Я ж стаю удільним князем і розкручую цей проект також. Орест повертається з половиною свого куреня у герцогство, вони будуть його опорою, гвардією. Не непокойтеся, до куреня швидко набіжить ще натовп козачат. Для цього я їх і викохав.
Розмова з Єлизаветою про передачу влади, довга і плутана, навіть з істерикою, щодо того, що розлюбив і тікаєш, закінчилась так:
– А якщо я перестану проводити твою політику створення етнічно чистої держави?
– Тоді я збунтуюся, висаджу десант та скину тебе з трону. Посаджу когось з синів.
– Ох і васали пішли, удільний княже Всеволоде!
– Та вже які є.
– Всеволоде! Твій курс має потужний відклик у народі, бачиш, ідуть роки, а у нас жодного заколоту. Якщо я почну виламуватись, мене зметуть. Це по-перше. По-друге, я не бачу якої-небудь іншої достойної політики для сучасних умов. Тому можеш не непокоїться.
Запорожці, з подачі Всеволода Володимировича спеціалізувалися на "чорному золоті", тобто на чайках брали на абордаж кораблі, які везли "живий товар" у Північну Америку та пливли вже на тих перехоплених кораблях у неосяжну Бразилію, маючі охороною чи на буксирі все ті ж з чайки з екіпажами, зменшеними на тих, хто вів корабель. Рабів там торгували радо, невільницькі кораблі у продаж йшли не дуже, нація бразильців, що почала формуватися, на відміну від материнської, португальської – відчайдушних мореплавців, була обернена вглиб свого безмежного континенту. Тому козаки перебрались на кораблі, чайки пригнали на Острови, приватникам або на консервацію.
Пригнав чайки Орест, якого негайно назначили коммондором флоту Атлантиди і капітаном новенького брига, заказаного і оплаченого у Голландії ще до великої війни. Званням герцогиня поскупилась — капітан другого рангу. В підпорядкуванні: "Апостол Фома", "Чигирин" (капітан – Лаврін Лопоха), "Волосожар" (капітан Сильвестр Сніданок) і корабель, що будується. Сформувавши команду, він повіз її на вже підтоптаному "Апостолі" у Нідерланди приймати модерний корабель. Панас Пащенко, капітан, спокійно сприйняв наявність додаткового начальника на кораблі. Голландці не підвели. Так з'явилась трищоглова гафельна шхуна "Дана".
Мабуть першій раз за історію переселення два кораблі везли з-за океану закупки-замовлення за гроші, надані селянами згідно списку. Причому ніяких тварин чи харчів. Тканини, книги – світова класика на іспанській, англійській, німецькій, французькій мовах для палацової бібліотеки, промислові товари для людей.
27
1714. Пізніше січовики почали вже на дальніх океанських курсах перехоплювати кораблі з живим товаром. А потім зовсім патрулювали біля гвінейського узбережжя, захоплювали кораблі десь на півдорозі та везли на продаж у Бразилію. Якщо це був португальський корабель, то продавали живий товар французам на Гаїті. Це було гарно тим, що відводило підозру від Островів, як піратського прихистку. За настійливим проханням герцогині назви всіх кораблів Січової корсарської ескадри були писані на бортах латиною, малиновий стяг заховали подалі, йшли на справу під "Веселим Роджером", продавали перехоплених африканців – під французьким.
Січовики базувались у французів на Тортугі, де радо приймалися місцевим губернатором, бо вважались підданими герцогства "Атлантида", васала і союзника Франції. У метикуватих запорожців вистачило глузду не малюватись безбатченками, а заплатити недоїмки з податків, які їм пред'явила мати-герцогиня глибоко спеціалізованими плавзасобами, призначеними для перевезення невільників. Це були "мічені" п'ять шхун, відбиті у португальських та англійських торговців рабами. То у порти колоній цих країн годі було поткнутись. На диво, уряд князівства погодився прийняти. Вернувшись з гути, де варив скло (отаку собі затіяв відпустку), княжич Орест отримав чин капітана першого рангу та додатково шість кораблів. Останні були витягнуті на берег та перебрані під наглядом каперанга від кілю до клотика, з заміною всіх підозрілих деталей.
Формування команд було найбільшим відволіканням чоловіків з острова від початку заселення. Забрано було всіх, хто давав найменші ознаки того, що засидівся на одному місці. Набір проходив під плач одних: "Куди ти Василю, як же я з малими діточками" та прокльони інших "Котись на ті ночви, щоб я тебе і здаля не бачила. Вже якось прокормлю діточок, ніж їсти той кусень хліба, приправлений твоїми матюками." Жінки трохи повеселішали, дізнавшись, що половина зарплати чоловіків щомісячно буде видаватися казначейством на дітей.
Весь командний склад був з тих чотирьох кораблів, що були у герцогства раніш, тільки пару видатних рибалок отримали від Єлизавети патент капітана. Розсипані по ескадрі були і всі матроси з раніш бувших шхун. Вони (за винятком кількох несправних) отримали звання матросів першого класу та півтора матроських оклади.
Вже у першому рейсі третина набраних, горе-моряки, когути, яких випадково занесло на ванти, зарані заявили, що це буде перший і останній їх рейс. Орест особливо не здивувався, видно було це під час навчання біля Острова. Просто вони не хотіли собі признатися, що нечукаві, явно непідходящі для морської справи. А він мовчав, бо люди були досить старанні, а укомплектовувати звідусіль, не з Атлантиди – понабираєшся до корабельного бунту. У Європі Орест підібрав у маєтках батька на Правобережжі Дніпра з підрослих дітей родичив тих, хто заснував колонію, півсотні наче придатних для професії моряка хлопців. Хай помотаються по морям, поки молоді, а там як хочуть, флот вільнонайманий.
