бо все інше сивину не зафарбовувало. Я фото знайшла випадково... ще тодішнє. У неї волосся було — як бурштин. А їй довелося в чорний. Я її іншою й не бачила ніколи. Хіба за таке кислоти достатньо?
РАЇСА (рішучо). Так, молода й кучерява, нє знаю, хто ти є така, журналістка, аспірантка чи просто якась жучка з вулиці, але ти точно прибецана. І я зараз... (опускає руки, зводиться) ...міліцію визову, нехай вони самі розбираються, на кого ти там схожа і що в тебе там фарбоване...
НІКА (стріляє в повітря, кричить). Сидіти!
РАЇСА від несподіванки валиться назад до фотелю.
Пауза.
(Несподівано весело і ледь істерично.) Здуріти! А я ж не повірила, що таке буває... Прочитала — і не повірила! Мені здавалося — університет! "Флагман освіти", блін! Доктор педагогічних наук, який власних колег називає жучками — це ж... (Передражнює РАЇСУ.) "Жучка, ти коли заповниш журнал навантаження?" "Жучки, у нас сьогодні засідання кафедри!". Вона сказала тоді: збори жучок — це не засідання кафедри, це собаче весілля! Як ви її назвали? Фіфою сраною?
Пауза.
РАЇСА (повільно). Ви нас не ждали, а ми приперлися... Так ти у нас виходить, сюрпріз з минулого. (Роздивляється НІКУ.) А що, таки дійсно похожа... Доця?
НІКА (їй в тон). Доця.
РАЇСА І навіщо ж вона тебе, доцю, прислала?
НІКА Ніхто мене не присилав.
РАЇСА Сама, значить, вирішила?
НІКА Сама.
РАЇСА Ідєйна, значить. Мирове зло прийшла побєждать.
НІКА (оманливо спокійно). Ну яке ж ви світове зло. Ви так... муха. Звичайна гнойова муха, якій невтямки, що є на світі ті, хто не живе в лайні.
РАЇСА Ти подумай, художествєнні образи які. Вся в маму. Вона в тебе тоже по молодості лєт вірші всякі сочіняла. Вєчно по конкурсах їздила, літераторка, ганьба для кафедри...
НІКА (не зважає на кпин). І прийшла я сюди не за ідею. Мені насрати на те, що ви і такі як ви зробили з освітою в цій країні. Її уже не врятуєш. Але за те, що ви двадцять років тому зробили з моєю мамою, я вас сьогодні уб'ю.
РАЇСА І що ж це я таке з твоєю мамою здєлала, що мене прямо вбивати за це надо? Про це вона тобі не забула сообщіть?
НІКА (з погрозою). Ви мою маму... Ви її не займайте! Вона найкраща!
РАЇСА Ну єщо би!
НІКА І нічого вона мені не розповідала, я сама про все... Випадково. Коли розбирала речі на старій квартирі, знайшла щоденники. Вона там про всю вашу... собацюрню... з подробицями... Про те, як ви її...
РАЇСА А що я її? Що? Робоче місце вона від мене получіла! Цих філологінь кожен год випускається як жучок нєрєзаних, думаєш, всє вони роботу за спеціальністю находять? Сидять по цих... агєнтствах брачних... роздіваються перед камерами. А тут тільки диплом получіла, а її уже на работу взяли, та ще й до лучшого в місті університета! Без ніяких, просто з вулиці!
НІКА (передражнює). "Без ніяких"... Що, в зошит записати не було чого?
РАЇСА А ти й про тєтрадочку мою знаєш?
НІКА У верхній шухляді робочого столу тримали. Повне досьє на кожну вашу... жучку... — з ким живе, на якій посаді батьки і чоловік працюють...
РАЇСА Ну а як іначє?
НІКА ...чи велика квартира, чи є машина, чи має впливових знайомих....
РАЇСА А що ж должна була, просто так їх на роботу устраївать?
НІКА За професійними якостями ніколи не пробували?
