкувала, очікуючи відповіді. – Розкажи, як ти мені освідчився?
І що їй зараз говорити? Олександр розгубився. І протягуючи час підійшов до ліжка, подав Хелен нижню сорочку, яка зіжмакана сиротливо збилась на край ліжка, присів на ліжко, і намагаючись говорити впевнено промовив:
— Та тут і розповідати нічого, я став на коліно, і запитав, чи згодна ти стати моєю дружиною. Ти погодилась. І тепер я найщасливіший чоловік на землі, — до нього знову повернулась посмішка.
— Давно?
— Що давно?
— Пропозицію ти мені зробив? – Хелен припіднялась на лікті, навіть не подумавши прикрити оголене тіло. Зелені синці на її ребрах викликали бажання повернутись назад і вибити з поміщика Страшинськго дух. Олександр поклявся собі, що обов'язково поквитається з Віктором Львовичем, після того, як Хелен опиниться в безпеці.
— Перед тим, як ти втратила пам'ять.
— О я так і думала, що ти романтик, — Хелен сама не зрозуміла, коли вона перейшла з князем на "ти".