Після прискіпливого ремонту, три кораблі Всеволод завантажив тут же пшеницею, засіки держави не бідували, десятивідсотковий податок засипав їх ущент. Інші кораблі завантажив густо просоленим м'ясом та салом, корабельною сосною, яку продали по прийнятній ціні тільки в одній англійській колонії та іншими колоніальними товарами Узбережжя. Спитав батька. Остався один незавантажений. Той сказав:
– Негайно відправ шхуну в Акадію за хутром. Мій "Хома" теж до клотиків їм повний.
Всеволод попутно подумав:
– Ще і в найпродвинутих футуристких проектах не значилися захисники тварин, то шкури братів наших менших були безпрограшним маркетинговим ходом.
Він щось добряче взяв у голову вичитаний у тому житті епізод з навколосвітньої подорожі Юрія Лисянського, коли він викидував за борт безцінні хутра, замочені під час штормів, та зогнилі у трюмі. Тому порекомендував Орестові, щоб трюм відкривався при добрій погоді, при найменшому підозрілому запаху – витягати хутра та провітрювати під тентом. Декілька разів заявлятися на інші кораблі та заставляв робити перелопачування зерна, незважаючи на люте несприйняття цього професіоналами-матросами. Може взяти і наказом Ореста, як командира ескадри, звільнити певних матросів-хліборобів, які побожно дивилися на зерно, від деяких обов'язків та вмінити в їм догляд за пшеницею.
Сам бувший герцог, що вже відмовився від корони Атлантиди, на півдорозі відділився та пішов на бригу "Святий Хома" до берегів Піренейського півострова, теж завантажившись хутром. Була домовленість, що Хому він забере у Фарану.
Уже в останній день перед відворотом брига, старший П'яст виклав Оресту своє бачення етно-расового розкладу в Новому Світі. Завезити білих кріпаків у Новий Орлеан, скільки можеш, навіть майже без зиску. Їх оставлять або перепродадуть у Нову Англію. Звичайно до них будуть ставиться, як і до африканців. Але це будуть привезені європейці, яким буде легше адаптуватись у реаліях французької чи англійської колонії.
— И заставимо білу расу випити три чверті тої чаші болі, приниження, смерті на плантаціях, яка здається призначена тут для чорної раси. Але не такою строкатою повинна стати расова карта Північної Америки, — підкреслив Всеволод.
— Буде виконано, батьку. І чим тебе допекли у віках ці нещасні чорні? Але батьку, є якась страшна правда у твоїх словах. Привезу я у Луїзіану всі п'ять шхун і чотири бриги, завантажених блондинами.
— Ніхто і ніщо не переб'є англосаксонцям з їх скаженою пасіонарністю створити наддержаву на північному континенті. Але плантаційні раби, яких додатково завернуть у Бразилію наші хлопці, прискорять там первісне накопичення капіталу. І я не здивуюся, якщо при якомусь 39-му президенті Бразилії Бараку Хусейну Обамі за рівнем життя смагляві бразильці не переженуть білявих гринго.
— Нащо тобі біля наших наднових володінь потужна держава?
— Так мені здається ближчою світова справедливість.
Орест пішов у Балтику через Північне море, бо боявся поткнутися у Канал з ескадрою шхун, відбитих здебільшого у англійських торговців невільниками.
Врешті-решт весь крам попав у Старий Світ в товарному вигляді. Вигідно розторгував непродовольчі товари у вільному ганзейському місті Гамбург (щоправда з допомогою двох розумних негоціантів Атлантиди) та пішов через данські протоки, збираючись проскочити Копенгаген. Але королівській двір вже знав про молоденького каперанга і прислав з тендером запрошення. У столиці Данила познайомили і з дітьми короля, які добре підходили йому за віком. Розторгувавши зерно, лишивши його цілий корабель на харчування при поверненні, Орест добився, щоб його шхуни піднялись по Віслі до Варшави.
Пропозиції продати хлопів-поляків посипалися одразу і за дві неділі по не надто високій ціні було набуто 800 кріпосних, з них триста жінок. Прибігла якась кількість вільних ремісників, з майном і власними харчами. Попросили відвести їх в Америку декілька сімей шляхтичів. Взяв всіх, понад те, що збирався. Додав литвинами, по теперішньому – білорусами.
При поверненні думав:
– То не дипломатія, коли ясно і наполегливо добиваєшся свого. То дипломатія сильних, це дрючком по голові — буде так, а не інакше. Дипломатія звичайних – виконувати наказане іншими, скрупульозне виконувати , але так, щоб добиватись свого.
– От батько каже: "зробити населення континенту біліше". Слухаюсь, роблю. Спочатку завезу достатню кількість поляків. Вони ж біляві, як мало які народи Європи, а потім спробую допомогти створити Польщу за океаном. Бо хисткою мені показалась та Річ Посполита, яку я побачив. Ми ж поляки. П'ясти.
Тим самим обережно і на мить проревізував Орест підвалини політики Всеволода. Але годі чекати, що давня кров слов'янського розбрату впаде і на голови цих нових американців.