Бронзові леви тримають замість розтерзаних телят — бронзові папіросниці, щоб із них краще лилось, мабуть, непогане "буль-буль". Геть п'янство!
Далі прекрасні різані хрести і на аршин завширшки й півтора сажні заввишки половиця дверей, різана чисто в російських орнаментах, ну чисто, як на похвальних листах колишніх міністерських шкіл чи у старовинних російських бібліях. І коли скандінави сами не взяли цього орнаменту в колишніх диких московитів, то жаден же діяч російського мистецтвца не згодиться з тим, що то московити або новгородці підчепили ці орнаменти у знаменитих варягів.
Речі й діла за ними
Ах, які двері, яка залізна оправа, яка різьба на сволоках, і ще й для ключа така щілиночка, що ваш синок ручкою б проліз і легко відчинив би. Шкатулочка з синім, жовтим, зеленим емалем. Різані скрині — прямо як для волинських наречених, звіринно-рослинний орнамент. Христильниця, видовбана з цілого каменя. Людське життя… — і далі весільна скриня, христильниця… Як середина до незмінного початку та кінця. Ціла старовинна церква перенесена до музею. Розпис її в приглушеній гамі кольорів блідо-зеленого з червоним і коричневого з білим. Бойчукісти б полопалися од заздрощів. Це не значить, що бойчукізм — жарти. Це єдина поки що малярська школа на Україні.
Знову залізні сокири й мечі крицеві. Ура! — і головки немає, —і без усяких газів, без усякого невидимого підкрадання, а чесно: "Іду на вас". Деякі мечі мого, шевченківського, зросту. Норвезькі лицарі носили. Уявляєте собі їхній зріст?
Ось уламки цілого корабля вікінґів. Він десь зберігся кам'янистому болоті, що потім, здається, висохло. На одному з таких суден ще до Колюмба відкрили Америку нормани — предки норвежців.
Ось вимерлий віз — родич нашій вимерлій мажі. Старі форми пересування, видно, таки серйозно вимерли. Колесо — з шести дощаних шматків, між якими простягнуто й повбивано по два кілки у маточину завбільшки з добрий гарбуз. Хід — з цілої розколотої ялини. Далі пішла всяка недавня уже етнографічна юбота — всякі ночовки, кадовбці, чудесні дерев'яні відра, північні м'які "мокасини" чи як там вони у них звуться…
Фізіологія не змінилась, а техніка дуже
Все це дійсно перейдена історія життя Скандінавії. Хоч основи людської потреби не змінилися, але як змінилася техніка їх задовольняти! Яка грандіозна крива зльоту од цих кам'яних топірців і ще недавніх дерев'яних гарб до сучасних норвезьких електричних потягів, пароплавів — велетнів моря, громохких портів, повних усіх продуктів світу, та електричних грубок і білих лямп із сліпучо-сяйними волосками. Тільки ще й досі чорнийй піп бурмоче ритуальні заклинання до бога під ґотичними куполами, і тисячі трудящих рук не можуть обтерти потової випарини з поблідлого, виснаженого обличчя, бо їх гонить конвайєрний біг електричного Молоха.
Електричні контрасти
Вийшовши з музею, ви в спеціяльних магазинах побачите: електричні печі для випікання хліба, електричні духовки для невеликої сім'ї, електричні плитки, грубки, казани, куби, далі трансформатори, пилосмоки, каварники, каси (все для електрики) і всякі інші побутові речі, що в'їлися в наше життя, як-от електрична лямла, телефон і радіо.
І коло цих речей ходять різні люди й купують.
Яке круте коло спіралі од старо-селянського й рибальського побуту Норвегії ще п'ятдесят літ гому назад!
І коли купують для побутового користування не якісь там мільярдери, а звичайні люди електричну духовку, значить, там електроенерґія коштує недорого. І дійсно, водяні турбіни та дінамо ґрунтовно змінили обличчя Норвегії. Дешева енерґія водоспадів переключається на електропруд, що блискавично бризкає в мільйони дротяних прожилків. Лише шоста частина водяної енерґії, що її є в Норвегії — 12мільйонів кінських сил — використана. Та енерґія дає життя норвезькій промисловості. Баки з нафтою та бензиною, як і вугільні склади, — лише для пароплавів та авт. Але я вже бачив автомобілі, що рухаються акумуляторною електроенерґією.
Розмах норвезької електрифікації й алюміній
Про те, який розмах має електрифікація в Норвегії, можна вже судити хоча б з таких даних. Вся Норвегія мала на кінець 1926 року 2.900 ґенераторних електроустановок загальною потужністю в 1.549.000 кіловатза десять літ, цебто з 1916 року, кількість споживання електроенергії подвоїлася. Крім того, в Норвегії нараховується ще 315 акумуляторних установок місткістю в 20 тисяч кіловат. Про поширення цієї енерґії в побуті можна судити хоча б з того: у тому 1926 році горіло в Норвегії 5.732.000 електричних лямп, цебто на кожну душу населення припадає більш як по дві електричних лямпи. Понад ½ мільйону кільват рухало 74.000 електромоторів, що працювали на фабриках, підприємствах і в сільському господарстві, цебто на кожні 40 чоловіка припадає один електричний раб. Крім того, дуже показова цифра — 632.000 кіловат, що їх споживає електро-хемічна індустрія.
