Печера, мила печера…
– Тепер динозаврів можна побачити хіба що на малюнках або в кіно, – у свою чергу зітхнула Хатинка на Курячих Ніжках. – Як же так сталося, що вас не стало? Люди кажуть, астероїд?
– Вчені висувають різні теорії нашого зникнення. Дехто не вірить, що біда прийшла з неба миттєво, адже динозаври гинули протягом мільйонів років. Дехто вважає причиною нашої трагедії вулкани – мовляв, через їхнє виверження в атмосферу потрапило дуже багато попелу. Цей попіл міг закрити сонце так само, як і пил від страшної сили вибуху, коли Земля зштовхнулася з астероїдом. Так чи інакше, настали важкі часи. Лютий холод вбивав не тільки моїх братів – усьому живому на планеті загрожувала смертельна небезпека.
– Мсьє Карно, у вас французьке ім'я. Мабуть ви і ваші предки жили на території нинішньої Франції?
– Можливо. Саме в нашу еру єдиний великий континент, який існував до того, розпався на дві частини. Надалі вони розділилися на материки, схожі на нинішні. Але сучасної Франції тоді ще не було.
Хатинка на Курячих Ніжках покопирсалася в інтернеті.
– Чи знаєте ви, що саме у Франції народився Жорж Леопо́льд де Кювьє, вчений-натураліст, засновник палеонтології, тобто науки, яка вивчає вимерлі організми. Завдяки його праці ми знаємо як виглядали тварини, яких вже давно нема на планеті, зокрема й динозаври. А мені пощастило побачити вас на власні очі!
– Вчені не дали б мені спокою, якби дізналися що я усамітнився в Потворському замку. Так, мені дуже сумно. Я не виходжу на люди, навіть в Саду у Лотароза не буваю – він замалий для мене. Хіба що взяти участь у кастингу, про який весь вечір теревенили дівчата? Може, мені дадуть роль у якомусь жахастику?
Хатинка уявила собі Заворожений Ліс. Чи безпечно було б запросити туди мсьє Карно? Ідея – треба познайомити його з драконихою Беллою. Вона напевно знає місця, де динозаврам вистачило б простору для прогулянок.
Розділ 19
ФІЛЬМ… ФІЛЬМ… ФІЛЬМ?
Піжамна вечірка вийшла вдала. Дівчата побилися подушками, досхочу наїлися тістечок і насміялися над "страшними" казками, які розповідали по черзі до самої ночі. Діана лише засинаючи згадала, що серце її розбите. Чи живий Петрусь? Як потрапити до АНІЩО? Раптом Дебе перестала сміятися і сумно сказала:
– Дядько Юр так і не з'явився. Не схоже на нього гостями нехтувати. Може, з ним щось погане трапилося?
Хатинка на Курячих Ніжках довго не могла заснути. Слова мсьє Карно "знайшов у АНІЩО" не давали спокою. Пошук в Інтернеті по тегу "аніщо" видавав лише відомості з Академічного тлумачного словника: мовляв це зовсім, абсолютне ніщо. Як там можна знайти динозавра і сховати Заморожище? Мабуть, це дуже небезпечне місце для допитливих дітей! Як їй втримати юних мандрівників – шукачів пригод, від небезпеки?
Сама собою склалася нав'язлива пісенька:
Ні за що, ні про що
Люди гинуть в АНІЩО
У злодійські хащі
Не піду нізащо!
Схожі думки, лише із протилежним знаком, точилися у голові Івася. АНІЩО тягнуло його, наче магніт. Він з подивом подумав, що йому це місце цікавіше навіть за замкову бібліотеку. Разом з Пустельником вони довго обмірковували можливості, будували плани, аж поки сон не здолав їх.
Але на ранок про АНІЩО ніхто й не згадав. Івась розпакував велику кінокамеру – досі мандрівники користувалися мініатюрними пристроями, які одягалися на голову на кшталт спелеологічних ліхтариків. Потворки витягали зі шаф та шухляд все нові й нові вбрання. Міряли, крутилися біля великого старовинного срібного дзеркала, знову перевдягалися. Раптом Маленька Бабка Йожка спитала, чи є в них сценарій фільму.
