2013-2015. На межі

Із нашого боку загинув капітан спецзагону "Альфа" СБУ Геннадій Біліченко; тяжко поранені командир цього підрозділу полковник Кузнєцов, полковник СБУ Кукса та співробітник МВС Селехов. На недільному засіданні було ухвалено провести широку Антитерористичну операцію із залученням збройних сил. Усім штурмовикам висунуто ультиматум до 9-ї години ранку в понеділок здатися владі. В.о. президента О. Турчинов підписав указ, згідно з яким бойовиків не притягуватимуть до кримінальної відповідальності, якщо здадуть зброю і звільнять захоплені приміщення, проте це не стосується тих, хто стріляв у людей і правоохоронців.

У ніч із 13-го на 14 квітня з ініціативи Російської Федерації було скликано засідання Ради безпеки ООН, на якому обговорювалася ситуація в Україні. На думку представника РФ Віталія Чуркіна, протестувальники на південному сході країни, що обстоюють федералізацію України, нікого не тероризують, в той час як київська влада наміряється використати проти народу армію. Але точка зору Росії не дістала підтримки жодного з членів Радбезу. США, Великобританія, Франція і Австралія виступили з різким осудом ролі Росії у подіях в Україні...

Немає жодних підстав сумніватися, що у влади вистачить сил, аби ліквідувати вогнища тероризму на південному сході, та де гарантія, що не з'являться нові, наче голови у гідри? Цілком очевидно, що Антитерористична операція — це боротьба з наслідками, а не з причинами. В такому разі ми приречені на постійне відставання. Треба вибити з рук супротивника козир — вимогу подолання безправності регіонів шляхом федералізації. В.о. Президента Олександр Турчинов у понеділок заявив про імовірність проведення Всеукраїнського референдуму одночасно з президентськими виборами. "Я впевнений, що переважна більшість українців на цьому референдумі висловиться за неподільну, незалежну, демократичну, унітарну Україну", — сказав він на засіданні погоджувальної ради керівників фракцій і комітетів парламенту.

Та чи розв'яже це проблему? Адже Путіну насправді начхати на права українських регіонів. Чимало політологів висловлюють пропозиції негайно на рівні ООН закріпити за Україною статус позаблокової держави. Може, це заспокоїть агресора?

Східний фронт

Не буде перебільшенням сказати, що сьогодні вся увага українців прикута до двох тем — ситуації на сході і нашої спроможності захищатися. Мільйони людей перерахували на рахунки армії свої останні копійки, а матері, плачучи, благословили своїх дітей на захист Вітчизни. Бо сподіватися на НАТО чи військо доблесних "янкі", вочевидь, марно. Мабуть, більшість наших співгромадян усвідомила, що відступати далі нікуди — вирішується доля країни. Наша фатальна нерішучість у Криму спровокувала нахабність агресора, що може загрожувати втратою ще більшої території і багатьох жертв. Тож, поки ще не пізно, йому треба дати по зубах. Інакше — кінець державі.

Багато українців з полегшенням зустріли звістку про те, що наші силовики захистили від бойовиків аеродром у Краматорську. Під час операції захоплено в полон кількох із них, які зізналися, що належать до 45-го гвардійського повітрянодесантного полку Російської Федерації. Зроблено маленький укол імперії, але дуже болючий, від якого вона заверещала, наче вжалена. Путін одразу поскаржився Генсеку ООН Пан Гі Муну на неправомірні дії української влади, досить нервово висловився з цього приводу міністр закордонних справ РФ Лавров, перебуваючи з візитом у Китаї. Відомий політичний блазень Жириновський телефонував секретареві РНБО України Андрію Парубію і теж істерично кричав: "Да как ви смеете?!". Значить, Україна на правильному шляху.

Успішна операція в Краматорську дещо остудила запал сепаратистів. Вони повсюдно стали ініціювати переговори. Українська розвідка перехопила сеанс радіозв'язку Москви зі своїми штурмовиками на Донеччині, під час якого останні одержали команду відходити, аби далі не "засвічувати" російську руку, оскільки свою справу зробили: дестабілізували ситуацію в регіоні та підготували собі гідну заміну — найманців із числа місцевих. До Слов'янська у вівторок увійшов український батальйон МВС. Підходи до міста заблокували частини нашої армії. Тим часом ЗМІ поширили інформацію про те, що якась мобільна група людей у чорному без розпізнавальних знаків пересувається дорогами Донеччини та обстрілює блокпости так званих сепаратистів. Щодо цього висуваються різні версії. За однією з них, це агенти ФСБ імітують початок громадянської війни. За другою — українські силовики або ж бійці "Правого сектору" запозичили у супротивника партизанський метод дій "зелених чоловічків".

У руках бандитів залишаються декілька адмінбудівель у Донецьку, Луганську, Слов'янську, Єнакієвому, Маріуполі, Горлівці. Викурити їх звідти буде непросто. Перемовини про референдум, передачу повноважень на місця, вочевидь, не допоможуть, бо штурмовики керуються прямими вказівками Кремля, якому права наших регіонів насправді до лампочки.

