Вот правильно! Ми не іспуґаємся нікакого враґа. Товариш Ворошилов сказал: "Будем бить любого враґа на його власній теріторії!"
Байстрюк (раптом прокинувшись). Урра!
Колтун. О, видиш. Тепер ти в сам раз добре трапив.
Байстрюк (збентежений, сідає). Пожалуста, пожалуста.
На залі гамір, сміх.
Свиненко. Тепер я заберу слово.
Колтун. Слово для проповіді має товариш Свиненко. Прошу, товаришу.
Свиненко (втирає в "традиційний спосіб" ніс рукавом). Товариші! Під мудрим керівництвом радянського, так сказать, уряду, комуністичної партії і товариша Сталіна особисто, да, і товариша Сталіна особисто, щасливий рядянський народ іде до вершин осяйного щастя, до комунізму. Да, до комунізму. Колгоспники Рядянського, та ска-ать, Союзу після сталінських п'ятирічок добиваються рясних сталінських врожаїв. Так, сталінських врожаїв. Колгоспники живуть заможно, багато, культурно і весело. Да, культурно і весело. Колгоспні лани колосяться золотою сталінською пшеницею! Колгоспні, та ска-ать, комори — повні сталінського хліба!
В залі дехто значуче покашлює. Притишений сміх.
Пейсатий (схопився з крісла). Кто смейотся?
Колтун. Ну? Кому там так весело?
В залі знов настає тиша.
Свиненко. Да. Так значить — в колгоспі щасливая жизнь. Да, щасливая жизнь. Про це турбується повседневно наша партія, рядянський уряд і товариш Сталін особисто. Да, і товариш Сталін особисто. Вот сьогодні приїхали з ескурсії по Україні ваші, та ска-ать, люди, колгоспники, вони бачили на власні очі ті великі досягнення, яких добився щасливий рядянський народ під мудрим керівництвом партії Леніна-Сталіна. Да, Леніна і Сталіна. Вони бачили це культурне, заможне і щасливе життя, яким живуть ваші брати вже 23-й год під ясним, та ска-ать, сонцем Сталінської конституції. Сейчас вони поділяться з вами своїми вражіннями, розкажуть вам, що вони бачили, щоб ви наочно від них переконались, яке це незмірне щастя спільно, та ска-ать, жити і спільно роботати в щасливій колгоспній сім'ї. Да, в колгоспній сім'ї. Хай живе великий радянський народ! Хай живе славна комуністична партія большевиків! Хай живе нам наше сонце, наше світло, наше життя, наша надія, наш ясний день, наш рідний батько, друг і учитель, вождь трудящих всього світу, геній людства, мудрий Ійосиф Віссаріонович Сталін! Урра!
Аґітатор (метушиться поміж людьми). Оплески! Оплески! Всім вставати! Всім вставати!
В залі знову метушня, оплески й оклики "ура!".
Колтун. Хай живе наш батько Сталін!
1-й селянин (тихо). Та най жиє, най го шляк трафить.
2-й селянин. Най жере, най, най уже раз нажереться, то, може, го скоріше розтріскає.
Селянка. Гай, татунцю небесний, і ти собі сидиш там, угорі, і на те все дивишся і нічого не кажеш!..
Пейсатий (до Пирога). Ну, старічок, сейчас твайо виступлєніє.
Пиріг. Га? Як кажете?
Свиненко. Тепер ваша очередь говорити.
Пиріг. Ой, так, так. Всюди та очередь. Гм! А що ж я буду говорити?
Свиненко. А ми ж вам, та ска-ать, на бумажці все точно списали.
Пиріг (б'єруками по полах). На бумажці… От тобі і на! А я в тоту бумажку оце щойно скрутив решту махорки і скурив…
Пейсатий. Ех, дурак ти, дурак! Какой же ти дурак, понімаєш.
Пиріг. От тобі і на! Дурак… А нащо ж ви такого дурака всюденінька возили і за нього платили?
Пейсатий. Ну, нічево. Будеш говорити, що у нас всього много, понімаєш? І що всьо харашо. Понял?
Пиріг. От тобі й на! А чому ж би не понял?..
Пейсатий. Ну, вот. Так давай.
Пиріг (нерішуче виступає наперед). Слава Ісусу Христу!
Голос з залі. Слава навіки.
Пиріг. Га, що ж. Як уже на таке пішло, то я скажу: там всього много і всьо харашо.
Голос з залі. Де?
Пиріг. От тобі й на! Як то — де? Та же в Росії. Там, де нас возили. Ти собі гадаєш один з другим, що там люди ходять голі-босі?.. Неправда. Що рихт, то рихт. Що босі ходять, того не перечу, але так — цілком голого я там нікого не бачив.
Пейсатий. Іван Никитовіч! Ізвінітє… А в Києві ви були?
Пиріг. От тобі й на! Конечно, що був.
Свиненко. І що ж ви там, та ска-ать, бачили?
Пиріг. Та що? Завезли нас до одної церкви, а там жид гейби за старшого брата, гейби за паламаря…
Пейсатий. Што такоє? Какой — "жид"?!
