розпочалась невдалими діями російських військ у гирлі Дунаю, спробою оволодіти турецькою фортецею Силістрія; у 1854 р., після вступу у війну Англії і Франції, воєнні дії перенеслись у Крим, де розпочалась облога англо-французькими військами Севастополя.
22 Разін Степан Тимофійович (?—1671) —керівник селянської анти-
феодальної війни 1670—1671рр. у Росії. Після поразки під Сімбірськом
був зрадницьки захоплений багатими козаками і виданий царському уряду.
Після жорстоких тортур скараний у Москві.
23 Пугачов Омелян Іванович (бл. 1742—1775) —керівник селянської
війни 1773—'1775pp. у Росії. Оголосивши себе царем Петром III, підняв.
1773 р. повстання яїцьких козаків, яке переросло у селянську війну, що
охопила Урал і Поволжя. Зрадницьки виданий заможними козаками після
поразки в боях з царськими військами, був прилюдно страчений у Москві.
24 Русе о Жан Жак (1712—1778) — французький просвітитель і філо-
соф, педагог, письменник.
25 Занд (Санд) Жорж (1804—1876) — французька письменниця, автор
романів, у яких порушувалось жіноче питання, викривались вади капіталі-
стичного суспільства.
26 Теккерей Уїльям (1811—1863) —англійський письменник, пред-
ставник критичного реалізму.
27 Діккенс Чарлз (1812—1870) —англійський письменник-реаліст.
28 Вольтер (справжнє прізвище та ім'я — Аруе Франсуа Марі; 1694—
1778) — французький письменник і філософ-просвітитель.
29 Л ор он — Огюст Лоран (1807—1853) — французький хімік-органік.
30 Бюхнер Фредерік Карл Крістіан Людвіг (1824—1899) — німе-
цький фізіолог, прихильник вульгарного матеріалізму і соціального дарві-
нізму. Особливо відомою була його праця "Сила і матерія" (1855).
31 Фейєрбах Людвіг (1804—1872) — німецький філософ-матеріаліст,
один із попередників марксизму.
32 Бєлінський Віссаріон Григорович (1811—1848) — російський кри-
тик і публіцист.
33 Гран овський Тимофій Миколайович (1813—1855) — росій-
ський історик і громадський діяч. Лекції Грановського з всесвітньої історії,
значна частина яких була опублікована, користувались великою популярні-
стю у прогресивної частини російського суспільства.
34 Костомаров Микола Іванович (1817— 1885) — український
письменник, публіцист та історик. Створив ряд важливих праць з історії
України, які і сьогодні не втратили свого значення.
35 Гет е Йоганн Вольфганг (1749—1832) — німецький поет і мислитель.
3бДанте Аліг'єрі (1265—1321) — італійський поет-гуманіст. Автор
всесвітньовідомої поеми "Божественна поема".
37 Гей не Генріх (1797—1865) —німецький поет, революційний демо-
крат.
38 Міцкевич Адам (1798— 1855) — польський поет і діяч національно-
визвольного руху.
39 Байрон Джордж Ноел Гордон (1788—1824) — англійський поет-
романтик.
40 Катеринослав — тепер місто Дніпропетровськ, обласний центр
Української РСР.
41 ...вертався в Отав у...— В тексті першодруку надруковано помил-
ково "в Основу". Виправлено на "в Отаву" у відповідності з авторським
написанням у всіх інших розділах твору.
42 Вихід Кулішевої "Хати"...— У 1860р. П. Куліш видав у Пе-
тербурзі альманах "Хата", в якому були надруковані твори Т. Шевченка,
Марка Вовчка, Є. Гребінки, Я. Щоголева, Ганни Барвінок, П. Кузьменка.
43 Духинський Франциск (1817—1893) — польський учений, публі-
цист, автор відомої у 60-ті роки XIX ст. теорії про нібито не слов'янське
походження росіян.
