ще слуги слів не кпинили над нами.
Поміж вологими горбами
тремтів ласкавий монастир.
Там все молилось незглибимо,
непідцензурно, інтернетно,
вбираючи пахущі нетрі
або в стінопис, або в риму.
І так, як тінь повзе з горба,
у ласку й спів лилась журба.
...та зближується час коректи
на анакрузи й аналекти.
Вересень — 28.12.2000
звук сиротою по реченню бродив
по річищу з пересохлим горлом
голо в світі
першого крику народини
першого крику на всесвіття
розкриті обійми
не обходь мене
як біду
на недовгому своєму роду
як обходять руді оболоки
місто моє зі сну ще чорне
...переставляю слова
дії припасовую до свічникових законів
як цвинтарні таблички читаю
автобусні розклади
десь там в інтервалах
що спалахують наче назви
у грецькому діалозі
від самого досвіття
коли ти вже не спала
на платонічну заздрість поету
народжувалися закони розлету
якщо ти пригадуєш
як було це допарно
і католично
де з кожної пори земної
і в пору й не зовсім в пору
зі мною
і знову зі мною
трава халабуззя кущі з ліхтарями
виштрикувалися понічно
світлоголово купально
а ти
скупана в моєму подиху
одягаючись сквапно і скупо
казала казань мені
як соловейко в лузі
вимальовуючи на бузі
13.07.2001
тебе моє скапане сниво
у вересневий прищул
в прозорінь
я вигадав з грецького мрива
як море вигадує рінь
нам знову як внутрішнім римам
етимологіям утиск
і нам як на прилавку рибам
заснути і задихнутись
21.07.2001
ЗМАГУН
щось притулиться як до літери літера
хрусне в звуках як осіннє паліччя
все довічно як в гонитві за лідером
пахом поту шмагає в обличчя
ще віраж тягунок і ще спурт приостанній
до судоми у спині до німоти в литках
кілька митей безцінних у клейнодах і злитках
де кінець і початок злились на майдані
літери притулилися
ідна до одної
щоб витворити міст
черезкордонний
від одного безглуздя
людського безпритульного
до іншого що
від варягів до греків
що шляхом рахдонітів
ходить світло в краватках
темряву не пізнаючи
та покусуючи нігті
спокусливо як антонівку
чорнобильносяйну
31.08.2001
так сталося все було прозорості
так неозоро в зболеній душі
ми бачили як палахкотіли взором
ще несвідомі
зимні вже дощі
ще слово прикре зором не озвалось
не називалось те
що стане просторонню
щось тануло
і відстанню ставало
й тебе назвало вперше
як сторонню
1.09. — 23.11.2001
знов відцуратись звичаїв і часу
не виглядати взором наболілим
як осіневим кольором напилим
зима звістується пекучим першим
прасом
та тільки як душа не відболить
і руки з немочі не зможуть віддавати
усе частіш чіпляючись за дати
не можеш пригадати мить
де час почався твій
молитви і відплати
7.11.2001
мій трамвай понад каналом
як Фетида на дельфіні
чи то плине чи не плине
чи у тріщинах на глеку
або десь на перехресті
увірвалась оповідка
чи то фарба більш несила
за моє життя триматись
коли надвечір загасає зір
а все що ним було в клітини углибає
я пробую як охололий ґніт
згадати світло, темряву
і нетлі на межі з крилатих літер
усе оте неназване в мені
пішло на полохливі тіні
на погляд твій в ночі
грайливий мов цитола
та ще на дві чи три марниці
що вкупі називаються життям
але, крім зору,
в грудях б'ється біль
де проти звуків вже стоять бекари
як кара за твою розлуку
її не чутно і не видно
як струм здригається в мембранах
26.11.2001
які ритми тепер
ти вивчаєш
дух мій
душе моя
поділена на спектри
пізньої готики
вирваної з мого
мовчання
примерзлого
на — цвіту — прибитого
в страхові налякати
ту мить
невлиту гонитву
світла і тіні
по словнику не моєї мови
десь на зупинках
постраху що
моїм життям нареклося
1.01.2002
АЛЬТЕРНАТИВА
або дами із сексом своїм у полі
то шукають ручай
то долі
то зуб заклавши за зуб
і в кожному слові наїжачивши тризуб
починають свою репризу
про бу
про ба
про камінних баб нетрипільських
кумерсько — санскритських
або просто нюхнувши сніг
переходить як до моління
відморожене покоління
до постепітетів
до передметафор
де в кожній судомі
та в кожному біті
приховалось по міті
або радше — по міту
але то якщо рідну і вмиту
посаду свою садовлять
у Криму на піраміду
березень — травень, 2002
звивно зливно
свободослівно
очей твоїх сливи
і всю правду про них
волаю
підвиваючи підмікрофонно
стозвонно тичинно
безпричинно
причинно
ухвалюючи закон
про червень
про горобину ніч
про те що цієї правди опріч
все решта панове
справжнісінький скрипковий кич
23.06.20 02
фантом у Колріджа?