– Можемо екранізувати якусь казку, – запропонувала Дебе.
– Точно! Про страшну принцесу-вербу! Ти будеш головною героїнею! – іронізувала Ламля.
– Ні, краще про сусідів з сокирами! Або як тобі виливають за комір діжку води! – додала Ва Маккам.
– Дівчата, а й справді треба придумати, про що має бути наш фільм, – втрутився у потворчину пересварку Івась. – Можна, звісно, покрутитися у гарних платтячках перед камерою, погратися у метеликів або у якихось казкових створінь, але ж має бути СЮЖЕТ! До речі, є певні способи та правила фільмування, які, хоч і не помітні глядачеві під час перегляду, але дуже впливають на якість фільму. Наприклад…
– Наприклад, як розташовані об'єкти у кадрі, освітлення, зйомка діалогів, зміна кадрів тощо, – перебила його всезнайко Ва Маккам. – Це у першу чергу стосується оператора, тобто того, хто буде дивитися у камеру.
– Ще потрібен режисер. Це дуже відповідальна посада. Він має очолювати створення фільму від початку до кінця: розробити ідею, вибрати акторів, розподілити ролі. Хто в нас буде режисером?
– Я буду помічником режисера, – швидко втрутилася Дебе. – Люблю допомагати!
– А я буду зіркою, – закрутилася дзиґою Ламля. – А сценарій придумає… мсьє Карно!
– Чому він? – незадоволено спитала Ва Маккам. Вона сама дуже любила писати вірші та художні твори.
– Бо мсьє Карно так давно живе на світі, що має знати багато цікавих історій!
– Головним чином, про доісторичних істот, – промовила Ва Маккам. – Хочеш зіграти динозавра?
Дебе пирхнула, Ламля заперечливо похитала головою, а Маленька Бабка Йожка запропонувала:
– Давайте трохи подумаємо та порадимося з усіма. Наприклад, до завтра. Тоді зберемося, і кожен надасть свій проект і обґрунтує його. Хатинка на Курячих Ніжках, мсьє Карно та Івась будуть арбітрами, тобто за підсумками загального обговорення визначатимуть найкращі пропозиції. Ідея, визнана найцікавішою, стане основою нашого фільму. От я, наприклад, вважаю, що то має бути документальне кіно про нашу незвичайну подорож. До речі, вже знято дуже багато матеріалу. Нам залишається зафільмувати Чорний Замок Потворський та розказати про життя його мешканців. Можна зробити щось на кшталт інтерв'ю. Тут, дівчата, – вона глянула на принишклих потворок, – справа за вами. Ваші розповіді стануть основою наступних серій!
Розділ 20
ЯК ПРОЙТИ ДО БІБЛІОТЕКИ
Бабкійожкіна пропозиція була прийнята одностайно, лише Ламля трохи сумувала за роллю зірки.
– І ніяких кастингів! – додала наприкінці ради Хатинка. Кожен з вас буде грати головну роль – самого себе. Тільки від нас залежить, чи будуть глядачі дивитися цей фільм. Чи зможете ви всі розкрити себе як особистості, розказати про себе щось цікаве? Бо кожен з вас – це цілий світ, що перетинається з іншими, не менш цікавими світами. Саме про це й буде наше кіно. І, звичайно, про страшні пригоди і красу природи!
Потворки побігли готуватися. Ламля вирішила, що буде давати інтерв'ю в Саду у Лотароза: у гарному квітчастому платтячку з широкою спідничкою, у якому так гарно буде крутитися на фоні троянд, а яскраві метелики кружлятимуть навколо, а пташки співатимуть, і це буде музичне супроводження, а…
– Ти краще подумай, про що говорити будеш, – порадила їй Дебе. Сама вона, звісно, наведе лад на своїй величезній, повній старовинного кухарського начиння замковій кухні. Там, на тлі полиць, де виблискуватимуть начищені мідяні каструлі та фарфорові тарілки, вона розкаже про давні кулінарні традиції, навчить майбутніх глядачів готувати потворські страви (деякі сама швидко вигадає), поділиться рецептами "пундиків від Дебе". В одній руці вона триматиме поварську книгу, а в іншій – великий блискучий ополоник!
