Із останніх Огюст в минулому році пошив собі пальто! Ти, Емілю, вдарившись в поезію, цілком перестав звертати увагу на всі катаклізми, які трапляються у нас, в цьому селі…
ЕМІЛЬ. У нас нічого не трапляється, мсьє Клоде. У нас навіть мухи перевелись, оскільки нудьга, що царює в нашому селі, повністю відбила у них бажання розмножуватись! (До Катрін). Так вас підвезти?
КАТРІН. Юначе, ви ж самі щойно сказали, що автомобіль цього рябого мсьє погано заводиться…
КУВЕН (досить рішуче). Нічого! Я готовий штовхати цей чортовий автомобіль хоч цілу милю! Мадмуазель пора пливти далі…
КАТРІН (до Огюста). На вашому місці, мсьє, я б дуже образилась…
ВІРТОН. А й справді, Гобере. Чому це мій "Рено" ти подарував нечистому? Нормальний автомобіль… У тебе й такого немає…
КУВЕН. У мене був…
ВІРТОН. В тім то й річ, що був! Мадмуазель Катрін, як ви вважаєте, автомобіль може зіткнутися сам з собою?
КАТРІН. Ви жартуєте?
КУВЕН. Огюсте, я тебе прошу…
ВІРТОН. Ні вже, мсьє! Ви дозволили собі нахабний випад в мій бік і я змушений віддячити вам тим же! Так ось, вельмишановна мадмуазель Катрін. Цей самозакоханий винороб заткнув за пояс двох жителів вже й не пригадаю зараз якого острова, котрі спромоглися допустити зіткнення двох автомобілів, яких усього було два на цілий острів! Автомобіль мсьє Гобера протаранив сам себе!
КАТРІН. Так не буває…
ВІРТОН. Ще й як буває! В минулому році мсьє Гобер, прийнявши чималу дозу молодого вина, до півночі катав місцеву "Кармен" на своїй потертій вантажівці навколо села. На одному з віражів частина кузова відвалилась, а наш захмелілий друг нічого і не помітив...
КАТРІН. Ну і?
ВІРТОН. На другому колі мсьє Гобер наздогнав свій кузов.
КАТРІН (з посмішкою дивиться на Кувена). Бідний мсьє Гобер! Уявляю собі як засмутилась мадам…
КУВЕН. Вона не засмутилась… Ганна вирішила, що все це було влаштовано навмисно.
ЕМІЛЬ. І примусила його одружитися!
КУВЕН. Перестань, Емілю! Цій водоплавній дамі цілком не обов'язково знати всі таємниці мого суворого життя!
КАТРІН. А мені цікаво! І що, власне, тут такого? Чи вас пригнічує спілкування з неординарною дамою? …Так вас одружили з повією?!
КУВЕН. Не ваша справа! Ти бач, яка… У самої п'ять чоловіків…
ВІРТОН (бажаючи розрядити обстановку). Так я піду заводити автомобіль?
КАТРІН. Звичайно ідіть! Я ж не можу вічно сидіти на хиткому столі, вислуховуючи від цього п'яного мсьє різну бридоту на свою адресу!
КУВЕН. Вірне рішення! Вас вже зачекались середземноморські акули!
КАТРІН. Ви пропащий м'ясник, мсьє!
КУВЕН. Я винороб!
КАТРІН. Ви м'ясник і п'яниця!
КАМБРЕ. Діти мої! Господь з вами! Гобере, не пасує чоловіку розмовляти з незнайомою жінкою, прошу мене вибачити, з незнайомою мадмуазель на підвищених тонах… (До Катрін). Пливи з миром, дочко моя!
КАТРІН. Спочатку покладіть мене туди, звідки взяли! Я до цих мсьє на спини не напрошувалась! І взагалі, всі ви, чоловіки, однакові! Пливеш собі спокійно, нікого не чіпаєш… Так ні! Потрібно беззахисну мадмуазель з річки виловити і, не питаючи в неї дозволу, тягнути її в Богом забуте село! Я на вас, мсьє, в суд подам!
АЗНАВУР. За що?!
КАТРІН. За виловлювання мене з води! Ось за що!
КУВЕН (втрачаючи терпіння). Так… Все… Досить… Я її зараз вб'ю! (Катрін миттю ховається за спину мсьє кюре). Геть з мого подвір'я! Тухла сардина!!!
КАТРІН (аж скрикнула від обурення). Це ж хто тут тухлий?! Я?! Та ти попробуй, яке в мене тіло! (Задирає плаття вище колін). П'яниця! Мсьє кюре, я подібна на тухлу сардину?
КАМБРЕ (відкривши рот від здивування). На сардину? Н-н-ні… На сардину… Опусти, дочко моя, плаття! Ти бентежиш мій розум…
КАТРІН (опускаючи плаття). Як це? Хіба ви, святий отче, не давали обітницю?
АЗНАВУР. Коли бачиш прекрасні жіночі ноги, всяка дана тобою обітниця тут же перетворюється в порох… мадмуазель, чи не будете ви так люб'язні підняти плаття ще раз… Я й не розгледів як слід, і не помацав…
КАТРІН. Навіщо?
АЗНАВУР. Я відмінний рибалка, мадмуазель Катрін. І я добре знаюсь на рибі. А часом ви й насправді, в результаті довгого перебування в воді, придбали вищеназвану якість, скажімо так: неживої риби…
КАТРІН. Ви, мсьє, мабуть нежонатий? Так я й думала…
Заходить Валерія, сестра Гобера Кувена.
ВАЛЕРІЯ (здивовано). А це що?