вона вона вона
як небо випите до дна
чи як поява серед хвиль
мій спінений і древній біль
спочатку мені судилось
жити в імперії
але не судилось
жити побіля моря
тепер мені судилось
жити не в імперії
але не судилось
жити побіля моря
а судилося жити
побіля артриту
побіля трамваю
на котрий немає коштів
у моєї старої держави
на котрий терпцю немає
в самого Яхве
котрий тиждень тому
з контролерів звільнився
2.08.2002
піснеспіви
після зливи
після змови
заліза і скла
складаю на аркуші
додаю віднімаю
свій сон від трамваю
і голос свій від державного багатоголосся
коли я і камінь були суголосом
передранковим
перед ринковим диханням
з губ у губи
згуби недоладного ладу
недоладної фуґи з котами
з дамами і даменятами
з барочним довговолоссям
з млостям колосся у вазах з шамоту
з шамованням у чергах по ковбасу
і Віту Нову
і кортіло щокроку
почати знову
розітерти фарбу
склеїти попсовану магнітну стрічку
струп до струпа прикласти
і подивитись у вічі іконі
черниця світлішає
наче ніч
знімаючи зайвину
вирушаючи зі мною
на січ
на війну
там вітряк там дивак
самостійнецьке бубабу
я читаю молитву навпак
про латинну твою ворожбу
про свою дитинну тужбу
я читаю молитву навпак
бо коли буде день без зайвин
десь колись вже по нашій війні
ти на пальцях покажеш мені
як розгубить свій зміст часоплин
23.11.20 02
п'єш цю темряву
яка ще невстояна
навприсядки п'єш і стійма
від омонімів залишається стогін
а від глупоти — війна
спочатку клітина
ворогує з клітиною
а потім з кліті
виходить зі смертю
ще не з батьком
тільки з дитиною
дві тисячі четверте одвертя
ти йому про печать
про Івана про Патмос
а воно кричить
і матом
заповнює цезуру кожну другу
і те що про Европу
було не для друку
а що вже про трупи і про Божий вогонь
де важить не слово а тон
і гонорар або ґрант тонконогий
власне — темрява
власне — п'єш
і вславляєш каламбурячи тембром
срібну креш
03.06.2003
так мабуть легше: час питань
лиш буде кіт коту відповідати
ґазети пам'ятають дати
і дихання важке — досвітня твань
як любо щось вмліваючи згадати
свій кожний день віддаючи на рати
для можних злодіїв і ласих пань
а решта все — зі слів фортель
ґрант брокер дилер
і дурнів корабель
13.06.2003
дні роблять кола як мухи
перед зимовим сном
ходиш і збираєш окрухи
на власний черговий том
про те що пишуть на мурах
про що мікрофони брешуть...
і як невигойна решта
випадає в осад в зажуру
птаству як завше розлуки
сняться в осінню клечінь
ну хіба що змінить серед речень
лад і зв'язки і сполуки
15.09.2003
а нута одна
з того гурту вирветься
і шньоргаючи хитається
до самісінького ранку
з останнього речення
посеред рани
коли в клітин ненаїдних
і головах парламентарних
планетарні починаються болі
і жалі, і за Шевченком туга
та згадується як похорон друга
пречиста перша,
пречиста друга
і та що тепер на тебе дивиться
соваючи речення з місця на місце
24.09.2003
нічогісінько не варті
слова мої разом з їхніми тінями
які я приготував для тебе
і це стояння вічне
на піднебесних зупинках
у тлінних звивинах
моєї ходи привабленої
пахощами вересневого базару
біля останньої зупинки там
де були на тебе
мої чекання
нічогісінько не варті
а тепер коли прокидаюсь
у спаленій глині
коли боюсь поворухнутись
бо світ в мені западеться
і залишиться слово моє без тіні
язик не дістане до піднебіння
аби до тебе звернутись
і солодом і гіркотою
і своїм нетерпінням мозільним
26.09.2003
повстав маґнітофон і витягає
зі звуку кожного останні жили
із муки обертань
з орбіт всесвітнього майстрила Ярила
з могил трипільських
з перелитного череп'я
з розмозклої халепи мозку
а за межею тих повстань
де листопадова моква і твань
у кожну кістку дме ведмідь
і мури падають під кожну мідь
підшкірно падають
так плин палкий
з книжкових літер бачив Кий
а може й мій кумедний схрон
де безборонно ставши крек
і враз варяг стає як грек
6.11.2003
снився реальний сон:
матір Божа і дитина яку
я рятую з бруду
але бруд
її не чіпається
а матір
сміється усміхається радше
й каже іти та пояснити
людям значення слів
насамперед humble і кон-
секвентний послідовний.
