У вузькому темнуватому каньйоні, що створився між цими двома громадинами, кипить і гримить робота вивантажування й навантажування. Люди, як комашня, щось тільки торкають, прилаштовують, припасовують, погукують і помахують руками. А крани, линви, крюки й лебідки грюкотять, сичать, тягнуть і, проносячи різноманітним швидким рухом повітряний інтервал між пароплавом і складом, крам кладуть, засовують, кидають, хапають і знову повторюють свою автоматичну й послідовну роботу.
Штабеля риби й червоні зірки на шкірі
Коли, йдучи, ви побачили в розкритих пакгавзах штабелі сухої риби, цілі гори риби, цілі скирти хвостиків і голівок, що повитикались із пов'язаного нутра тих навалів споживної матерії (колись живих, вертких юрб риби), — то зараз бачите, як ловким ударом топірця робітник розкриває пробний ящик із свіжою рибою, що, розпластана, лежить між кусками льоду.
Шкіра риби вкрита червонястими й зеленими крапками та зірками. Вона лежить широкими м'ясистими плахами і викликає бажання почути ще, як то вона шкварчатиме на маслі на сковороді.
В Америку, з Америки…
Далі ще другий океанський пароплав. Він лаштується в Америку (американська пристань), і, видно, наближається година його відходу. Пасажири поспішають на пароплав пішки й на автах, заходячи іноді до якихось контор. Зверху на палубі видно, як походжають бідніші люди, — їх багато. Вони нудяться, не знають, що робити, дивляться в біноклъ на місто, на околиці, немов прощаються. Плачуть знервовані посадкою діти. Потім усе це заглушує духова оркестра, що чогось опинилась на палубі й виконує веселі музичні номери. На спардеку першої кляси (вхід іншим пасажирам суворо заборонений!) походжають і так само нудяться шикарно по-дорожньому одягнені пасажири. Ще далі вантажний пароплав, — щойно прибув. Із нього вивантажують дротяні решітки, бочки, мармурові плити й багато, багато бананів. Ви бачите, як дзюбатий кран, опустивши з своєї шиї довгий хоботок троса, хапає за ланцюг із двома рухомими клямрами на ньому бочку за вінця. Клямри стягаються ланцюгом од самої ваги бочки і тримають її — і полетіла вона легким подвійним рухом убік і догори, — щоб опинитись на третьому поверсі складу. То знов у залізний сачок понакладано бідонів із топленим салом. Другий кран гаком хапає той сачок — і поніс у те саме ненажерливе нутро складу.
Вантажна гapячка
З другого боку, з міста, сотні вантажних авт підвозять і вивозять крам. Іноді ви бачите, як шеренгою, вишикувавшись один за одним, автомобілі задом точаться аж під борт пароплава, гостинно розкривши свої площадки. Пароплавні крани просто беруть свіжий продукт із нутра пароплава і зразу ж накладають на площадку. Раз, два — і застрекотіла, смикаючись, машина, щоб їхати кудись до крамниці чи на ринок, де будуть сьогодні ж продавати заморську свіжину. Коні в порту теж є, але їх незначна кількість.
З другого боку порту ви бачите, як дрібно копошаться люди на пароплавах, що ремонтуються. Джеркотить пневматичні закліпувачі, й лязг та гупання молотів і заліза заглушено долітають до вас через просторінь невеликої затоки.
Ви спостерігаєте, як поруч вас навантажують із пароплава просто на авто й підводи фасонне залізо. Типовий портовий пролетар, міцно збудований, кліщами, затиснутими в кожаних рукавицях, хапає полоси залізо, щоб краще їх умостити. Його підборіддя клясично видається вперед, кілька глибоких зморщок вигинається коло рота й на шоках, порослих низькою посивілою щетиною. У нього на голові брезентовий лопух із довгим козирком назад. Тяжко підковані черевики з крагами на литках рішучо грюкають із залізним скреготом по бруку набережної. Сині штани на синіх шлейках широкими складками спускаються на краги. Він, зробивши кілька міцних рішучих рухів своїми кліщами, підводиться, ви простовуючи спину, і змахує з чола піт верхньою стороною рукавиці.
Далі залізо вкладають у штабелі півтора десятки інших робітників, теж у синіх штанях, що, як футляри, ховають у собі кращий костюм, бо він пробивається з-під перехрестя таких же синіх, матерчатих шлейок.
Розмова двох кранів
Два крани, мов чудернацькі жирафи, зійшлися докупи маленькими головами і щось немов перешіптують поміж собою, немов закладають якусь чудну залізну змову. Один із них погірдливо, як індик, спустив трохи вниз крюка і дивиться з-під лоба звичайними просвердленими в залізі дірками. Другий, що йому оповідається, підняв насторожено на головці якогось залізного прута й слухає.
А в той час коло лебідки крана порається робітник. Він у синій парі робітничої уніформи і в чорному модному котелку, шо його, однак, місцями таки вже поцілувала нахабна машинова змазка. Робітник вовтузиться коло мотора, щось торкає — і кран, заричавши трибами, одходить рейками поволі вбік од свого приятеля. Якраз у той час другий робітник у капелюсі альпійського стрільця підв'язує пару ящиків — і пішла робота.
Робітники зовсім не лаються і мало говорять. Найгірша лайка: йди к чорту.
