флоярі '. Далі співає:
Діброво зелена,
В три ряди саджена...
Ой ду-ду, дуду, ду-ду і т. д.
Потім грає знову мелодію тієї самої пісні. Із-за кущів виглядає
Марійка, всміхається і починає обережно збоку підкрадатись до
Івана. За хвилину підбігає й лякає парубка.
Марійка
Агов! Злякавсь? Не ждав мене?
А я здаля тебе пізнала,
Коли, як срібло чарівне,
Твоя флояра заспівала.
Чого ж... неначе ти... смутний?
Не звик до гір? Ти звик до хати!
Та тут самому страшно й спати:
Опришки, кажуть, люд страшний!
Іван
Які опришки?! Це колись
В гірських лісах жили опришки,
Ще, може, десь і є їх лишки,
А тут вони перевелись.
Марійка
А я для тебе принесла
Сорочку, глечик, солонину.
(Виймає з тобівки й передає).
Ну, відпочину тут хвилину,
Але завидна щоб дійшла.
Іван
Сідай, спочинь, та не барись!
Бо сонце, бачиш, вже сідає.
Марійка
То ти, дивись, хоч проведи!..
Іван
Чого там? Дійдеш і сама ти.
Марійка
Чи, може, тут... заночувати!
Іван
Чорти приходять і сюди!
...Учора був тут Лісовик.
Старий... Сучки по цілім тілі...
Від моху весь позеленілий,
Ну я, звичайно, в галас-крик!..
А він всміхнувсь... по голові
Провів шкарублою рукою.
Із тикви напоїв водою
І сів спочити на траві.
І поточились балачки
Про вівці, кози, про маржину...
Він береже всю полонину!
Нехай пасе і овечки.
Марійка
Ой лишенько! Та коли б я
Лісовика оце зустріла,—
Та з переляку б я зомліла!
Та я б... Ой матінко моя!
Іван
Мавки живуть тут... Я мавок
Ну, ось і стільки не боюся!..
Вони сміються, й я сміюся,
І плетемо гуртом вінок.
Марійка
Мавки — відьми. Мавок ти бійсь!
Мавкам не вір ти: заморочуть,
Заманять в нетрі, залоскочуть...
Ти з ними не жартуй, не смійсь!
Іван
Ой файні, файні ті мавки!
Хоч, може, й чортове насіння...
Марійка (ображено)
А в нас же восени весілля!
Уже пошили й рушники...
(Утирає сльози).
І в а її
От так! Вже й сльози... та чого?
На зиму ж тут не залишуся!
Вернусь додому й оженюся.
Марійка
Не край ти серденька мого!..
( Рішуче).
Гаразд! Я звідси не піду!
Хай Лісовик, чорти приходять.
Нехай спіткаю тут біду,—
Мені однаково,— лишусь!
(Кидає тобівку набік).
О, кепсько прийдеться комусь!
Іван
Та н жартую! Проведу
Аж до колиби... Я нічого
Тут не боюсь... А Лісового —
Та я круг пальця обведу!
Марійка
Я не піду! Уже сказала!
Візьму й просиджу цілу ніч!
Для тебе ж буде... веселіш!
Чи краще... з Мавкою?! Вгадала
І в а. н
Я спатиму... мені дарма,
Сиди хоч цілу весну й літо...
(Залякуючи).
Тут сич кричить несамовито,
А навкруги — така пітьма!..
Марійка
Нічого! Ватру розкладу
І сяду грітись біля неї.
Іван
Не знаєш Мавки ти тієї:
Як відьма, зла...
Марійка
Я не піду!
А завтра вранці побіжу
І розкажу, що ти з мавками,
З Лісовиком самим, з чортами
Збратався тут... Я все скажу.
І ось побачиш! Заберуть
Тебе додому з полонини.
А до овець і до маржипи
Вже не такого приведуть.
Іван
Дарма! Розказуй, спи, сиди
Чи грійсь до ранку біля ватри,
Побачиш, що усе це жарти...
Це ж смішно!.. Хто б прийшов сюди?!
Марійка
Побачу!.. Ну, часу не гай,
Іди ламай, збирай галуззя!
Іван
Нащо це все?! Яке безглуздя!
Марійка
Безглуздя, кажеш? Що ж, нехай!
(Біжить, збирає й приносить галуззя).
Ну, запали: сухе гілля!
Іван
Знайшла опришка-палія!
(Неохоче запалює).
Марійка підкидає хмиз, сідає біля ватри й замислюється.
Марійка
Коли ж весілля наше буде?
Казав: неначе восени...
Уже мене питають люде...
Іван
Чом так цікавляться вони?
