Про що він молиться?
М е с і я
(впівголоса)
Нехай мине
ся чаша...
М і р і а м
Саваоф! чи й ся молитва
в сю ніч твого престолу не досягне?
Вовкам даси ти на поталу сина?
М е с і я
Але хай буде так, як ти бажаєш,
а не як я...
М і р і а м
Сам Вельзевул, напевне,
почув би милосердя.
М е с і я
(до учеників)
Ви спите?
Не спіть! моя душа смутна до смерті!
М і р і а м
Каміння у пустині відкликалось
потрійною луною, але сі
не обізвуться, ні, дарма надія!
Я обізвусь... Який злий дух тримає
мої слова? Учителю! Єдиний!
О світочу моїх очей! Невже ти
не бачиш, як я гину тут від туги,
від болю, від тривоги? І нічим,
нічим потгшити тебе не можу!
...Я обірвусь... Ні, голосу не стане.
Коли ж і стане, дико забринить,
бо туга стиснула за серце... Я не можу,
не можу бачити сього! Прощай!..
Ох, Міріам, ти проклята від бога!
(Так само незамітно для Месії, але швидко вибігає з саду).
III
На Голгофі. Ніч. Три хрести з розп'ятими, вже мертвими. Віддалік варта, інших людей нема, тільки Міріам сама під хрестом Месії.
М і р і а м
Він їм простив. Він їм усім простив.
Вони те чули і на віки вічні
його слова потіхою їм будуть.
А тільки я не прощена зосталась,
бо я не можу їм простить за нього.
Я всіх і все ненавиджу за нього:
і ворогів, і друзів, і юрбу,
отой народ безглуздий, що кричав:
"Розпни його, розпни!" — і той закон
людський, що допустив невинно згинуть,
і той закон небесний, що за гріх
безумних поколіннів вимагає
страждання, крові й смерті соромної
того, хто-всіх любив і всім прощав.
Умер він, зраджений землею й небом,
як завжди, одинокий. А тепер
я тут сиджу, як завжди, одинока,
даремні сльози ллю і проклинаю
все те, що він любив, і з кожним словом
все більш надію трачу на рятунок.
І вічно, вічно буду одинока
на сьому і на тому світі. Так,
ніколи не скінчиться темна туга
і вічно буде жаль палити серце.
Тут завтра прийдуть ті прихильні друзі,
що тричі одрікалися від нього,
і та родина, що ніколи в ньому
не бачила пророка; прийдуть, здіймуть
і більше мучитись за них не може, —
покроплять млявими слізьми й лагідно
спов'ють у хусти, понесуть покірно
під наглядом ворожих вояків,
сховають у печері й розійдуться.
А може, потім зійдуться докупи
тепленьким словом згадувать про того,
про кого за життя так мало дбали!
Ох, як би я тепер хотіла кинуть
отрутними словами їм в обличчя,
немов гарячим приском! Хай би очі
їм випекло, ті очі безсоромні,
що сміли тут дивитися на муку
того, чийого всі не варт мізинця!
Я знаю, що якби з'явилась я,
ненавистю спотворена в обличчі,
вони жахнулись би і запитали:
"Яке тобі до всіх нас діло, жінко?"
І я на те... що я на те сказала б?
Я б мусила мовчати, бо ненависть
не має голосу на поминках того,
хто всіх любив і всіх прощав... Ой горе!
В той час, як всі громадою зберуться
згадать того, кого я так любила,
я буду всім чужа і одинока,
не признана ніким, бо сам Месія
не признавав мене... О сине божий!
Нехай в моїм житті все, все неправда,
та вір мені, що я тебе любила.
Чи ти гадав, — я не зреклась себе?
Зреклась! я прокляла себе і душу,
ту душу, що не хтів прийнять Месія
собі на жертву. Де ж ще більше горе,
як не могти віддать за друга душу?..
Темрява огортає все більше гору, і хрест, і жінку під хрестом.
IV
Майдан в Єрусалимі. Перебігають люди, оглядаючись боязко, часом сходяться малими гуртами і нищечком, шпарко перемовляються по кілька слів, потім знов розходяться. Міріам повагом переходить майдан. Назустріч їй Йоганна, одна з прихильниць Месії.
Й о г а н н а
(до Міріам)
Мир, сестро, й радість!
М і р і а м
Радості і миру
не знаю я так само, як тебе.
Й о г а н н а
Прости, що зачіпаю незнайому,
але ж у нас така весела звістка.
М і р і а м
Що то мене обходить?
Й о г а н н а
Всіх обходить!
Месія наш воскрес!
М і р і а м
(голосно)
Воскрес? Месія?!
Й о г а н н а
На бога, сестро, тихше! ще почує
хто з люду й донесе синедріону.
М і р і а м
Ви боїтесь, коли б вам за Месію
кров не пролити так, як він за вас
пролив свою?
Й о г а н н а
Проллєм, як буде треба, —
тепер не час.
М і р і а м
Ти, жінко, чим торгуєш?
Й о г а н н а
Сказала б я, питання не до речі.
М і р і а м
А ти не знаєш, де тепер Месія?
На небі, певне?
Й о г а н н а
Кажуть, на землі,
між людом ходить.
М і р і а м
Отже, в вас надія,
що є кому і вдруге кров пролить,
як прийде знову час!
(Гірко сміється).
А я не вірю,
щоб він воскрес, бо ви того не варті!
Й о г а н н а
Він не вважав, чи вартий хто, чи ні.
М і р і а м
Се правда! він ніколи не вважав
на те, що з вас ніхто його не вартий.
І все-таки не вірю, що воскрес він.