Англійський гість
Здалека, з фйорду, наближається до порту морський велетень. Він переривчастими кучерявими шматками пари, схожими на хвости мериносових овечок, малює ноти, за якими незабаром долетить-заграє звук низької сирени. Ці здорові ноти, немов знаки Морзе, висять ще в повітрі, як уже така сама переривчаста мелодія б'є в ваші вуха своє протяжне гудіння. Це наближається із Швеції англійський гість. Прапори на щоглах тріпотять і салютують. Вулицею до порту поспішають люди зустріти пасажирів. Ось поспішає струнка й могутня фрекен. Вона чесно й швидко біжить своїми пружастими ногами лижниці. Взагалі ви можете побачити, як при потребі головними вулицями іноді пробігають, поспішаючись, не тільки молоді фрекен, а й солідні дами, не кажучи вже про чоловіків. І це не викликає жадного подиву. Англіянку від одного споглядання цієї картини схопили б корчі за литки, і навіть пристойна радянська жінка, член профспілки і службовка зі стажем, не кажучи вже про розфуфирену машиністку, вважала б таку поведінку на столичній вулиці за шокінґ. Цим я, однак, аж ніяк не хочу принизити молодечої жвавости наших комсомолок.
Ви йдете назустріч тим людям, що поспішають по набережній. Коло гурту вантажників, що вивантажують паки, ходить наглядачем дідок типу старого художника з сивою бородою. Він носить у руках накладні й перевіряє крам. Оддалік під конторкою стоїть писаний, плякатний "рідний нам" тип американського чи взагалі чужоземного капіталіста-буржуя.
Діяльність і вага норвезьких портів
Це портове життя, що гримить в Осло, є не виключення, а характеристичне явище для цілої Норвегії. Норвегія має не тільки відносно свого населення, а й взагалі серед інших держав світу чималу торговельну фльоту. Колись, під час великого розвитку вітрильних кораблів, у Норвегії були тисячі парусників, якими Норвегія і за тих часів перевозила мільйони тонн вантажу. За тридцять літ тоннаж перевожуваного річно норвезькими кораблями вантажу подвоївся.
Дуже характеристично, як змінялась норвезька торговельна фльота останніми сорока роками. 1890 р. в Норвегії було 627 пароплавів і 6.760 вітрильних кораблів. Пароплави брали на себе тоді вантажу 200 тисяч тонн, а вітрильні кораблі 1 ½ мільйони тонн. Тонна, як відомо, дорівнює 61 пудові. За десять передвоєнних років кількість пароплавів у Норвегії збільшилася мало не в чотири рази, і в той же час таким же скаженим темпом почала спадати кількість вітрильних суден. У 1905 році пароплавів у Норвегії було вже 1.734, а вітрильних суден ще 5.853. Ще стрибок у вісім років, і вже в 1913 році, напередодні війни, в Норвегії 2.052 пароплави і всього 1.029 вітрильних суден. А під час самої війни у 1915 році, коли ніяк не зменшилася акція пароплавства Норвегії, як невтральної держави, що могла їздити й до Англії, й до Німеччини, заробляючи скажено там і тут, — кількість пароплавів у цієї невеличкої держави з 2 ¾ млн. населенням була — 2.200 пароплавів, 393 моторових суден і всього 867 вітрильних кораблів. Я не хочу вас стомлювати цифрами, скільки вантажу вони перевезли, бо роки війни майже втричі зменшили передвоєнний і сьогочасний тоннаж вантажу, але зазначу, що за останні три роки війни і два після версальського миру Норвегія, замість сум 100-200 мільйонів крон вартости вантажу й пароплавів останніх передвоєнних років, скакнула вартістю своїх морських оборотів за мільярд крон щорічно. 1921 рік удвоє зменшив обороти її торговельної фльоти, але й на сьогодні вони дорівнюють мало не трьом мільйонам тонн брутто (брутто є в даному випадку тоннаж пароплава+ тоннаж краму), загальною вартістю понад 400 мільйонів крон. На 1927 рік у Норвегії було 1.931 пароплав, 1.563 моторних суден і всього-на-всього 204 вітрильних кораблів. Кількість пароплавів зменшилася трошки за рахунок моторових суден. Тепер, щоб вам краще можна було з'ясувати собі зміну корабельного складу й вартість вантажу та фльоти, випишіть колонкою за роками цифри, й ви сами побачите, як пароплави вбили вітрильні судна за 40 літ, як збільшився тоннаж і як і їх почала заступати нова форма суден —моторових, заступати стару парову корабельну армію. При чому з роками все виростають і збільшуються кількістю морські гіганти. Ще в 1910 році в Норвегії не було жадного корабля місткістю понад 4 000 тонн, а підчас війни вона вже мала сотню пароплавів і двадцять моторових кораблів місткістю до 6.000 тонн і 39 пароплавів та два моторових судна понад 6.000 тонн. В 1927 році Норвегія потроїла кількість моторових велетнів і удесятерила кількість моторових гігантських пароплавів місткістю понад 6.000 тонн.
Як звиваються пароплави
Я відчуваю, що мої цифри робляться сухуватими, — але остання спроба нам порозумітися на точних даних, і ми кинемо цю величну поезію чисел. Я мушу сказати, що з тих мало не трьох мільйонів брутто-тоннажу, що його має Норвегія, майже третина припадає на порт Осло і чвертина на порт Берґен. Це найбільші порти Норвегії. Тому такий рух стоїть у порту Осло, де ми щойно з вами гуляли. У Норвегію — прийшло і вийшло з неї в 1925 році 21.688 норвезьких суден, що підняли понад 23 мільйони тонн.
Цебто було в тому 1925 році — 3.700 кораблів, але вони добре звивались од Бразілії до Японії й од Австралії до Ісляндії, так що в портах Норвегії в середньому бували по шість разів на рік.