На одному з перших місць стоїть виріб алюмінію. Більше того, в світовій продукції алюмінію Норвегія стоїть на третьому місці після Америки й Німеччини й вище Франції, Швайцарії та Канади, де теж чимало виробляється алюмінію. Так, Норвегія, переробляючи боксити, виробила 1926 року 24.000 тонн алюмінію, Німеччина — 30 тисяч тонн і Америка — 91 тис. тонн. Зараз кількість виробленого алюмінію, безперечно, збільшилась.
З цієї продукції лише невелика частина алюмінію вивозиться у формі посуду. Основну кількість алюмінію купують інші держави у формі брусків, з них Америка купує звиш 9 тисяч тонн, Англія — 7 тис. тонн, Франція — 2 тис. тонн, Японія й Швеція по 1 тис. тонн, СРСР купує в Норвегії алюмінію до 6.000 тонн вартістю на 6 млн. крб. Алюміній, як відомо, іде на авіяційну й автомобільну галузь виробництва. Скільки крил, скільки моторів.
Електрифіковані околиці й житла
Тепер вам, звичайно, хочеться хоч одним оком подивитись на ті електрифіковані околиці — візьмем хоча б околиці Осло. Правда, тут усе більш-менш припасовано до потреб туризму. Приміром, у Голменколен і Фрогнесетерен прокладено мальовничу електричну дорогу кілометрів з 12 на гору, але вона обслуговує також і ці десятки ceлищ, що розкинулись під Осло, і допомагає самим столичним житцям улаштовувати загородці, дачні прогулянки і відбувати санаторне лікування. Іншим допомагає служити в міських установах, хоч і живуть у пригородах.
Швидкий вагон електричної залізниці спочатку везе од центру міста попід землею видовбаним у камені тунелем, далі виходить, як і треба сподіватись, на передміські околиці, де ви бачите чималенькі палісадники й городи. Чисті будинки й високі щогли для прапора коло кожного. В рівчаках журкотять ручаї, а то й шумують, клекотять чисті потоки.
Всюди по горах видно, як тягнуться, підводяться і западають безмежні смички електропроводів, густі й вітвисті залізні дерева телефонних ліній з плодами фарфорових чашок-ізоляторів.
Зрідка ви бачите, як до будинка, типу електростанції, підходять залізні конструктивні щогли з проводами високого електропруду, а з будинку розходиться кілька ліній звичайного низького пруд, провооди тут же заскакують ло якихось майстерень, господарств, а то й просто обслуговуюгь освітлення вулиць.
На зупинках ви бачите обов'язкові ресторанчики, крамницю продуктову й обов'язковий книжковий та газетний кіоск, а то й цілий маґазин.
Потяг, подаючи гудки, летить усе вище й вище. Ви бачите картаті поля в долинах, озера, наполовину зайняті сплавним лісом, звичайно, добре шосовані дороги, де пробігають часті авта. Бачите далі лінії горбів і цілі ланцюги та масиви, вкриті темною щетиною лісу.
Коральові червонопомальовані електрощогли своїми ажурними залізними конструкціями ген-ген потанцювали долиною і далі вгору ведуть через ліс свій легкий летючий танок, підкидаючи уверх ґраційні руки, що позатискали з кожного боку по три могутніх електролинки (проводи для пруду, може, стотисячного вольтажу).
Деталі краєвидів та ознаки мешканців
Потяг став на кручі. Висіли мамаші з продуктами, робітники з нічної зміни, що живуть тут. Прошумів каскад школярів, чекаючи зустрічного вагона. Важкі, холодні ґраніти, що в них видовбано ложе для рейок, обважніло, з предковічною напругою своїх молекул, борються з теплотою сонця. Раптом між скелями глибоке дзеркало озера, в яке, перекинутий, стрімголов полетів ялиновий ліс і ніжна блакить неба. З озера, водоспадами стрибаючи, біжить річка.
І от ви у скандінавському лісі. Ну, звичайно, він не має нічого спільного в характері з нашим лісом, крім того, що й там і тут ростуть дерева. Забираючись у глиб його, ви зустрічаєте кілька домиків місцевих буржуйчиків, що в спокійній атмосфері, де не відчувалось ні воєн, ні соціяльних завірюх, накопичували століттями з покоління в покоління багатства. А під час війни вся держава заробила, бо, кажуть, наприклад, що англійці авансом закупили всі улови норвезької риби, щоб вона — бува, часом — не дісталася німцям. Звичайно, норвежці одержали грубі гроші золотом, а англійці часть риби не взяли. Так вона й погнила в складах на берегах Північного моря.
Звичайно, цей заробіток од війни відбився і на добробуті буржуазних кіл, що могли дати деякі полегкості верхівці свого пролетаріяту. Тому такі симпатичні й багаті особнячки в дачній місцевості на горі Фрогнерсетерен, що підноситься на висоту усього 470 метрів, але де таке чудесне повітря, і красивий ліс, і гомінкі водоспади.
Все більше вражають у скандінавському лісі дороги й мох
Перше, що вражає вас у тому лісі — це добрі дороги. Друге, що вас вражає ще дужче, — це різноманітний мох — на деревах, на камені, болотцях, — всюди, де тільки є площинка під сонцем, там ви побачите мох. Мох на землі (після дощів, пригадуєте?), гарний, пухнастий мох, неможливої темної яскравости.
Далі мох на гілках зеленувато-попелястий і бурий, кольору модних панчіх; ще мох на стовбурах сосен і ялин. На дрібних гілочках він, наче сизий іній. Могутні обсяги ґранітів обхоплено довгими, вузлуватими пальцями коріння, що тягнеться од смолистих дерев. Вони схопили напружено-голий почорнілий камінь або камінь, затушкований рівною сукнянкою зеленого моху, мов на більярді.