Тепла. Солодка. Цілуєш, і в очах немов море соняшне. (Цілує).
СЦЕНА 2 1
Вечірка у Кухманів. К у х м а н, ж і н к а, Радобужний, Ніна Костівча, Брус, Скибка. Гомін, сміх, балачки.
І рочка (плескає в долоні). Товариші! Панове!
К У х м а н. Слово має майбутня радодама.
І р о ч к а. Товариші! Я п'яна! (Регіт).
К у х м а н. Ірочко! Моя малютко! Так у поважній компанії не кажуть.
І р о ч к а. Панове, Ніна Костівна і товариш Брус зраджують вас! Вони змовляються втекти.
Євгенія Костівна. Нічого подібного! Ніна й не думає...
К у х м а н. Малютко! Випийте і занімійте!..
І р о ч к а (до Радобужного). Товаришу Антипе Овер-ковичу! Попереджаю. Сигналізую про небезпеку! (Дав йому на пальцях поцілунок).
Кухм а н (наливаючи вина). Товариші! Нам пора згадати, чого ми сюди зібрались. Я — колишній офіцер. Жертва революції, безробіття і взагалі жертва, та ніколи я не був ще жертвою вина... Язик мені завжди слухняний. Навіть тоді, як голова моя п'яна, він тверезий... Тому пропоную, щоб всі тости надалі виголошував я...
Голоси. Просимо! (Оплески).
К у х м а н. Пропоную випити...
Брус. Треба Пупа заждати.
Скибка. Пупа я бачив, як йшов сюди. Він сидів з якимись дядьками в харчевні...
Радобужний. Пив?
Скибка. Випивали. Я кликав його...
Радобужний. Як пив, то прийде... Він тільки п'яний навідує друзів.
К у х м а н. Не турбуйтеся. П'ять пляшок стоять ще цілі про запас... Товариші! Сьогодні минуло тридцять п'ять років, як в одному селі, що до його тепер тільки партія лицем стала, у бідного селянина народився син... і нарекли його Антипом, себто Антитипом...
Євгенія Костівна. Антошко! Не мели зайвини...
Кухман. Жено! Не перебивай!.. І ось ми бачимо, як із колишнього немовлятка Анти-типа вигнавсь цілий тип,
І р о ч к а(пирснувши). Ой, не можу...
Євгенія Костівна. Антошко! Ти п'яний...
Кухман (урочисто). Тип борця за комунізм товариш Антип...
І р о ч к а. Браво! Браво!
Кухман. Пропоную...
Всі кричать "ура". П'ють.
Євгенія Костівна. Любії гості! Сьогодні ще минуло десять років, як Антип Оверкович побрався з моєю сестрою Ніною... (До Ніни). Пригадуєш, Ніночко, ту церковцю і вербочки під вікнами і як ми сміялися [з] попа?.. Антипе Оверковичу! Пам'ятаєте?
Скибка. У-р-р-а! (Галас).
Євгенія Костівна. Я не скінчила тоста...
Радобужний. І не треба, Женю. Не треба. Келих вже одпито.
Скибка. Гірко!
Радобужний. Так, Скибко. Келих вийшов гіркий. Ніна. Антипе...
Радобужний. Та жаль, що після мене ще не один питиме з того келиха отруйного...
Брус. Що ти там бузиш, Антипе?
Ніна. Товариші! Радобужний має скласти іспита на борця за новий побут...
Скибка. Як це? Не розумію...
Кухман. Ніно! Тости виголошую я... Товариші! Пропоную тост за себе. (Регіт). І з мене вийшов "тип".
Брус. Тип колишнього офіцера?
Кухман. Тип будівника соціалізму... (Регіт). Не вірите? Коли ЧК попросила декого з колишніх офіцерів носити каміння, возити глину і копати канави, я перший пішов... Я зрозумів, що те каміння для соціалізму (регіт), і я його носив шість місяців... Жінка моя носила те ка-Міїїгій у серці, мій папаша в печінках... Вип'ємо за носіїв каміння для соціалізму... (Регіт. П'ють).
І рочка. Ви милий, Кухмане... Я вас поцілую...
К у х м a н Малютко моя! Це дуже скромна нагорода... Я хочу більшої!..
Євтенія К о с т і в н а. Антошко! Стямся!.. Ніна веде Ірочку в другу кімнату, : за ними виходять Брус і Скибка.
Р а до б у ж н и й (цілує Євгенію в руку). Дякую, Женю... ;
Євгенія К о сті в н а. Я?.. Ні...