14 квітня додався ще один головний біль: "Антимайдан" оголосив Одеську область "Одеською народною республікою" і закликав жителів міста блокувати рух транспорту в обласному центрі. Антимайданівці створили електронну карту, на якій вказали 153 точки — пішохідні переходи, де повинні знаходитися одесити, щоб перекрити автомобільний рух.

"Путін не дасть Україні спокою, поки не здобуде бажаного — повернення країни на орбіту Росії. Так чи інакше, але він цього доможеться", — стверджує колишній радник російського президента Андрій Іларіонов.

Доможеться, якщо ми, звичайно, дозволимо. Надію на успіх операції з очищення території країни від бойовиків та захист її суверенітету дають нові кадрові призначення. Керівником Антитерористичного центру став генерал Василь Крутов, який пройшов, як мовиться, Крим і Рим у структурах безпеки, а командувачем Національною гвардією — колишній командувач Внутрішніми військами МВС Степан Полторак. "Ми не ставимо за мету проводити операцію для того, щоб помститись або зробити щось таке, що повинно потрясти фізично цих людей. Ми проводимо виключно точкові дії, чітко сфокусовані й такі, котрі не спрямовані на позбавлення здоров'я та життя", — заявив Крутов.

Восток — дєло тонкое

Цими днями, коли Схід України нагадує порохову діжку, пригадуються слова головного героя класичного радянського фільму "Біле сонце пустелі" Сухова: "Восток — дєло тонкоє, Пєтруха!". А й справді, як в око вцілив той червоноармієць, переплюнувши своєю оцінкою сучасних політологів. Бо через вибухонебезпечну ситуацію в цьому регіоні доля української незалежності висить на дуже тонкій волосині. А де тонко, там і рветься. Щоб цього не сталося, владі треба діяти філігранно, як хірургу чи ювеліру.

Але як добитися цієї майстерності? Над цим питанням сушать голови політики та експерти, і вже перебрали цілу купу пропозицій: треба так і так, та ні — от так. Утім, усі розуміють, що правильна відповідь лежить не у площині стосунків із сепаратистами, а у сфері взаємин із Російською Федерацією, яка використовує український схід лише як інструмент своєї імперської політики. Тому залишається три варіанти: воювати, досягти прийнятного для нас компромісу або ж пристати на всі вимоги Кремля, тобто перенести президентські вибори, розпочати роботу над розробкою Конституції, яка передбачатиме федеративний устрій держави, надати російській мові статус другої державної, закріпити позаблоковість України, розглянути проект Основного закону на конституційних зборах, схвалити його на референдумі. Нагадаємо: цей пакет висунутий росіянами ще на початку березня поточного року в рамках так званої міжнародної ініціативи "Про групу підтримки України". Наша сторона ці пропозиції відкинула як принизливі й такі, що фактично ставлять хрест на українській незалежності.

США та ЄС схвалили нашу позицію. Проте вже за місяць тональність заяв держдепу Америки втратила категоричність, його керівник заговорив про готовність шукати компроміс, але з участю України. Треба сказати, що й Київ після спалаху нестабільності на сході став поступливіший. Влада вже ініціює проведення референдуму 25 травня з приводу унітарного устрою держави і майже погодилася надати російській мові статус другої державної. Тобто переговори України з Росією фактично ведуться, але за посередництва... сепаратистів сходу, які виявилися ефективнішими перемовниками, ніж американці. Внаслідок такого спілкування Україна не лише втрачає ініціативу, а й припускається помилок за екстремальних обставин, коли схід фактично приставив їй до лоба пістолета. Турчинов і Яценюк, вочевидь, добре розуміють, що опинилися в ситуації, яка, ніби в кривому дзеркалі, відображає події середини лютого, коли Янукович теж почав антитерористичну операцію. Якщо слово візьме товариш снайпер і почне робити зарубки на своєму прикладі, то станеться велика біда. Тим паче, що СБУ перехопила радіорозмову, в якій кремлівські куратори дають завдання своїм агентам "забезпечити" протягом найближчих днів близько 200 трупів із числа мирного населення (бажано російськомовного), для того щоб мати підстави для вводу танків. Цілком можливо, що саме боязню відповідальності за криваву бійню й пояснюється нерішучість і навіть розгубленість нашого керівництва. Зате Путін нічого не боїться, хоча за ним давно вже плаче Г аазький трибунал.

Багато надій на успішне врегулювання українсько-російських стосунків покладалося на зустріч керівників зовнішньополітичних відомств України, США, Євросоюзу, Російської Федерації 17 квітня у Женеві. Як правило, сторони конфлікту, йдучи на такі "стрілки", тим паче глобального масштабу, тримають якісь козирі в рукавах. У Росії їх кілька: утримування українського сходу в заручниках, танки на кордоні з нашою країною, газовий вентиль, а також п'ята колона в тилу супротивника: місцеві князьки, криміналітет, ображені чиновники... Що є у Європи і Америки, крім погроз застосувати санкції? Нічого. Захід досі навіть не спромігся нас економічно підтримати, через що опинилися на краю фінансової прірви.