ЕМІЛЬ. Де?
ВАЛЕРІЯ. Ось це! (Показує пальцем на Катрін).
ЕМІЛЬ (дурнувато посміхається). Це мадмуазель Катрін… Годину тому ми з мсьє Азнавуром виловили її з Рони…
ВАЛЕРІЯ (прискіпливо оглядає Катрін). Вона риба?
КУВЕН (зі злістю). Вона мадмуазель…
ВАЛЕРІЯ. В її-то роки?
КАТРІН (взявшись в боки). А де це ви побачили мої роки?
ВАЛЕРІЯ. На вашому обличчі!
КАТРІН. Я сьогодні без макіяжу…
ВАЛЕРІЯ. Молодості ніякий макіяж не потрібний!
КАТРІН (до Кувена). Це напевне, ваша велелюбна дружина? Вам неодмінно варто її втопити…
ВАЛЕРІЯ. Я не дружина Гобера! Я його рідна сестра! (До брата). Ця "утоплениця" вже в курсі всіх сільських подій? Ну й язикате ж ви плем'я, чоловіки! Не можна ж, врешті-решт, всьому, що плаває в Роні, розповідати про наші біди! (До Катрін). До речі, як ви опинились у воді? Ви впали вночі з теплоходу?
КАТРІН. Ні з чого я не падала! Я пливла собі…
АЗНАВУР (відпивши з прив'язаної до пояса фляги). Мадмуазель направляється до Корсики! Їй не терпиться поповнити ряди місцевих сепаратистів! Мадмуазель, ви революційні по духу?
КАТРІН. Як на мене, мсьє… Пробачте, я забула ваше ім'я…
АЗНАВУР. Клод, до ваших послуг…
КАТРІН. Так ось, мсьє Клоде. Як на мене, ви не відвічний рибалка! Справжні рибалки в основній своїй масі мовчуни, а ви язикаті наче член національного сходу мсьє Марше!
ВАЛЕРІЯ. І все таки, як ви опинились в воді? Ви напевне, марафонець? Між іншим, можете не давати відповідь. (До брата). Я подзвоню від тебе?
Валерія йде в дім.
КУВЕН. У тебе зламався апарат?
ВАЛЕРІЯ. Боюсь, що так…
У двір повільно заходить Жаспар Редон.
КАТРІН (показуючи пальцем не Редона). Це останній житель вашого села чи будуть ще?
РЕДОН. Що ви маєте проти мене, мадам?
ЕМІЛЬ. Мадам Катрін зовсім не мадам! Мадам Катрін мадмуазель!
РЕДОН (прискіпливо оглядає "утопленицю"). Знайшла чим гоноритися!
КАТРІН (аж задихнулась від обурення). Та як ви смієте?! Я…
РЕДОН (в'яло відмахуючись від Катрін). Та досить вам! Звідки ви взагалі взялись? До сьогоднішнього ранку в нашому селі все було спокійно…
АЗНАВУР (чухаючи потилицю). Це моя вина, мсьє Жаспаре. Я мав необережність відгукнутись на поклик цієї русалки… Каюсь! (Відпивши з фляги). І заради загального спокою зобов'язуюсь закинути цю надто нахабну дівицю, у будь-якому випадку на цьому факті вона наполягає, назад в Рону! На саму середину!
КАТРІН. А я передумала!
КУВЕН. А вас ніхто й не питає!
ВІРТОН. Так я збігаю за своїм авто?
КАТРІН. Ви вже всіх тут дістали зі своїм драндулетом! Нікуди я на вашій розвалині не поїду! Я пішки піду! А зараз я хочу їсти!
КУВЕН. Можливо вам ще й стаканчик піднести?
КАТРІН. Не відмовлюсь! У вас є "Мадера" шестирічної витримки?
РЕДОН (з цікавістю вглядається в обличчя Катрін). А у вас гарний смак… Проявляються гени?
КАТРІН (зніяковіло). Які гени? Ніяких ген… Я не аристократка… Хіба не бачите? Просто… Просто я люблю випити… Так! Я випиваю! Я п'яниця… І… І… І… мені вже пора… (Поривається йти).
РЕДОН. Ви вже не хочете їсти?
КАТРІН. Перехотілось, мсьє… Я поп'ю води із Рони…
ЕМІЛЬ. І вас знову буде нудити!
РЕДОН. І все ж я візьму на себе сміливість запросити вас у свій дім. Міркую, перед запливом вам все таки потрібно підкріпитися… І у мене є пляшечка вашої улюбленої "Мадери"… То як?
КАТРІН. Не варто, мсьє… Тим більше, мої гроші пірнули на дно ріки. А без грошей я не можу… Без грошей ніяк…
РЕДОН. Але ж ви вже не їли більше п'ятнадцяти годин!
КАТРІН (блиснувши очима). А вам звідки це відомо?
КАМБРЕ. Мсьє Жаспар колишній комісар поліції Авіньйона. У нього особливий нюх… Чи не так, мсьє?
РЕДОН. Не потрібно лякати мадмуазель… Я давно вже на пенсії, мадмуазель Катрін… Так ми йдемо? Мені дуже напекло в голову…
КАТРІН. Так…
Редон і Катрін виходять. Решта розбрідаються хто куди.
Сцена друга
Будинок Редона. В простору кімнату заходять Редон і Катрін. Катрін насторожена, але намагається виглядати спокійно. І лише очі видають стан її душі…
РЕДОН. Проходьте, прошу вас… Сідайте, будь ласка, на канапу, доки я зберу що-небудь на стіл.