Численні відео та фото зафіксували "беркутівців" із автоматами та гвинтівками поблизу Жовтневого палацу, проте стрільці, які тримали і їх під прицілом, залишилися невидимими. Хто вони? За чиїм наказом діяли? В інформаційному суспільстві народилось кілька версій жахливої трагедії. Перша з них, що каральна акція — справа рук МВС та СБУ; друга — діяла російська ФСБ, котра теж була зацікавлена у поваленні влади Януковича задля того, щоб почати захоплення Криму; третя — це вплив закордонних спецслужб, аби пришвидшити встановлення контролю над Україною; четверта — орудував хтось із українських олігархів, для якого Майдан — технологія захоплення влади. Саме тому "справа снайперів" набула масштабного політичного резонансу.
Першою з цього приводу зчинила галас Москва, яка вкинула в телеефір та Інтернет-мережу чергову порцію начебто підслуханих переговорів між закордонними дипломатами, що мало вказати на "американський слід". Одразу згадалася приказка: "На злодієві шапка горить". Через кілька днів після свого призначення міністр внутрішніх справ Арсен Аваков заявив, що за снайперами стояла якась "третя сила". Громадськість чекала розвитку цієї інтригуючої версії, проте минулого четверга керівники МВС, СБУ та Генпрокуратури на прес-конференції оприлюднили результати попереднього розслідування, які підтверджують причетність до кривавої розправи на Майдані Януковича та його команди.
День 20 лютого був найкривавіший. Діяло, як повідомив голова СБУ Валентин Наливайченко, кілька груп стрільців: одна з них, що складалася зі спецпризначенців СБУ "Альфи", — поблизу Адміністрації Президента, друга з числа так званої "чорної роти" спецпідрозділу МВС "Беркут" під командуванням майора Садовника — біля Жовтневого палацу. Цей загін відрізнявся від інших жовтими пов'язками на руках. Саме тут, на вулиці Інститутській, загинуло 17 осіб. Проводяться експертизи — балістична, дослідження зброї. Колишнє керівництво МВС і "Беркуту" зробило все для того, щоб цей епізод стало неможливо розслідувати: спалювався одяг, знищувалися документи. За попередньою інформацією, тільки з одного автомата в цьому місці було вбито вісьмох чоловік, хоча він офіційно не числився за жодним із правоохоронців.
Сім стрільців вели вогонь із даху будівлі на вулиці Хрещатик, 7/11, друга група такою ж чисельністю — з будинку на вул. Костьольній, 6, обидві озброєні бойовими німецькими гвинтівками "Блайзер". На прес-конференції заявили: встановлено всіх учасників спецоперації, ступінь їх причетності — на стадії уточнення. Затримано 12 осіб, у тому числі колишніх керівників спецпідрозділу СБУ, більшість із них почала співпрацювати зі слідством. За версією Служби безпеки, Будинок профспілок підпалили співробітники "Альфи", які у ніч на 19 лютого штурмували це приміщення. Спливли прізвища головних координаторів дій "тітушків", таких собі Чебо— тарьова — короля нелегального горілчаного бізнесу, Зубрицького — керівника медіа-холдингу "Контакт", Жиліна — глави чорносотенної організації "Оплот", Саркісяна, або Армена Горлівського, та Крисіна — лідерів київських злочинних угруповань.
Частково стала підтверджуватись і версія про участь "третьої сили". З'ясовано, що в середині грудня 2013 року на полігоні СБУ були присутні 26 співробітників російської ФСБ. Валентин Наливайченко висловив припущення, що саме ця група брала участь у плануванні та здійсненні заходів з утілення так званої антитерористичної операції. За особистим наказом тодішнього голови СБУ Якименка одній із груп були надані окреме помешкання та урядовий зв'язок. Якименко неодноразово приїздив на доповідь (!) до офіцерів ФСБ. 20 січня на аеродром "Гостомель", що під Києвом, прибуло кілька російських транспортних літаків із підмосковного аеродрому "Чкаловський" зі спеціальною зброєю та п'ятьма тоннами вибухових пристроїв. А 18-20 лютого у столиці України перебував генерал ФСБ Бєсєда. Українська Служба безпеки направила в Москву запит із вимогою допитати вказаного генерала, проте надійшла відповідь, що цей представник вищого офіцерського складу та інші ...забезпечували охорону російського посольства. "Спланована у вигляді антитерористичної операція, а фактично — організація масових убивств людей відбувалася безпосередньо і під прямим керівництвом колишнього президента Януковича", — підсумував В. Наливайченко.
Відразу після цієї прес-конференції відгукнулися головні підозрювані "екси" за справою розстрілу на Майдані — голова СБУ О. Якименко та міністр внутрішніх справ В.Захарченко. "Вбивства протестувальників на Майдані, всі вбивства — це діло рук самих опозиційних сил. Європі незабаром буде соромно за дії тих осіб, яких вони підтримали", — цитують Якименка РІА "Новості". Захарченко сказав в інтерв'ю Першому каналу Росії, що бійці "Беркута", які протистояли Майдану, не були озброєні вогнепальною зброєю. За його словами, стріляли тільки "майданівці". Хоча 20 лютого він же зробив заяву на Українському телебаченні, що підписав наказ про видачу бойової зброї особовому складу, який перебуває на Майдані. "Будь-якій розумній людині зрозуміло, що якби вогонь відкрили правоохоронці, то вони, напевно, наступали б. А в цей час, коли почали вбивати співробітників, вони почали відступ", — пояснив екс-міністр.
