Ви будете омлет?
КАТРІН (озираючись, обережно сідає на канапу). Я вам все тут перемажу… Вода в Роні не подібна на джерельну…
РЕДОН. Нічого страшного… Так ви мені не відповіли…
КАТРІН. Звичайно буду! Раз я вже прийшла сюди… І омлет буду, і шинку… Ви не хочете запропонувати мені омлет із шинкою?
РЕДОН. З шинкою, так з шинкою… (Збирається виходити). Пробачте, я можу у вас дещо запитати?
КАТРІН. Думаю, можете…
РЕДОН. Як вам вдалося втекти?
КАТРІН (зіскочивши з канапи). Втекти? Звідки втекти? (Заходить за канапу).
РЕДОН. З Авіньйонської жіночої в'язниці… Послухайте, Катрін, я знаю, хто ви. Я дивився ранкові новини і там, у дворі Гобера, я вас одразу ж впізнав…
КАТРІН (кидаючи переляканий погляд на двері, вікна). Ви задумали здати мене поліції?
РЕДОН (посміхаючись). А що? Гарна ідея! За вашу голову мерія назначила досить щедру винагороду! Але я не стану цього робити… У мене є краща ідея. …Я, цілком безкоштовно, зрозуміло, стану вашим співучасником!
КАТРІН. Ви при своєму розумі, мсьє?
РЕДОН. Жаспар Редон…
КАТРІН. Навіщо вам це потрібно? В повідомленні, напевне, сказано і про те, що я, Катрін де Марсан, відбувала термін за вбивство свого чоловіка. Чи не так, мсьє Жаспар?
РЕДОН. Цілком вірно, маркізо… Але, п'ять років тому, коли вся Франція з завмиранням серця слідкувала за процесом над вами, я ще працював в поліції і тому досить добре пам'ятаю всі колізії вашої справи. Знаєте, я тоді займався шлюбними аферистами і той факт, що вам ледве-ледве вистачило грошей, щоб сплатити адвокатські послуги, навів мене на думку… Скажіть, маркізо, куди поділись всі ваші мільйони? Ви програлись в дим в Монте-Карло? Чи вас елементарно обікрали? Наскільки я знаю, ви входили в двадцятку найзаможніших людей Франції…
КАТРІН. В шлюбному контракті був пункт, який передбачав спільне володіння нашими капіталами…
РЕДОН. Тоді все зрозуміло.
КАТРІН. Ви натякаєте на те, що мій покійний чоловік – граф Шарль Блуа – шлюбний аферист? Нісенітниця!
РЕДОН. Скажу вам більше. Займаючись у свій час шлюбними аферистами, я випадково натрапив на подібну справу семирічної давності в місті Ватерлоо, що під Брюсселем… В Бельгії… Там теж був спалений труп чоловіка, відсутність грошей на рахунках у дружини-вбивці і таке інше… Правда, цікаво?
КАТРІН. Ні, це цілком неможливо! Шарль – аферист?! (Катрін підходить до канапи і сідає). Боже мій, а що, коли ви праві?
РЕДОН. Як на мене, ваш покійний чоловік граф Шарль Блуа фальшивий, як обіцянки лівих!
КАТРІН (прикривши долонями розпашілі щоки). Який жах… Який жах… Якщо ваша здогадка вірна, то багато чого стає зрозумілим… Я…(Редон, підійшовши до канапи, прикладає свою долоню до лоба Катрін).
РЕДОН. Ого! Та у вас жар! Вам потрібно негайно лягти в ліжко!
КАТРІН (масажує скроні). Ні, в жодному разі… Зараз все пройде… Я просто дуже стомилась… (Валиться на подушки, Редон кидається до неї).
Затемнення.
Сцена третя
Через п'ять днів. Спальня Редона. На старовинному різьбленому ліжку лежить Катрін. Редон, сидячи за невеличким столиком, щось швидко друкує на машинці, час від часу поглядаючи краєчком ока на хвору. Через деякий час Катрін піднімає руку, яка лежить зверху на ковдрі, підносить до свого обличчя й неголосно зітхає…
РЕДОН (зіскакує зі стільця). Хвала Всевишньому! Ви прийшли до тями! (Сідає біля Катрін). Як ви себе почуваєте, мадам?
КАТРІН (ледве чутно). Мадмуазель, з вашого дозволу…
РЕДОН. Я ціню ваше почуття гумору, але…
КАТРІН (робить спробу піднятися). Покійний Шарль Блуа за весь час нашого короткого спільного життя навідався в мою спальню один-єдиний раз, коли йому якось посеред ночі терміново знадобилась клізма! Як вам це подобається?
РЕДОН (прокашлявшись в кулак). Прошу мене пробачити…
КАТРІН (оглядається). Чому я тут? (Заглядає під ковдру). Це ви зробили?
РЕДОН. Я був вимушений роздягнути вас, шановна… Але ви не хвилюйтесь. Я проробив цю операцію, відвернувшись. Даю вам слово…
КАТРІН. Напевне, ви не француз… Як довго я була без свідомості?
РЕДОН. Пішла п'ята доба…
КАТРІН (пробує сісти). П'ята доба?! Ви, напевне, жартуєте?!
РЕДОН. Та які вже там жарти? Ви добряче переохолодили організм, маркізо…
КАТРІН. Тоді навіщо ви мене роздягли? Коли людина переохолоджується, її не роздягають, а навпаки, укутують тепліше!
РЕДОН. При двосторонньому запаленні легенів необхідний постільний режим. До речі, я був вражений, коли під вашим жахливим платтям виявив спідню білизну найвищого ґатунку… В зв'язку з цим запитання: у в'язниці всі таку носять?