Й о г а н н а
Але ж він сам пророкував про те!
М і р і а м
Для сеї самої юрби воскреснуть?
На се, либонь, не стало б і Месії!
Й о г а н н а
Здається, помилилась я, бо ти,
як бачу, не прихильниця його.
М і р і а м
Прихильних мав він досить і без мене.
Йоганна зо страхом ховається в поблизький гурток.
М і р і а м
(їй услід)
Не бійсь! не розкажу синедріону,
бо він для мене не миліш, ніж ти,
хіба однаково ненависний.
(Близько проходить старий галілеянин, Міріам
звертається до нього).
Що, батьку,
чи правду кажуть, що воскрес Месія?
С т а р и й
Так правда, як і те, що він пролив
за всіх нас кров свою святу, невинну.
М і р і а м
Він не за всіх пролив. Неправда, значить.
С т а р и й
Як не за всіх!
М і р і а м
За мене він ні краплі
не проливав.
С т а р и й
А, ти не віриш в нього...
(Хоче й собі сховатись у гурті).
М і р і а м
Я вірю в нього!
Старий спиняється.
Вірю більш, як ти,
більш, як усі ви.
С т а р и й
То приходь сьогодні
до нас на збір.
М і р і а м
(з відразою)
Щоб я до вас прийшла?!
Ховатися по норах вкупі з вами?
Мені при вас нема чого робити:
у мене на чолі немає плями!
С т а р и й
А в кого ж є?
М і р і а м
У вас, у всіх у вас!
Усі ви допустили, щоб Месія
кривавий викуп дав за ваші душі.
І вам прийнять його було не тяжко?
Віддячились ви, правда, хто сльозою,
хто щирою до ворогів любов'ю...
С т а р и й
Він сам казав нам ворогів любити.
М і р і а м
А ви й зраділи! так вам безпечніше:
душа врятована та й тіло не загине!
С т а р и й
(з острахом)
Хто ти така?
М і р і а м
Я? "Одержима духом"!
С т а р и й
Благай Месію, щоб зцілив тебе
і визволив від того злого духа
святою силою своєї крові й тіла.
М і р і а м
Щоб визволив мене ціною крові?
Своєї крові? Та невже ти, діду,
гадаєш, ніби я себе ціную
дорожчою, ніж чиста кров його?
Так слухай же: чи в огняній геєні,
чи в темряві без краю доведеться
мені навік-віків з душею пробувати,
та радощі моєї не зруйнує
сам князь темноти, радощі від того,
що на мені не важить кров Месії,
що він її за мене не пролив
ані краплини.
С т а р и й
Як могло те статись?
М і р і а м
Ненависть врятувала від гріха.
С т а р и й
Кого ж ненавидиш?
М і р і а м
Всіх вас, себе і світ.
С т а р и й
За тебе теж пролита кров, та дармо,
бо ти не прийняла святого дару.
М і р і а м
І не прийму! бо я не Астарот,
щоб мала кров приймати в подарунок.
Непримітно підходить слуга синедріону і з ним римський преторіанець.
С л у г а
Про що говорите?
С т а р и й
(заминаючись)
Це, бачиш...
М і р і а м
Про Месію!
С т а р и й
Зовсім ми не про теє розмовляли.
П р е т о р і а н е ц ь
А хто ж то, дівчино, отой Месія?
Поки преторіанець і слуга слухають Міріам, старий галілеянин ховається між людьми.
М і р і а м
А той, що ви недавно розп'яли,
ви знаєте, він цар був іудейський.
Тепер він знов по всій країні піде,
бо він воскрес, воскрес у новій славі!
Нехай там стережуться цар, і цезар,
і весь синедріон, пекельна рада!
П р е т о р і а н е ц ь
(хапає її за руки, киває на слугу)
А дай шнурка, ми спутаємо кізку,
щоб не брикала дуже.
М і р і а м
Що? в'язати?
(Зручно нахиляється, бере камінь і пускає в голову слузі).
Хоч одного, та все ж покарбувала!
Її знов хапають за руки, скручують і в'яжуть. Слуга одною рукою обтирає кров, а другою помагає в'язати Міріам.
М і р і а м
Хотіла б я всю вашу кров пролити,
віддячити за жертву!
П р е т о р і а н е ц ь
Що ж та жертва,
коли ви кажете, що він воскрес?
М і р і а м
Так що ж? Хіба минає все минуле?
Він пережив три вічності в три ночі,
прийняв три смерті. Чи тепер, воскресши,
забуде він страждання, зраду, смерть?
Простити може, а забути — ні!
О, будьте прокляті!
С л у г а
Хто?
М і р і а м
Всі ви! Цезар,
синедріон, і цар, і весь народ!
Тим часом на майдані гурти потайних прихильників Месії зникли, а надбігла юрба іудеїв, фарисеїв та садукеїв, почувши гомін на майдані.
С л у г а
(кричить до народу)
Гей, слухайте, вона нас проклинає!
Г о л о с и з ю р б и
Що? Що тут? Хто ся жінка? Що їй треба?
За що її зв'язали? Зрада? Змова?
М і р і а м
Я проклинаю вас прокльоном крові!
С л у г а
Що суджено кленучому?
Г о л о с и в ю р б і
Каміння.
Люди набирають каміння і з диким ревом кидають на Міріам.
М і р і а м
Месіє! коли ти пролив за мене...
хоч краплю крові дарма... я тепер
за тебе віддаю... життя... і кров...
і душу... все даремне!.. Не за щастя...
не за небесне царство... ні... з любові!
(Падає під градом каміння)
18/1 1901