Через це людина не старіє та живе в одному й тому ж самому тілі так довго, скільки сама забажає. Це не якесь райське диво, це просто властивість життя людини, чиє тіло сформовано вищою природою — природою любові. Така фізіологія любові.
Ось де життя змінює жанр з коротких історій на нескінченні серіали. І щодо цих райських серіалів, я нічого проти них не маю та навіть залюбки їх подивлюся і приму в них участь.
Наші тіла припинили змінюватися, коли тобі було 18, а мені 25, бо ми з тобою так захотіли. З того часу ти завжди 18-річна, а я 25-річний. І досі ще ми не забажали перевтілитися з цих прекрасних, здорових, сильних, юних тіл, які дозволяють нам ефективно служити життю в тих умовах, у яких ми тут знаходимося.
Таке в мене бачення нашого майбутнього втілення. Незалежно від деталей, які можуть відрізнятися від описаних мною, наше майбутнє втілення прекрасне, щасливе, сповнене любові, тобто дійсно райське.
А поки що ми тут на першій лінії вогню граємо з кацапами у гру "Хто кого сьогодні вб'є", результат якої завжди непередбачений. Але що передбачене на сто відсотків, то це те, що моє наступне втілення буде в раю, а їхнє — в такому пеклі, яке в мільйон разів гірше за те пекло, в якому вони живуть зараз. Тож, хоч який буде результат гри, я в будь-якому випадку виграю, а кацапи програють.
Зовнішня непередбаченість, можливість у будь-яку мить втратити все, крім самого себе як вічної душі, дуже корисна для просвітлення і для усвідомлення того факту, що мені ніде ніколи нічого не належить. Це звільняє від решток прив'язаностей. Звільняє. Свобода, безстрашність, внутрішній спокій у будь-якій ситуації — результат такого усвідомлення і такого звільнення. Тож для людини, яка працює над здобуттям просвітлення, воювати на фронті — унікальна нагода зробити швидкий прогрес. І я нею успішно користуюсь.