Кухман. Тон, жено, тон. Ювілянт мусить бути трошки-смутний.
Радобужний. У вас прекрасно. Третю вечірку справляємо, і, здається, ще ніхто з чужих не довідався...
Кухман. І не довідається! Будьте певний! У мене й миші на конспірації знаються... Хо-хо...
Радобужний. Дякую!.. (Хоче йти в другу кімнату).
2
Входять. П у п, Ш а й б а, Клим, усі троє випивши. . Пуп. Тут він. Заходьте, товариші!
Клим мнеться. Шайба став біля порога.
Заходьте! Заходьте!
Кухман. Хо-хо! Єгова і два анголи прийшли до дуба Маврикійського.
П у п;: Дозвольте познайомити. Селянин-делегат Клим і безробітний робітник Терентій Шайба... Ми до тебе, Ан-типе.
Шайба. Звиняйте, що ми нальотом отак і трохи випивши (здоровкається). Товаришок із села, землячок і людина протокольно од громади послана...
Кухман. Вітаємо...
Радобужний (тихо до Пупа). Навіщо привів? П у п. Не шепчи, як рак у торбі. Голосно питай! Ш а ц б а (до Радобужного). А де ж ваш папаша?.. Клим. Звиняйте (здоровкається). , П у п; Ацтипе! Вони впіймали мене... Дядюшка пропонував, хабара,.,. Розумієш? Клим.,Та ні. То я так собі... з дурного розуму...
П у п. Це ж справді бюрократизм, Радобужний! Третій день ходять...
Радобужний. Чого тобі треба?
П у п. Не мені, а ось кому... Школу п'ятий рік будують.
Клим. Хоч на одробіток дайте нам, товаришу, дерева.
Радобужний. Овдію! Це неприпустиме од тебе втручання!'
П у п. Я питаю: Дасиш дозвіл на дерево?
Радобужний. Не дам. Такої системи не визнаю! Сьогодні одне село, завтра друге пришле делегата, потім третє... Де ж принцип? Де критерій?
Пуп. Критерій?
Радобужний. Так!
Пуп. Принцип?
Радобужний. І плановий, об'єктивний підхід. Пуп. Якого хочеш приклади принципа, тільки не бюрократичного... Радобужний. Ти п'яний! Пуп. П'яний, та не бюрократ!
Радобужний. За це я можу говорити лише в бюро партосередку (йде). Пуп. Дасиш?
Радобужний. Товаришу Пупе! Я на вітер слів не кажу!
К л и м. За нас і в газеті написано було... Ви, товаришу, або дайте, або скрутіть мені отут голову, щоб я не вертався.
Радобужний. Я сказав: удайтесь до Наросвіти. Клим. Бо, їй-бо, вб'ють.
Шайба. Протокольно так не можна... Школа стоїть, дерево лежить, людина б'є ноги... Покажіть, землячок, ваші ноги! Хай подивляться з об'єктивного боку!
Клим. Печуть, вірите? Що набив, а що... (Починає скидати чоботи).
Євгенія Костівна. Товаришу! Що ви робите, товаришу?
П у п. Не треба, дядьку.
Шайба. Ні. Хай голови хоч раз подивляться на трудові ноги... Щоб з боку ленінізми подивилися, а не так собі, крізь чоботи...
Пуп. Не треба, Шайбо! (Наливає чарки). Пийте, товариші!
Радобужний. Овдію!
Пуп. Пий, Шайбо! Дядьку Климе! Одвічний український дядько!
К у х м а н (відтягає Радобужного). Не заважайте, Антипе Оверковичу! Хо-хо! Дайте спокій Єгові й анголам (вказує на стіл). Я бачу, вони під оцим деревом скоро ляжуть...
Євгенія Костівна. Тож номера він викидає! Кухман. Жено! Він тільки приводить, а викидатиму я... Хо-хо!
Радобужний і Євгенія Костівна йдуть у другу кімнату.
Жено! Заграй нам! (Підходить до столу). Не вагайтесь, товариші робітники і селяни. Все одно— всі ми у брами соціалізму під оцим столом упокоїмося... Пийте!
Клим. Трошки того дерева...
Кухман. Розумію і співчуваю.
Грає піаніно.
3
Скибка.
Кухман. Рекомендую. Теж будівники соціалізму... Ходії. Хо-хо... Скибка. У-р-р-а! (Здоровкається).
4
Вбігає І рочка. І р о ч к а (хапає Скибку). Беріть мене! Скибка. Не вмію.
І р о ч к а (крутить його). Раз-два-три! Учіться!