РАЇСА Ой, насмішила... Та кому вони, ті професіональні якості... Мені колектив треба було полєзний сформувать. Щось станеться нєпрєвідєнне — а я тєтрадочку свою відкрию і знайду, до кого про допомогу звоніть. Учьот треба вести! І дивиться на пєрспективу! А твоя мамця — як єврей з анєкдота. Нє був, нє состояв, нє участвував... Батька немає, мати-пенсіонерка й квартира без євроремонта. Родичей ніяких, знайомств полєзних ніяких. Зате гонор і червоний диплом. Що мені той її диплом, на стінку вєшать?
НІКА Треба було взагалі на роботу не брати, ніж брати, аби знущатися!
РАЇСА А я й не хотєла брати! Це декан тогдашній настояв — мол, талантліва дєвочка, треба шанс дать! А що мені з її того таланту? Я той год ще двох взяла, кромє неї. Так у одної батьки магазін великий на центральній вулиці тримали, а у второї папа — головврач на "швидкій"... Оце я понімаю, нормальні люди. Обидві і зараз он працюють, старші викладачі, кандидати наук. А тут — "талантліва"... Що мені було, благотворітєльностью займаться для кожної талантлівої?..
НІКА (киває на інтер'єр кімнати). Незлецьки тепер благодійники живуть.
РАЇСА Це все трудом зароблене!
НІКА Знаю я... про ваш труд... Напередодні кожного свята на великій перерві всі кафедральні жучки перед вашим столом в чергу шикувалися. З пакетами напереваги.
РАЇСА Що, також у щоденнику прочитала?
НІКА У ньому. І про пакети, і про те, як ви їх просто там, на кафедрі, відкривали й у зошиті плюсики ставили. Три якщо сподобалося, два якщо не дуже.
РАЇСА Можна подумать, я їх прямо насилувала подарунки мені носити. Самі дарували, від уваженія.
НІКА Ще б пак їм не дарувати! За цими плюсиками потім навантаження на наступний рік ділили. У кого більше двадцяти назбиралося, тому повну ставку. За десять — половину...
РАЇСА Слухай, молода й кучерява, ти б оцю... (киває на пістолет) ...пукалку свою сховала б кудись і поговорили б як люди.
НІКА Ото ж бо, що "як".
РАЇСА (змінює тактику, удавано-лагідно). Я, канєшна, нічого такого сказать не хочу, але... Мама твоя — вона, цеє, пісатєльніца. Фантазія бурна у неї, розумієш? Воно, канєшна, для пісатєлєй навіть і хорошо, коли сочінять умієш, але ти б, замість пістолетом розмахувать, розібралася б сначала. Може ще й не було нічого.
НІКА А нема в чому розбиратися. "Не було"... Пакунків цих не було, досьє у зошиті? "Фіфи сраної" не було? Чи того не було, що ви їй насамкінець... тоді, у травні? (Пауза.) А поговорити... Чому ж не поговорити. В зоопарку я давно не була... (Хоче покласти пістолет назад до заплечника, але після секундного вагання заткає його за пояс джинсів.)
РАЇСА (спостерігає за нею). Професіонально. Жопу собі підстрелити не боїшся?
НІКА Не боюся. Я зі зброєю змалечку вправлятися вмію. Мене тато навчив.
РАЇСА І хто у нас тато?
НІКА Тімоті Джонатан Маршмеллоу-третій.
Пауза.
РАЇСА Нє поняла.
НІКА А що тут незрозумілого? Тімоті Джонатан Маршмеллоу-третій. Громадянин Великої Британії.
Пауза.
РАЇСА Я нє поняла, ця сучка що, за іностранця замуж вийшла?! (НІКА починає витягати з-за реміня пістолет). Нє, ну всяке буває, канєшна, фіктівні браки і всьо таке... (Не витримує.) Я ж тоді всі мєри... Та вона ж під забором мала здохнути, фіфа срана!
НІКА (тріумфально). А от не дочекалися!
РАЇСА Та де ж вона його підчепила, з Вєликобританії?!..
НІКА (холоднокровно). Так на мості.
РАЇСА На якому ще..?
НІКА (так само). На вантажному, через річку. Тоді, після... ви ж усе зробили, аби життя їй в цьому місті не було. Ви в неї не лишень роботу відібрали, а й віру в людей. А віра для таких як вона — найголовніше.
