Хоч він і любить якати, так сюрчки найкраще за всіх уміє робити: і з верби, і з лози, із чого хочете. А який же боцман, коли без сюрчка?
А Юрко тоді:
— Товаришу капітан, дозвольте мені стати матросом на плавучому острові.
І Михайло, і всі хлопці просяться. А Галя теж.
— Дозволяю,— кажу. І віддаю наказ: — Боцмане! Свистати матросам ставати на свої місця! А ти, шкіпере, стеж, щоб не сісти на мілину або не потрапити у чорторий! Повний вперед!
Так Микола як засюрчить, а всі хлопці:
— Раз, два, три,— і в дно жердинами як упруться, тільки вода шумить.
Здорово розігнали! Так до села і доїхали. А хлопці на пристані як побачили наш плавучий острів, так з усіх кутків біжать і просто в річку, хто в чому, та до нас. Лізуть на наше судно, а як дізналися, що я капітан, так стали кричати: 1
— Товаришу капітан! Товаришу капітан! Я хочу на ваш плавучий острів!
— Дозволяю,— кажу.
А чому я дозволяю? А тому, що тепер нам людей та людей потрібно. Раніше на нашій річці тільки дикі качки та водяні курочки плавали, а тепер як пробили прохід наскрізь .через усю річку, так і катери підуть, і буксири, і баржі. Бо чим же перевозити сіно з сіпожаті та камінь з Миколаївки? І тоді у нас будуть свої капітани, шкіпери і матроси. Як вийдеш на річку, то з усіх боків: "Прямо руля!", "Ліво на борт!", "Повний вперед!". І всі матроси у безкозирках із стрічками, а на стрічках золотими буквами: "Завзятий", "Дзержинський". Капітани ходитимуть з кортиками, боцмани — із сюрчками.
Ми дивились по карті, то знаєте що? З нашої річки тепер можна виїхати у Орель, а з Орелі в Дніпро, а з Дніпра — світ широкий! їдь куди хочеш. Зберуться хлопці на борту "Варяга" і: "Куди їдемо сьогодні, товариші? На Дніпрогес чи на Дніпровський лиман до самого села Рибальчого? Чи, може, в порт Вільний, а то й на острів Джарилгач по чабаки й тараню?"
От самі станьте біля карти, так і побачите, що і порт Вільний і Джарилгач — це вже на Чорному морі.
Ідемо, сонце світить, хвилі гойдаються, береги тільки мріють, а назустріч "Паризька комуна". Матроси кричать:
— Здорові, моряки! Хто ви і з якого колгоспу? А ми:
— З "Першого травня", на Полтавщині, знаєте?
— Чували! Там добрі хлопці! Отож.
Коли вже ми пришвартувались до берега, то Устим Григорович як побачив, що ми привезли весь ТІротічок і наскрізь річку пробили, так аж очам не повірив.
— Здорово! — каже. А ми тоді до нього:
— А тепер будете флот будувати?! А він радо каже:
— Звичайно. Без флоту аж ніяк не можна!
А козу з козенятком з Миколаївки занесло. Звідти люди приїздили па човні і назад забрали. По річці. Раніше Протічок заважав, а тепер дорога відкрита.
От яка історія.
Ну, а про те, що було далі, розкажу іншим разом.