За іншими зустрічами — протокольними й непротоколь-ними — нам навіть і забулась розмова про подарунок, про фантастичний намір таїландського селекціонера.
Однак у ніч відльоту в аеропорту чемні урядовці раптом кличуть учасників делегації в окрему кімнату і з урочистою обережністю відкривають на столі дбайливо упаковані для кожного з нас коробки, повні живих орхідей, де кожна гілочка в пластмасовій пробірці з розчином, який живитиме цвіт...
— Будь ласка, на спомин про Таїланд...
— З собою? — всміхається хтось.— На другий кінець континенту?
Багато днів потім тендітні ці орхідеї з далеких тропіків, квіти найтендітніші, може, з усього живого, чудово квітували в Москві, і в Києві, і в Алма-Аті, нагадуючи кожному з нас про нових наших друзів, про те, що потяг до людської солідарності стає знаменням часу, всепереможною потребою епохи.
1981