Так було і в листах додому, до мами. За красивими словами малого Миколи часто стояло лише бажання випросити грошей і харчу.
Проте інколи щось у цій дитині мінялося, щось "находило" на нього, і додому він писав таке: "Мені після канікул зробилося так сумно, що кожен Божий день сльози ллються самі рікою, і не знаю, від чого це".
А загалом, що дорослішим ставав хлопець, то все частіше він писав у листах додому, що відчуває, як запал життя у ньому гасне, все стає для нього холодним і чужим, і ніщо не приносить радості. У школі його дражнили "мертвою думкою", "могилою" — бо ніколи він не ділився тим, про що думає насправді. Нікого не пускав до себе в душу.
З року в рік Микола, не по-дитячому чутливий і вразливий, все гостріше розумів, що з нього виростає не один, а два Миколи. Один — замкнутий у собі, меркантильний себелюбець. Інший — дотепний гострослов, однак великодушний, сповнений бажання відповідати людям добром на зло.
Котрий із цих Микол прожив на світі довше?
Котрого з цих Микол запам'ятали його сучасники? У книжках Гоголя це відчутно більше ніж виразно. Читайте — і дізнаєтеся про все!
Історія людини в історії людства
Микола Гоголь (1809-1852 рр.) — видатний український прозаїк, драматург.
Народився в селі Великі Сорочинці на Полтавщині.
Його батько був праправнуком полковника козацького війська часів Богдана Хмельницького.
Навчаючись у Ніжинській гімназії вищих наук, Микола Гоголь часто виступав на сцені гімназійного театру, виконував і обов'язки режисера-постановника. Найкраще Гоголю вдавалися жіночі ролі.
У1828 році переїздить до Петербурга. Тут публікує свій перший твір — поему "Ганс Кюхельґартен".
Микола Гоголь уже на початку своєї творчості широко використовував українську літературну й фольклорну традиції.
Автор всесвітньо відомих творів "Вечори на хуторі біля Диканьки", "Мертві душі", "Ревізор".