За кілька днів до прес-конференції силовиків Віктор Янукович із Росії теж заявив про свою непричетність до вбивств на Майдані. Та хіба люди з чистою совістю тікають від правосуддя? Навпаки, вони мали допомогти йому встановити істину. Між тим і росіяни, які дуже полюбляють шпигунські ігри та інші конспіративні штуки, повинні подумати про те, що сам факт перебування в їхній державі підозрюваних у масових розстрілах в Україні кидає тінь на їхню державу і насамперед на владу, яка взяла під крило осіб, оголошених у міжнародний розшук.
Напіврозкритість цієї справи тримає країну в напруженні, оскільки частина вбивць і всі замовники — на волі. Значить, кривавий метод, застосований 18-21 лютого, може бути повторений...
Камінь за пазухою
14 квітня 2014 рокуПутінська сокира вже вдруге опустилася на Україну. За першим помахом відтяла Крим, тепер хоче відчахнути південно-східні регіони. Розвіялись ілюзії про те, що Путін отямився під упливом санкцій Заходу, злякався Української армії чи перетворився на голуба миру. Всі, хто його знає, попереджали: він реалізує роль нового месії, об'єднувача слов'янських земель, яку сам собі вигадав. Дехто вважає, що російському лідеру потрібне українське Причорномор'я аж до Придністров'я — своєрідний пояс безпеки проти НАТО. Та, схоже, Кремль претендує на всю Україну як на буфер між Сходом і Заходом.
Характер подій у Донецькій, Луганській, Харківській областях свідчить про те, що розпочалося захоплення материкової території України за кримським сценарієм: штурм адмінприміщень "зеленими чоловічками", які прикриваються, ніби щитом, місцевим населенням, створення найманих загонів самооборони, висування вимог щодо виходу регіону зі складу України та запровадження "второго государствєнного", зрив президентських виборів тощо. А тому поняття "сепаратизм" і "тероризм" у цьому випадку навіть не доречні. Це операція спецслужб сусідньої держави з метою підготовки до вторгнення основних сил. Колись ми підсміювалися з вислову "Кинь камінець і поцілиш у російського Штірліца", проте насправді ситуація виявилася набагато гірша — країна буквально обплутана шпигунськими сітками Кремля. СБУ, міліція в східних регіонах, не здобувши уроків із кримських подій, фактично проґавили вихід із підпілля глибоко законспірованих російських "підсніжників". Наш так званий старший брат підло тримав каменюку за пазухою, готуючись, наче Каїн, спідтиха завдати удару. Тепер ми вимушені на ходу формувати нову систему безпеки країни.
У суботу і неділю (13 і 14 квітня) зона впливу "зелених чоловічків" суттєво розширилася. До Луганського СБУ, Донецької обласної ради додались приміщення райвідділів міліції та міської ради у Слов'янську, такі ж об'єкти в Єнакієвому, Краматорську, Артемівську, міськради в Маріуполі та Харцизьку. Над усіма адміністративними будівлями піднято прапори так званої Донецької народної республіки. Диверсанти діють нахабно, наче у себе вдома, — дається взнаки безкарність, з якою захопили Кримський півострів. Вочевидь, вони впевнені у тому, що знову не дістануть належного відпору, розраховують на деморалізованість наших правоохоронців, мовляв, "эти хохлы не посмеют стрелять". І справді, співробітники міліції на першу ж вимогу штурмовиків розступалися або піднімали руки і не відповідали вогнем на вогонь, як це було під час штурму Слов'янського РВС.
Таким чином, на території Донеччини виникло близько десяти небезпечних вогнищ, які, за розрахунком московських стратегів, мають запалити весь регіон. Попри запевнення соціологів у тому, що на сході сепаратистів підтримують лише 25 відсотків населення, база для політичного і соціального протесту тут доволі потужна: масове безробіття і надзвичайно низький рівень життя, розквіт наркоманії та алкоголізму, необлаштованість міст і селищ, безправність громад. У свідомості місцевих жителів завжди дрімала ненависть до будь-якої влади, а сьогодні під упливом нервових подій вона може прокинутися. Варто лише назвати винуватця цих бід — і вибух неминучий. Агентура Кремля та місцеві князьки, які, схоже, діють у супрязі, кивають на нову революційну владу — вона, мовляв, хоче нав'язати населенню східних регіонів свою бандерівську волю і випити з індустріальних регіонів останні соки.
Київ нарешті зрозумів вибухонебезпечність ситуації, а тому кинувся гасити пожежу. Минулої п'ятниці в Донецьку побував Прем'єр-міністр Арсеній Яценюк: зустрівся з місцевою елітою і пообіцяв, що, згідно зі змінами до Основного закону, права місцевих громад будуть значно розширені. Хоча й запізнілий, але правильний хід. Регіони і справді слід поважати. І треба, щоб тут постійно бували урядовці.
Відбулися засідання Ради національної безпеки і оборони. Підрозділи МВС та СБУ активізували свою діяльність. Під час спроби нейтралізувати одну з диверсійних груп під Слов'янськом зав'язалася перестрілка, внаслідок якої обидві сторони зазнали втрат.