Ось чому, як ви поетично висловились, у вас пекло, а у нас рай, Оленко, — відповіла Арва.
— А як це пов'язано з танцями? — спитала Оленкина мама.
— Кожний рух людини, яка живе вищою природою, — це спонтанний танець краси, натхнення, сили, здоров'я, свободи, любові та щастя, — усміхнулася Арва і проілюструвала свої слова кількома рухами-танцями.
— А ми вам тут навіщо? Чому ви нас сюди запросили? Хіба у вас демографічний дефіцит? Я щось не помітив, — поцікавився Оленкин тато.
— Звісно, дефіциту в людях у нас немає. Це наша благодійність. Вам на Землі дискомфортно, бо ви там — білі ворони. А тут ви — такі ж самі лебеді, як і інші. І все, що потрібно, щоб допомогти вам стати щасливішими, — надати вам можливість потрапити сюди, в гідне вас середовище. Це просто, природно і приємно для нас. Ніякої корисливості за цим не стоїть, — пояснила Арва.
— А хіба не кращою благодійністю було б допомогти землянам зробити прорив у їхньому розвитку, познайомивши їх з вашими досягненнями, навчивши їх тому, що знаєте й умієте ви? — спитав я.
— Вони не хочуть. Їм подобаються їхні страждання. Вони знаходять у них смак. А наше життя їм здається нудним, позбавленим смаку. Ми робили багато різних спроб. Відмова від егоцентризму для них гірша за смерть. Та що казати про такі масштабні речі, якщо для більшості з них навіть просто наше вегетаріанське харчування здається неможливим, бо позбавляє їх їхнього смаку життя. І вони готові миритися з усіма наслідками, аби насолоджуватися цими своїми хворими смаками. Нижча природа змушує їх любити нижчу природу і не любити вищу. Допомагати варто лише тим, для кого ця допомога бажана, — танцюючи, розвела руками Арва.
Я думаю, що ви вже здогадалися, що ми вдячно прийняли пропозицію стати мешканцями Ойнаянлара. Ми й на Землі були вегетаріанцями, бо не хотіли бути причетними до вбивства ні в чому не повинних тварин, не вживали алкоголь і наркотики, не курили, не брехали, не крали, нікому не заздрили, не прагнули визнання, влади, слави, бо не бачили в цих речах ніякого задоволення, а насолоджувалися безкорисливим служінням життю, діяльністю, спрямованою на те, щоб ті, хто були навколо нас, ставали щасливішими та успішнішими. Але на Землі такі люди, як ми, — білі ворони, ізгої. А бути все життя ізгоями неприємно і не цікаво. Набагато приємніше і цікавіше жити серед собі подібних. Хоча земляни й ойнаянларці відносяться до одного виду, але різниця між нами (а ми тепер вважаємось ойнаянларцями) надто велика. І ми вибрали товариство таких, як ми.
Єдине, що я зробив, щоб дати землянам ще один шанс подумати про альтернативу їхньому хворобливому життю, — один раз телепортувався на Землю, і розіслав цей текст усім моїм контактам з проханням поширити його, якщо вони вважають це корисним. Хз, мабуть, хоч комусь це допоможе.
Міняйтеся. Навіть якщо це не змінить світ, в якому ви живете, у вас з'явиться шанс потрапити до нас. До речі, я тепер працюю в одному офісі з Арвою, бо з усіх професій на Ойнаянларі я обрав роботу з потенційними іммігрантами. Буду радий організувати вашу імміграцію та адаптацію на Ойнаянларі.