КАТРІН. Я берегла цю білизну цілих п'ять років для втечі. Це по-перше. А по-друге, яким чином ви визначили, що моя білизна найвищого ґатунку, коли ви роздягали мене, відвернувшись?
РЕДОН (помітно знітившись). А я навпомацки…
КАТРІН. Яка принада! Очевидно у вас великий досвід обмацування жіночої спідньої білизни! Ви ловелас, мсьє!
РЕДОН. Відмінно! Коли у вас знову є сила для того, щоб ображати мене, значить ви одужуєте… З чим я вас і вітаю! В противному випадку я змушений був би зашити ваше тіло в мішок і таємно скинути його в Рону.
КАТРІН. Як же! Здійснити втечу з такої в'язниці і тут же вмерти? Ну, вже ні! Повинна ж я, врешті-решт, докопатись до істини! Кому знадобилось вбивати мого чоловіка?
РЕДОН. Багатство у всі віки було відмінним подразником. Хіба мало заздрісників у кожного більш менш процвітаючого француза? Однак мені здається, що питання: а чи вбивали вашого чоловіка взагалі, більш актуальне, ніж ваше.
КАТРІН. Вам вже час починати писати детективні романи, мсьє відставний комісар поліції… Я ж бачила Шарля! І я його впізнала!
РЕДОН. А як же це вам вдалося? Не уявляю, як можна впізнати обгорілий труп людини, не бувши з нею жодного разу в близьких відносинах?! Тобто, виражаючись фігурально, не бачивши його голим? Як?
КАТРІН. Ну, по-перше, труп Шарля був знайдений прислугою в погребі, де ми зберігали вино. По-друге, його обручка, годинник… У Шарля був дуже дорогий годинник… Здається, "Роллекс"… Завушниця в правому вусі…
РЕДОН. Граф носив завушницю?
КАТРІН. Не бачу нічого страшного. Зараз це модно. І, взагалі, всі ці дорогі витребеньки дуже пасували Шарлю. Він швидше нагадував досить грубо збиту жінку, ніж справжнього мсьє… І, крім того, його голос…
РЕДОН. Голос? А який у нього був голос?
КАТРІН. Дуже високий… Майже жіночий… Я ось зараз, заднім числом думаю, а чи не був мій чоловік кастратом?
РЕДОН. А що ви думаєте? Кастрати, наскільки я знаю, не мають звички займатись любов'ю з жінками, оскільки жінок не мають.
КАТРІН. Очевидно, мій був винятком…
РЕДОН (приносить зі столу чашку). Вам необхідно це випити.
КАТРІН. Це отрута? (Посміхається куточками губів). Чи моя улюблена "Мадера"? (Прислуховується до себе). А знаєте, мсьє лікарю, я дуже хочу їсти… (Бере чашку і п'є). Яка гидота! В якому відстійнику ви це зачерпнули?! Дайте ж запити! Скоріше! (Редон подає їй склянку води, взявши його з маленької тумбочки, котра стоїть поруч з ліжком. Катрін залпом випиває воду й валиться на подушки). Що це було? Витяжка з печінки гюрзи?
РЕДОН. Майже поруч… Це суміш трав…
КАТРІН. Напевне, це отрута кураре?
РЕДОН. Не вгадали, мадмуазель Де Марсан. Бачите, як погано бути надто родовитою і не знати азів народної медицини! Кураре я вам не давав. Ми з вами не Південній Америці. Настій, котрий ви з таким апетитом випили, складається з десяти різних трав. По-перше, це медуниця, ланцетний подорожник, пелюстки дикого маку…
КАТРІН. Дикого маку? Ви хочете зробити з мене наркоманку?
РЕДОН (сміється). Мак, в даному випадку, своїми алкалоїдами, на зразок кодеїну, заспокоює ваш кашель…
КАТРІН. Я кашляла?
РЕДОН. Жахливо… Від вашого кашлю у мене на кухні обвалилася стеля!
КАТРІН. Я відшкодую вам всі ваші витрати…
РЕДОН. Після того, як ви досидите термін? Адже у вас зараз ні гроша!
КАТРІН. Я наймусь до вас покоївкою. Говорять, що у мене ще гарні ноги.
РЕДОН. Хіба покоївку беруть для того, щоб любуватись її принадами?
КАТРІН. Ви маєте рацію, але гарні ноги – це все, що у мене є… Ні, зачекайте! У мене ще є титул! Давайте мінятись: Я вам – титул, а ви мені – куток і харчування. До кінця життя…
РЕДОН. Мого?
КАТРІН. Ну, ви, мабуть, значно молодші, ніж вам можна дати, дивлячись на вас…
РЕДОН. Дякую вам, маркізо. Я дійсно виглядаю погано, оскільки всі ці п'ять діб спав, сидячи виключно біля ваших ніг… Однак я розумію, що ви жартуєте, тому дозволю собі зробити вам аналогічний комплімент… Між іншим, якщо вам цікаво, в травні мені стукнуло всього п'ятдесят сім. Я пішов на пенсію значно раніше…
КАТРІН. Ось як?! Вам відстрелили життєво важливий орган?
РЕДОН. Вгадали… Чотири роки тому назад я був серйозно поранений і мене елементарно списали…
КАТРІН. Вибачте…
РЕДОН. Ну, нічого…
КАТРІН. Я так розумію, дружини у вас немає…
РЕДОН. Лаура десять років тому назад віддала перевагу спокійному життю, і поїхала з носатим італійським мафіозі сеньйором Лучано Фльорі, якого, на моє велике задоволення, через місяць застрілили прямо на унітазі...
КАТРІН. А ваша колишня дружина?
РЕДОН. На жаль бандити залишили її в живих і тепер вона, використовуючи прийоми сицилійської мафії, час від часу робить намагання стати моєю дружиною вдруге...