(плаче)
А я що учинила?
Вірне серце зранила…
Синичка II
(лагідно)
Тихо вже, тихо…
Давнєє люте лихо
Треба забути.
Спочинеш у гніздечку,
У милім холодочку
По довгій путі.
Синичка І
Але найперше мушу
Сумління своє й душу
Від гріха змити.
(Простягає руки благально до квітів.)
Сльозами землю зрошу,
У вас прощення прошу,
Ріднії квіти!
Квіти (всі разом)
Прощаємо провину,
Приймаємо в гостину
В нашу долину.
Синичка І
(до Сверщика)
Тепер перед тобою виповім вину мою
Велику дуже.
Над тобою сміялась, твою скрипку стоптала…
Чи простиш, друже?
Сверщик
Радо тобі прощаю,
в ріднім краю вітаю,
І твердо вірю,
Що не будеш блудити
і по чужих ходити
В чужому пір’ю!
Синиця І
Ніколи вже, ніколи!
Отеє, по вольній волі
Вам присягаю;
В чужі не піду поля,
бо радість, щастя, доля –
Лиш в ріднім краю.
Квіти (всі)
Лиш в ріднім краю!
Тепер, коли минула
Недобрая година,
Коли до нас вернула
Заблукана дитина,
Всі разом заспіваймо
Співаночку веснянку.
Весело погуляймо
В проміннях ясних ранку.
(Настроює скрипку.)
Фіалка
Всі разом заспіваймо
Співаночку веснянку.
Братчик
Весело погуляймо
В проміннях ясних ранку.
Вітер
Заграй нам, Сверщику, пісню,
А ми всі – за тобою;
Хай голос одізветься
За лісом, за горою.
Хай в цілім світі знають:
Землі цієї діти
Для неї виростають,
Для неї хочуть жити.
Сверщик ударяє на скрипці повний акорд, починає грати й співати, а всі – за ним:
Радуємся всі нині
В нашій гарній долині
Гей, гей, гоя, га,
В нашій гарній долині.
Вітрик дує, гуляє,
Квіти в танець скликає.
Сверщик грає та гуде,
Ціле літо так буде.
Гей, гей, гоя, га,
Ціле літо так буде.
Сонце з неба сяє,
Теплом всіх наділяє.
Гей, гей, гоя, га,
Теплом всіх наділяє.
А та рідна земленька
Горне всіх до серденька.
Гей, гей, гоя, га,
Горне всіх до серденька.
Ми припадем до неї,
До рідної, святої.
Гей, гей, гоя, га,
До рідної, святої.
Любов’ю змережем,
Для себе збережем.
Гей, гей, гоя, га,
Для себе збережем!
КІНЕЦЬ.
ЗАВІСА.