Кухман. Учітеся, брати мої, і чужого научайтесь, й свого не цурайтесь. Хо-хо...
Скибка. Дайош буржуазної культури! (Вальсує ш Ірочкою у другу кімнату).
Шайба (випивши). Хто ж тут за хазяїна?
Кухман. Товаришу! Господарі тут ви... Оце ось тут вам вся влада належить. Хо-хо! Пийте, скільки влізе!
Клим. Ех, з досади... Налийте ще!
Шайба (до Пупа). Слухайте, товаришу. Невже діло наше...
Пуп. Пий, Шайбо!
Шайба. І доки питимем отак?
Кухман. Аж поки самі не перевернемось на дерево і віагалі... на матеріял... Хо-хо...
Пуп (веде Шайбу й Клима у другу кімнату). Мовчи хоч ти, череп контрреволюції. Не бомкай, бо...
Кухман. Товаришу Єгова! Не гнівайтесь! Слово честі, в моєму черепі гадюки нема. (Йдуть).
Музика.
5
Ніна і Брус.
Брус. Я не можу. Буза! Нінушко! Я скажу!
Ніна. Тільки не зараз! Не тут, милий.
Брус. Мені здається, що він догадався. Знає. Не можу! Скажу. При всіх скажу!
Ніна. Благаю. Завтра, милий. Завтра!
Брус. Не все однаково: чи сьогодні, чи завтра?
Н і н а. Не однаково. Завтра востаннє поїдьмо за город, у степ, на весь день. Одгуляємо останній день...
Брус. Чому останній? Нінушко! Чому останній?
Ніна. Дурнику мій! Останній тихий і соняшний день перед хмарами і бурями... Завтра, Брусе, я сама скажу, і ти скажеш... А сьогодні не буря, бешкет вийде... Він випивши, і ти... Не хочу, щоб при сестрі... Благаю, милий! Не треба. Ну?..
6
Входить Радобужний: — Пуп у меланхолію вдався. Піди, Ніно, може, хоч ти його заспокоїш.
Ніна йде.
Б р ус. А я випив трошки і теж... буза в голові. Ти немов на мене сердишся? Радобужний. Я? Брус. Так.
Радобужний (сміється). Не треба кисленьких— сентиментів. Не треба бузи. Ти із робітників, так би мовити, з залізної когорти революції. Вип'ємо!
Брус. Давай, Антошо!
Радобужний (наливає в чарки). Сьогодні листа одержав...
Брус (п'є). Листа? Якого листа?
Радобужний (п'є). Жінчиного листа, тільки не мені... Б р у с. Од Ніни?
Радобужний. У неї коханець... полюбовник завівся...
Брус (смокче з чарки). У Ніни? Радобужний. Вона до нього написала... Брус. Ну?
Радобужний. А він листа загубив... Брус. Вип'ємо. Пий... Радобужний. Отже, слухай. Брус. Я слухаю... Цікаво... Кажи! Радобужний. Листа, мабуть, хтось знайшов і поштою... мені.
Брус (п'є). Так.
Радобужний. Чом же не спитаєш, хто полюбовник? Брус. Не знаю... Скажи... Радобужний. Не знаєш?
Брус (п'є, пауза). Буза! (Змагаючись). Ось що, Анти-пе... Я... (П'є). Полюбовник, кажеш? Цікаво! Я не знав за це.
Радобужний (п'є). І я не знав... Брус. Не любиш ти її...
Радобужний. Що?.. А ти... за це знаєш? Вона сказала? Брус. Хто?
Радобужний. Жінка. Ніна.
Брус. Ні, це я так... В домі відпочинку бузив усе з дівчатами?
Радобужний. Може, їй за це сказав? Брус. Кому?
Радобужний. Моїй жінці! (П'є). Брус. Не бузи, Антипе... Чуєш?
Радобужний. Ну, киньмо!.. Вип'ємо за комуністичну простоту, загартованість і за нашу дружбу... Ну? (Дивиться на Бруса).
Брус. Вип'ємо... А скажи... ти як?..
Радобужний. Що?
Брус. Ну... Зашкребло тебе? Болить?
Радобужний. Ти хочеш спитати, чи не ревную я?
Брус. Взагалі...
Радобужний. Ні... Тільки болить, що... обійшли мене, немов міщанина... Роги чіпляють. Навіщо?.. Вподобалась тобі моя жінка? Хочеш її? Любов у вас? Будь ласка. Прийди і скажи одверто. Не трусися, не ховайся, як пес поза углами.
Брус (рішуче).