44 Пирогов Микола Іванович (1810—1881) — російський хірург,
основоположник воєнно-польовоі хірургії, педагог і громадський діяч;
у 1858—1861рр. був куратором Київської учбової округи.
45 Бібіков Дмитро Гаврилович (1792—1870) — державний діяч цар-
ської Росії XIX ст., у 1837—1852 рр.—генерал-губернатор Південно-Захід-
ного краю (Правобережної України). Був активним провідником реакційної
політики царського уряду, брав участь у розгромі Кирило-Мефодіївського
братства.
46 "С і о н" — щотижневий журнал російських євреїв, що видавався
у 1861—1862 рр. в Одесі.
47 Царство Польське (Королівство Польське) — назва частини
Польщі, яха входила у 1815—1917 рр. до складу Росії. Утворене за рішен-
ням Віденського конгресу 1814—1815 рр. Верховним правителем Царства
Польського вважався російський цар..
48 Річ Посполита — від часу Люблінської унії 1569 р., яка об-єднала
Велике князівство Литовське з шляхетською Польщею, і до 1795 р. (третього
поділу Польщі) — офіційна назва Польської феодальної держави. Бук-
вально — республіка.
49 3 а м і с т о Шевченкового тіла закопали під Кане-
в ом зброю...— Весною 1861р. тіло Шевченка перевезли з Петербурга
на Україну й поховали на Чернечій горі в Каневі. На похорони зібралась
велика кількість людей, не припинявся потік відвідувачів і на могилу поета.
Приятель Т. Шевченка художник Г. М. Честахівський, який залишився
опорядити могилу, розповідав відвідувачам про поета, про минуле України.
Все це викликало велику тривогу у панів, побоювання нової гайдамаччини,
У зв'язку з чим виникла легенда, що на Чернечій горі поховано не тіло
Шевченка, а "свячені ножі", якими народ розправиться з своїми ворогами.
50 Рильський, Стоянов, Бернардович — члени українського
студентського гуртка.
51 ...велику манну посилає мені Є гов а.— Ремінісценція
з біблійної легенди про "манну небесну", яку нібито бог Ягве посилав у пустелі
стародавнім євреям, коли вони повертались з єгипетського полону на бать-
ківщину.
52 ...в костелі співали: "Z dymem pozaró w..." — Слова з вір-
ша польського поета Корнелія Уейського (1823—1897) "Choral" (збірка
"Skargi Jeremiego"), написаного під впливом спогадів про галицьку різню
1846р. (селянське повстання 1846р. у Західній Галичині).
53...вибухло польське пов.стання! — Визвольне повстання в Царстві Польському (Королівстві Польському) 1863—1864 рр. проти соціального та національного гніту царизму. У березні 1864 р. при підтримці Пруссії і Австрії повстання було жорстоко придушене. Але, незважаючи на поразку, воно завдало удару царизмові і примусило його здійснити ряд реформ у Царстві Польському.
54 ...вийшов кандидатом.— У дореволюційній Росії особам, що
закінчували університет з відзнакою і подали письмову роботу на обрану
тему, присвоювалось звання кандидата.
55 Прогімназія — неповний середній загальноосвітній навчальний
заклад у дореволюційній Росії. Строк навчання в ній дорівнював 4—6 рокам.
Осіб, що закінчили прогімназію, приймали до наступних класів гімназії без
екзаменів.
56 Після каракозовщини...— Весною 1866р. студент Москов-
ського університету, учасник революційного студентського гуртка Дмитро Ка-
ракозов (1840—1866) зробив невдалий замах на царя Олександра II, за що за
вироком суду був страчений.
57 Молешотт Якоб (1822—1893) — німецький фізіолог і філософ,
представник вульгарного матеріалізму. Твори його ("Кругообіг життя",
"Фізіологічні шкіци") користувалися великою популярністю серед прогре-
сивної російської інтелігенції 60-х років XIX CT.
