На протилежній стіні, поміж двох прикритих тюлем вікон, висіло велике люстро. Воно віддзеркалювало вітальню, лабіринт сходів та велику ковану люстру у формі канделябра. А за спиною Вадима відкривався темний коридор. Плечима пробігли мурашки. Вадим обернувся — жодного коридору за спиною не було. Оптична ілюзія...
Він ще раз зиркнув на дзеркало й помахав рукою, щоб упевнитися у власному відображенні, а тоді поспішно всівся на диван, розвернувшись до люстра напівбоком і намагаючись більше не дивитися туди.
Диван був новий, його масмаркетівський ворс ніби заспокоював, додавав відчуття цивілізації. На стіні Вадим намацав розетку, щоб підзарядити телефон, нервово смикаючи напівздерту наліпку з портретом корейської акторки Пак Сін Хє. Тут-таки кинув друзям кілька повідомлень у спільний чат: "Тут відстій", "Поверніть мене додому" і кілька смайлів із позеленілими обличчями. Ніхто не відповів, його друзі досі спали у своїх тепленьких ліжечках. Вадим відкинувся на спинку дивана, закочуючи очі. Протриматися тиждень... Один нещасний тиждень...
РОЗДІЛ 2
СEMЕН БАБІ РІДНИЙ ФЕДІР
Небо знову затягнуло хмарами. Стало сіро й похмуро, дрібно мжичило. Усі в групі вдяглися в курточки з капюшонами й добротні туристичні дощовики, але Вадим героїчно кутався у свою фіолетову толстовку. Ніс заклало так, що запахів він уже не відчував, та й дихати було складно. У кедах хлюпала вода, бо біля однієї з дерев'яних церков — пам'ятки архітектури міжнародного значення — Вадим із розгону вступив у калюжу.
Краєзнавчий музей сховав їх від дощу. Тут, під трикутним дахом, було затишно, а головне — сухо. Запах старих речей і різнотрав'я був такий сильний, що навіть Вадимові вдалося його відчути. Навколо стояли експонати народних промислів, хатнє начиння й миски з писанками, а на грубих дерев'яних стінах висіли опудала птахів і чорно-білі фотографії в рамках.
Пані екскурсовод щось розповідала, розмахуючи указкою, але Вадим не слухав. Він стояв позаду гурту, підпирав спиною стіну й думав про власні мокрі ноги.
— Наприкінці тридцятих років стояло питання автономії регіону, була проголошена Карпатська Україна. Та зрештою Ясіня було приєднане до Королівства Угорщини...
До Вадима долинали уривки слів екскурсовода. Дати-назви-імена — історія навіювала на нього нудьгу. Він ніколи не міг збагнути, навіщо йому вчити про щось, що давно минуло.
— ...Готель, де ви зупинилися, був збудований для відпочинку мадярських — себто угорських — інженерів, офіцерів та вищого командування. Погляньте на це фото. Бачите вивіску?
— Готель "Будапешт", — прочитала одна з молодших дівчат.
— Саме так! Скільки років минуло, а вигляд будинку не змінився. Ось, подивіться, — на його балконі стоять чоловіки в угорській уніформі...
— Між ними міг бути мій прадід, — сказав Вадим і замовк.
Усі повернули голови. Відчувати себе в центрі уваги Вадим не любив, тож зніяковів одразу, дорікнувши собі за довгий язик. Навіщо взагалі було щось бовкати?! А з усіх боків уже лунали вигуки:
— Ого, крутяк!
— Нічого собі!
— Він і правда жив у нашому готелі?
[1] Ясіня — селище міського типу в Закарпатській області. Туристи зазвичай уживають назву в множині, а місцеві мешканці — варіант Ясінє.
[2] BTS (англ. Bangtan Sonyeondan) — південнокорейський гурт.