Не прибував, а чим-раз більше танув.
І був він птах поранений без крил.
Ще раз зірвавсь, ще раз на шлях той глянув,
Яким лиш він один не мав іти,
Хоч перший тут колись до праці станув.
...Д есь погасали зоряні світи...
Чоло покрив холодний піт послідний
І він зідхнув : "Ой мамо, якби ти
Побачила тепер, який я бідний".
Львів, 1926