РАЇСА Ти мені тут пафосу цього не нагнітай! Її проучити треба було! Возомніла про себе!
НІКА Вона майже два роки намагалася... наново. Але не вийшло. Тому вона у переддень Нового року на міст прийшла. Топитися. Опівночі, щоб не побачили й не зупинили. А через міст траса з Києва на Одесу. І по ній саме їхав кортеж. У Одесі на тому тижні якийсь міжнародний економічний форум проходив, батько там був почесним гостем, як голова найбільшого британського банку. Він у маму з першого погляду закохався. Щойно там, на парапеті, побачив. Його секьюріті її з парапету зняли і він її з собою забрав. За три місяці у них сімнадцята річниця весілля.
Пауза.
РАЇСА Дурдом якийсь. Ця малахольна що, зарубєжом живе?
НІКА В Лондоні. Ще у Празі маєток є, ми туди взимку перебираємось, на Різдво.
Пауза.
РАЇСА (недовірливо). То єсть, у тебе батько охрєнєть яка звєзда й мільйонер, а тебе при цьому Нікою звуть.
НІКА Ну, взагалі-то, Елізабет-Вероніка-Олівія Маршмеллоу. Ніка — це так, неофіційно.
РАЇСА (обмірковує щось). Паспорт покажи.
НІКА Ви що ж думаєте, я вас вбивати з паспортом прийшла? А я вас все одно вб'ю. Бо батько міг дістатися до мосту на хвилину пізніше. А чи...
РАЇСА (перебиває її, у неї якась ідея). Так скільки, кажеш, лєт тобі?
НІКА Дев'ятнадцять.
РАЇСА Здрастуй, лошадь, я Будьоний, молодий і возбуждьоний. І від кого ж вона тебе роділа? Якщо вона сімнадцять лєт замужем? (НІКА мовчить, вона розгубилася. Обидві не помічають, що в дверному прочілі з'являється НЮСИК і завмирає, вражено вдивляючись в НІКУ, яка стоїть до нього спиною.) І... Чекай-чекай... Це ж... Єслі тобі дєвятнадцать... А звільнила я її... (Ляскає себе по колінках). А пиріжок, виходить, з начинкою був! І хто повар? (НІКА мовчить). На кафедрі у мене тогда одні дєвки були... Ну і ну! Оце скромніца, оце нєдотрога! Вєчно така вся в тонкіх матєріях, а сама... Бєрємчата! Ну, вони, літєратори ці, вони всі розпущєнні, так що нічого такого удівітєльного...
НЮСИК Марто?
Далі всі репліки звучать майже водночас.
РАЇСА (схоплюється, кидається до нього, ховається йому за спину). Нюсику, визивай міліцію! Ця сука мене убівать прийшла!
НЮСИК Але... (робить крок до НІКИ).
НІКА (вихоплює пістолет, цілиться в них, верещить). Не підходьте! Я стрілятиму!!!
НЮСИК (застережно простягає до неї руку). Зачекайте... Зачекайте, не треба... Я просто хочу у вас спитати...
РАЇСА Та нема тєбє про що її питати! Міліцію визивай, нехай вони з етой курвой розбираються!
НІКА Я стрілятиму!!!
РАЇСА Авантюрістка сопліва! Вся в свою мамашу-літєраторшу!
НІКА Ти ж стара шкапа! Я тебе зараз!...
НЮСИК (перекрикує їх обох). Мовчати! (Обидві від несподіванки замовкають). Мамо, вгамуйся, ніхто тебе не збирається вбивати...
НІКА А ви за мене не розписуйтесь! Навіть дуже збираюся. Після того, що вона моїй мамі зробила...
НЮСИК (вдивляється в неї). Неймовірно... Така схожа... Ви ж її дочка? Дочка Марти Терлецької?
РАЇСА А чия ж єщо? Канєшна, цієї фіфи сраної! Правильно я її тоді!.. Всьо корчіла з себе англійську королєву, а сама он в подолі принесла нєізвєстно від кого!
НЮСИК (все ще дивлячиь на НІКУ).