Ва Маккам сиділа задумлива. На питання Маленької Бабки Йожки, чого вона засумувала, відповіла:
– Я так хотіла б провести своє інтерв'ю в бібліотеці… Але Лотароза чомусь досі нема, а без нього ми навряд чи туди потрапимо. Водночас лише у бібліотеці можна знайти підказку, як потрапити до АНІЩО…
– Якесь замкнуте коло вимальовується, – задумливо сказала Хатинка.
– Вважаю, що до бібліотеки нам легше потрапити, ніж до АНІЩО. Знаю, хто може допомогти. Арахнею, агов, де ти? Він там усі шпаринки знає, сам мені розповідав, – пояснив Івась.
Арахней конфузливо вигулькнув з-за обкладинки "Гаррі Поттера": – Ой, бонжур! Я так зачитався! Вибачте, але коли я казав шпаринки, то мав на увазі саме це! Малюсенькі, через які тільки я пролізти можу…
– Проблема, – почухав потилицю Івась. – Але ж має бути якийсь вихід, тобто вхід. Якщо під землею до бібліотеки ведуть лише тоненькі шпаринки, має бути інший, може повітряний, шлях. Там вікна є?
– Белла! – радісно скрикнула Маленька Бабка Йожка. – Вона може перенести нас на дах, а вже звідти…
– Хто така Белла? – зацікавлено спитав мсьє Карно.
– Це справжній дракон, тобто дракониха, – відповів Арахней. Колись я вчив її синів… Вони завжди запізнювалися на уроки, і завжди звалювалися наче з неба на голову. Саме у бібліотеку.
– Для того, що знайти Беллу, треба покликати пані Прибирашку. Нам потрібен Брудько.
Брудько саме терся біля ніг Хатинки, наче чекав своєї черги стати у пригоді. Він схопив листа, який нашвидкуруч надрукувала Хатинка із проханням до Прибирашки знайти Беллу і передати їй, що друзям конче потрібно потрапити до бібліотеки і вони щиро сподіваються на її допомогу. Кошеня тільки й бачили.
Усі всілися чекати. Ва Маккам з Арахнеєм продовжували читати книжку, Івась втупився у підручник з кінозйомки, Дебе щось швидко занотовувала, час від часу бурмочучи: "Одна столова ложка цукру, дві – солі, ні навпаки, три краплі трояндової олії…". Ламля перебирала свої святкові платтячка, Хатинка щось шукала в інтернеті. Діана засмучено сиділа поруч із Маленькою Бабкою Йожкую, а Пустельник намагався розрадити її веселими розповідями. Лише мсьє Карно не знаходив собі місця. Звістка про те, що, крім нього, поруч можуть існувати інші дракони, водночас і тішила його і бентежила. Може, нарешті настане кінець його самотності?
Нарешті шелест величезних крил порушив тишу. Белла насилу просунулася крізь широко відчинені парадні двері, пахнула вогнем у бік каміну, від чого вогонь у ньому запалав з новою силою. Стало дуже гаряче.
– Я тут пролітала неподалік, як побачила ваше кошеня, – вона випустила зі свої пащі Брудька, якого тримала делікатно за шкірку. – До бібліотеки хочете потрапити? Можу допомогти, не всім, звичайно! – вона кокетливо зиркнула у бік мсьє Карно, який все намагався підійти ближче та представитися прекрасній незнайомці. – Я знаю, як пройти до бібліотеки. Письменні та не дуже товсті, сідайте мені на крила!
Летіти вирішили Івась, Ва Маккам і Маленька Бабка Йожка із Арахнеєм, який звично вмостився в її кишені.
Розділ 21
СТО ПУДІВ ЗНАНЬ
– Я можу підняти вас на Стопудову вежу, – підтвердила Белла.