Яке їм діло? Може, краще
Про себе дбали б, не про нас.
Ще маєм ми з тобою час.
Марійка
Але минає він пропаще...
Вже я сиджу в очах батькам:
Сімнадцять буде...
Іван
Знаю сам:
В батьків недобре довго жити...
Та треба грошей заробити,
Загосподаритись як-будь,
А то і кури заклюють!
Марійка
Не бійся: будем працювати
1 вдвох приносити до хати.
Іван
Ой, спати хочеться... засну...
Марійка
Ти будеш спать в цю ніч ясну?
Іван
Лягай і ти, а завтра рано
Ще' до схід сонця вдвох і встанем.
Марійка
Ти спи. Заснулось би й мені.
Щоб щастя вгледіть хоч у сні...
...Прийди! Хоч стан мій обійми...
На полонині тільки ми.
Немає духу тут живого...
Ти ж не боявсь колись нікого!
Мене прилюдно обнімав...
Ні, іншим ти до мене став!..
Ще тільки тиждень проминув,
А ти мене вже і забув.
Іван
Покинь! Одружимось колись.
Аби крейцари 1 завелись!..
Марійка
Це вийшла б заміж!.. Та за день
Ти б іншій вже співав пісень!..
( Плаче).
Іван
Засну вже... Плачеш ти дарма.
Марійка
Ну що ж... і я засну... сама.
(Встає, забирає одежу
й лягає біля ватри).
Збоку виходить Мавка І.
Мавка І
Як тихо й любо навкруги!
В промінні місячнім, як в морі.
Втонули ниви, і луги,
І темні праліси, і гори.
Безмежна тиша на землі,
А щастя ллються цілі зливи...
Бери і пий! Квітки мої.
Цвітіть і дихайте, щасливі!
...Нащо гримлять страшні громи.
Зелений ліс ламають бурі,
Чому не можемо ми всі
Забути ночі й дні похмурі?
Чому схиляється трава,
І жовкне лист, і сон минає,—
Чому це туга світова
1 Гроші.
Стрілою все живе проймає?
Але пливуть віки-хмарки.
Несуть минуле каламутне,
А в нім просвічують зірки,
І дивиться ясне Майбутнє.
(Підходить до Івана).
Він спить... Дитинонько моя...
Не буду я тебе будити...
У сні тобі ввижаюсь я?!
Очей мені лиш не стулити!
Думки про тебе не дають...
І як могла б я, бідна, спати,
Як в тебе усміхи цвітуть...
Мені?.. Коли б могла вгадати!..
Хіба збудити?.. Не збуджу!
...Чи він зрадіє подарунку?
О, щастя, щастя поцілунку!
(Виймає сорочку).
Ти прийдеш! Тільки покажу!
(Побачивши дівчину).
А це... хто?.. Дівчина з села?
Невже його це наречена?..
Коли б я зважитись могла!..
І зважусь... Що я, навіжена!..
Марійка (прокинувшись)
Хто тут? Мара? Чи... Мавка, може?
( Приглядається).
Так, це вона, вона! О Боже!
(До Мавки).
Чого ти тут? Це леґінь мій!
Мавка І
Він мій такий же, як і твій.
Кого з нас вибере — не знати.
Іван (збудившись)
Хотілось би ще спати й спати.
Це хто тут?
(Пізнавши Мавку).
Знову ти прийшла?
Мавка І
Так, я сорочку принесла...
( Показує).
Поглянь, чи вмію вишивати?
Марійка
Що ж це таке? О Божа мати!
Іван
Сорочка файна, як погляну...
Мавка І
Чи файна є — спитай кохану.
Іван
Горить, як золото!.. Краса —
По ньому срібло, як роса.
Мавка І
Це сльози... плакала, як знала,
Коли сорочку вишивала.
Марійка
Це має бути подарунок?
Мавка І
Не зовсім так — за поцілунок!
(До Івана).
Ну що ж? Цілуй!
Іван
Та потім, може...
Марійка
Ти поцілуєш? Боже, Боже!
Мавка І
Ще довго ждати? Я не жду
І край негайно покладу!
Іван потуплює очі, Мавка хвилину жде й ураз розриває
й кидає сорочку
Кохаєш дівчину? Так —край!
( Сміється й зникає).
Іван (услід)
Постій! Скажу щось... почекай!..
Марійка
...Так ось та Мавка!.. Чула я...
Він Мавчин!.. Матінко моя!
(Плаче).
її ти любиш?! Я питаю...
Чого ж мовчиш ти?..
Іван
Сам не знаю...
Завіса
III КАРТИНА
Галява. Вечір. Мавки, взявшись за руки й зробивши коло, співають і
роблять ритмічні рухи.