58 "З о л о т і грамоти" — назва прокламацій до народу революцій-
них народників 70-х років.
59 "Народна воля" — газета, орган таємної революційної народни-
цької організації "Народна воля"; видавалась у 1879—1884 рр.
...до Семен а...— Церковне свято на честь християнського святого Симона Стовпника, яке відзначається 1 вересня за старим стилем.
60 Вовчий білет — у царській Росії документ з позначкою про звіль-
нення з роботи, виключення з навчального закладу в зв'язку з неблагонадій-
ністю. "Вовчий білет" закривав доступ на державну службу, у навчальні
заклади.
61 ...л ист з "Исполнительного Комитет а".— Виконавчий
Комітет був керівним центром таємної революційної народницької органі-
зації "Народна воля", що виникла 1879 р. внаслідок розколу першої народ-
ницької таємної організації "Земля і воля". Виконавчий комітет перебував
у Петербурзі.
62 ...забуваєш про Галичину: там же нема "майського"
закону...— Йдеться про Східну Галичину, західноукраїнські землі, які
з 1349 р. перебували під владою Польщі, а з 1772 р. (після першого поділу
Польщі) і до 1918 р.— під владою Австро-Угорщини. Після прийняття так
званого Емського указу від ЗО травня 1876 р. ("майського" закону) україн-
ське друковане слово існувало тільки в Галичині.
63 Суд постановил Ивана Копчинского... признать ви-
новны м...— Прізвище Копчинського не згадується в документах про полі-
тичні процеси 1879—1880 рр. (диа: Хроника социалистического движения
в России 1878—1887 гг. M., 1907). Тому особа Копчинського в даному
випадку, очевидно, вигадана, є засобом характеристики тієї доби.
64 Заспівай, серденько, про "Д о л ю".— Слова цієї пісні, попу-
лярної серед інтелігенції останньої третини XIX ст., належить А. П. Свид-
ницькому.
64а Мені однаково, чи буду//Я жить на Україні, чи ні...— Слова із однойменного вірша Т. Шевченка (1847V Цитується неточно. В оригіналі: "жить в Україні".
"...почалось польське повстаннє...— Йдеться про польське визвольне повстання 1830—1831 pp. проти гніту царизму.
66 Штурмовали Прагу.— Взяття передмістя Варшави Праги російськими військами під час придушення польського визвольного повстання 1830—1831 pp.
б7... взрив у Зимньому дворці в Петербурзі...—5 лютого 1880 р. (за старим стилем) за постановою Виконавчого Комітету "Народної волі" Степан Халтурін (1857—1882), відомий революціонер, що працював робітником у Зимовому палаці, підготував вибух під царською їдальнею, де в той час мав обідати цар. Але обід було відкладено і замах не вдався.
68... стріляння у міністра Лоріс-Мелікова і повішення Млодецького...—У лютому 1880 р. член "Народної волі" Млодецький вчинив невдалий замах на міністра внутрішніх справ Російської імперії M. Т. Лоріс-Мелікова. Через два дні після замаху Млодецького було страчено.
69... ящиками з "красним товаром", переправленим контрабандою з Бродів у Р а дзи ви л і в...— Після третього поділу Польщі в 1795 р., за яким Галичина відійшла до Австро-Угорщини, а Правобережна Україна — до Росії, кордон між обома країнами проходив по лінії Броди (з боку Австро-Угорщини) — Радзивилів (з боку Росії). (Радзивилів — тепер м. Червоноармійськ Ровенської області).
0 Мельпомена — в давньогрецькій міфології одна з дев'яти муз, яка опікала й надихала творців трагедії та виконавців її ролей. Переносно — символ сценічного мистецтва.
71 "Ямщики", "Матрос", "Ворона в павлиньих перьях" популярні п'єси, що ставились на сценах тогочасних провінційних театрів та аматорських труп.