Це найважливіше за все
сміється
06.01.2004
волоцюга — дивак
пестить щербатий цементний слуп
який нагадує про зупинку трамвая
що залишилася в минулому сторіччі
вигладжує допіру приклеєне оголошення
купую час
у хазяїна
ціна договірна
9.08.2004
зі світанком не
закінчуються ні сни
ні вінчання свічки
з котом і переплутаними
наголосами в словах
а починається просто
розгортання
марень у метафори рейок
видраних з ясен узбережжям
засідання катедри
смітникових наук —
це те саме, що Верховна Рада —
тільки більше трусяться руки
та у словах побільше дискурсу
і масних котів що збирають податки
з невмитих яток
і газетних обгорток
до пиріжків ґрілів і гарячих собак
вони вже вільні
бо більше не продаються
21.08.2004
на Тельбіні воздвиження
першого променя
очерет і осот
відокремлюється від води
небо відхрещується
від очерету з осотом
а над очеретом з осотом
на трьох канонічних лапах
стоїть Вічний Тер'єр
і пориває
добу до бою
21.08.2004
відірвалося листя від гілки
наче континент відірвався від континенту
бо там де починаються нові мандри
та змінюються життєві системи
там у незрозумілу розривність
вриваються грецькі стихії
змінюються в кольорах акценти
і дихаючи самими синкопами
чекаєш
на варварів
на Проппа
на пропасницю київських підворітень
котрі побачити можна тепер
лишень у музеї
2.11.2004
в Італії мабуть пекельна спека
час приміряє костельні бані
а тут попід хмарою схожою
на щось із походеньок
наших нічних Степане
твоя земля без тебе
пригадує вірші твої про безглуздя
у розмірі повсякденної прози
рожевої розпашілої на жовтневому вітрі
з тупуватим обличчям
крамаря чи банкіра
а ми пригадуєш ніяк не
попадали додому
там попід хмарою
дівочої ночі п'янкої
і тільки зараз бач
починаєм самі рахувати
розміри у власних віршах
7.11.2004
де-не-де
падає дощ
де-не-де
легковичка на хіднику зітхає
Господи,у
цій дичавині з бетону
червоної цегли
з розпеченими жовтогарячими
більмами вікон
і вухами людей заліпленими
ритуальними танцями
лазерного променя
по безтямі розіпнутого часу
а зі мною Господи
ім'я твоє
розчинене в осені
в літерах арамійських і грецьких
у штурханині перехожих
що дає мені змогу
ритм дібрати до туги моєї
що ступає по світі дедалі важче
11.09.2004
а де ж я тебе знайшов
серед розкиданих манускриптів
серед байдужого почту
відображень ліхтарних київської ночі
схожих на давні задихані співочі
грецькі літери
під небом інкрустованим
міріадами духів Сведенборга
а ніби виписую вірші
у тіней на нарах
римую Бернардову муку
або це крик сенбернара
підкинутого під моє серце
на припочатку віку цього
серед стьобу на мурах
моєї хрущоби
не трипільської
не земної
лише називної
вона не відмінюється
не змінюються
а тільки кисло пахне на всі століття
В Харам піти
звичайно — у Харам
і щось почати
ну хоча б історію
бо спати не дає з учора кран
і сохнуть очі задивившись в Т ору
ніщо не пізнано
ось тільки капотіж
склади відмірює і тінь жене від світла
того лишень що мука підла
нагадує про невгамовний криж
і серед літер що бредуть настріч
й несуть склади як клумаки наплічно
вмирають значення зникаючи навічно
лишаючи історію як день лишає ніч
30.04.2005
Рушати слід.