Хор мавок
Темніють доли. Мовчать Карпати.
Стомлене сонце лягає спати.
Засвітить місяць, засяють зорі,
Земля потоне в сріблястім морі,
І ми рибками по дну морському
Блукати будем в сяйві ясному.
Пахучі квіти будем зривати,
Пісні з квітками в вінок сплітати.
На те і зорі, на те і квіти,
Щоб було мило жити на світі.
Мавка І
Радіють всі, а я не вмію.
Як поховала єдину мрію...
...Коли б я знала, не кохала...
Чому ворожки не спитала?..
Вона живе тут споконвіку,
І ліків в неї на все без ліку!
Поворожила б, напоїла,
Вернула б міць для духу й тіла.
...Яка б щаслива я була!..
І враз — ця дівчина з села!..
Розбила щастя, все розбила...
Про що я мріяла й любила...
Все найдорожче на землі!..
...Чи мало легінів в селі?!
В кресаних файних, з топірцями
З палкими, буйними серцями!..
...Піти б до його... все сказати...
...Чому не стала я хоч мати?
Носила б я, немов перлину,
Під серцем зраненим дитину!
Вибігає лісовий чорт.
Чорт І
Вже третій день тебе не бачу!
Ганяв усюди по лісах,
Водяника питав в болоті.
Шукав по горах, по ярах,
Ніде нема! Уже гадав я,
Що подалась ти з гір в село...
Я чув, що легіня якогось
На гори лихо занесло!..
Лякав його, а він ні вусом!
Стоїть та грає на шпилі,
З мавками, кажуть, розмовляє,
Співає їм пісні свої.
Його ти часом не стрівала?
Не розмовляла з ним колись?
Кому... сорочку вишивала?
Мені казали.., ти дивись!
Мавка І
Я і дивлюсь... не сплю, здається
А що до легіня тобі? —
Чи розмовляє він з мавками,
Чи грає вранці на горбі?..
Чорт І
Мені до легіня байдуже,
Та не байдужа ти мені...
Ти знаєш... я ж тебе кохаю,
Палаю роки, як в огні!
Мавка І
Чи гаснеш ти, чи ти палаєш,
Це радість чи журба твоя.
Чи не однаково для мене,
Коли, як лід, холодна я.
Чорт І
Мене не любиш?
Мавка І
Аніскільки!..
Чорт І
Не станеш ти моєю?
Мавка І
Ні.
Чорт І
Поскаржусь я Лісовикові...
Мавка І
І це однаково мені.
Чорт І
Кого ж ти любиш?
Мавка І
Чом питаєш?
Чорт І
Мені не скажеш?
Мавка І
Мабуть, ні.
Чорт І
Так я довідаюсь!.. Побачиш!
Ворожка скаже все мені!
Мавка І
То що, коли все будеш знати?
За тебе заміж не піду.
Не приставай... мені обрид ти...
Найди десь іншу молоду.
Чорт І
Крім тебе, жодної не хочу...
У мене в серці ти одна.
Мавка І
Мавок, русалок тут, як маку.
Чорт І
Ти лиш єдина чарівна.
Мавка І
Я не люблю тебе й не буду...
Чом, як реп'ях, ти причепивсь?
Чорт І
Не бий мене... я й так побитий:
Об власне щастя я розбивсь...
Скажи: я все зроблю для тебе.
Побачиш, як тебе люблю.
Мавка І
Гаразд... подумаю... Ти зробиш?
Чорт і
Я присягаюсь, що зроблю.
Мавка І
Так слухай! Вірю... що не зрадиш
А коли зрадиш — не прощу.
Тебе зненавиджу навіки.
Святим хрестом перехрещу.
Чорт І
Рука!
Мавка І
Руки мені не треба,—
Дай тільки слово.
Чорт І
Я даю.
Мавка І
Тож я скажу тобі всю правду
Чорт І
Скажи...
Мавка І
Я легіня люблю!..
Чорт І
Я так і знав!.. Я так і думав.
Я чув уже, але мовчав.
Стояв над прірвою він вчора,-
Чому він в ній не побував!
Мавка І (спалахнувши)
Коли б зробив ти, ні хвилини
Я б тут між вами не була,
Пішла б, втекла із гір в долини.
Кудись до міста, до села
І там би наймичкою стала
Або за ґазду віддалась,
Корів доїла б, жито жала,
Людським би духом пройнялась.
Його не смій торкнутись навіть!
Коли ти... любиш — присягни!
Чорт І
Для тебе все зроблю на світі!
Звели! Не віриш — прожени!
8 О 1 Олеок.