Пиріг. Вибачайте: єврей, єврей.
Пейсатий. Ну, вот.
Пиріг. Отож, кажу, завезли нас до одної церкви, а той єврей, що то, ніби, за старшого брата, ніби — за паламаря, що то нас всюди впроваджував, каже, що тут — мазей. А я сам бачу, що бреше, що то церква — не мазей, бо ж християнин — не кальвін, розуміє річ. Клякнув я собі отак коло одного вівтаря, та не встиг ще змовити "Помилуй м'я, Боже, по ялиці милости твоєй…", як тут кажуть: вставай!..
Пейсатий. Довольно, довольно!.. А скажіте — вот город етот самий вам понравілся?
Пиріг. От тобі й на! Конечно.
Свиненко. А вулиці які в Києві, хороші?
Пиріг. Ну, вулиці широкі, що рихт, то рихт. Там вам такою, скажім, вулицею чотири танки поруч себе їдуть, а краями то ще є місце, куди жиди спацерують…
Пейсатий. Што ви?… Какіє — жиди?!
Пиріг. Вибачайте: євреї, євреї.
Пейсатий. Ну, вот. А скажіте, Іван Никитовіч, сільная і могучая наша красна армія, што лі?
Пиріг. Ум!.. Що могуча, то могуча. Та то така моцна армія! Її ніхто в світі не зачіпить.
Пейсатий. А якби враг напав на наш Совецький Союз…
Пиріг. Товаришу! Не нападе! Присяй Богу — не нападе!
Пейсатий. А почему?
Пиріг. А потому, що боїться. Та то така армія, що ну!
Пейсатий. Вот харашо, Іван Никитовіч. Продолжай.
Пиріг. Ви собі, може, гадаєте, що по колгоспах люди гинуть з голоду? Неправда, людоньки, неправда. Може, колись і гинули, а тепер вже не гинуть. В колгоспі всього доволі і все харашо.
1-й селянин. А хліб в колгоспі ви виділи?
Пиріг. Видів!
2-й селянин. А бараболю?
Пиріг. Видів!
Парубок. А Єрусалим?
Пиріг. Видів!.. Люди, там все є, що хочете.
Парубок. А комбайни яйця несуть?
Пиріг. Несуть!
Селянин. А шкіру на чоботи з чого деруть — з тракторів?
Пиріг. З тракторів!
На залі гамір, сміх.
Пейсатий (вдарив кулаком об стіл). Тіше! Што за безобразіє?
Пиріг (також сердиться). Тихо! Що то є? Ти собі гадаєш один з другим, що це так во просто… Та там всьо техніка робить. Там кожний господар опріч тої ворнарії, що дістає за трудодні, має одну свиню, одну вівцю, одну курку…
Свиненко. Курей має побільше, Іван Микитович, побільше.
Пиріг. Конечно. Курей мають декуди і по дві. А яке там збіженько росте! На три метри! А з пшениці хлопа не видно!
Голос. Ну, певно, як вивезли на Сибір, то не видно.
Пиріг. А коноплі, то там ростуть на яких сім метрів. То баби їх аж в Чорному морі мочать, бо в саджавку не влазяться. (В залі сміх). А тут ось я собі шпиціяльно взяв з одного колгоспу в жменю трохи зерна, щоб вам показати, що то значить техніка.
Голос. А чому ти свині не взяв?
Пиріг. Е, ба!.. (Іде поміж людьми і показує всім зерно на долоні).
Пейсатий (до Параньки). Січас твоя очередь, Параскевія Процевна.
Параня. Хі-хі-хі!
Свиненко. Знаєте, що вам нада говорити?
Параня. Хі-хі!.. Що наше тепер зверха…
Пейсатий. Правильно. (До Байстрюка, що далі куняє над столом). А ти, маладой чалавєк, знаєш, што тобі нада сказати?
Байстрюк (схопився на рівні ноги). Урра!
Пейсатий. Вот і харашо.
Свиненко. Нєт, товариш Пейсатий, я думаю, що воно слішком мало. Етих обоїх (показує на Параньку і на Байстрюка) треба взяти на сторону і здєлать їм ішо малінькую консультацію.
Пейсатий (встає). Правильно. Ну, пайдьомтє, Параскевія Процевна, здєлаєм вам малінькую консультацію.
Параня (заслонилась рукавом). Хі-хі-хі!.. Я ся встидаю!..
Колтун. Та, ти дурна дівче, чого тобі соромитись, дай ми на то? Товариші — люди партєйні, своє діло знають. Вони як тобі здєлають комасацію, то ти співатимеш, гей з книжки.
Пейсатий. Ну, пайдьомтє, пайдьомтє!
Пейсатий і Свиненко беруть під руки Байстрюка, встає Колтун, Параня, і всі п'ятеро під посмішки і приповідання залі йдуть до шкільної канцелярії.
ЯВА 4
Люди тісним колом обступили Пирога.
Парубок. То ви, дядьку, наймились у рабіна діти колисати?
Пиріг. Свят, свят, свят!.. Та які діти?
Парубок. А от як брешете по-стахановськи! Виробляєте норму на 100 процент.
Пиріг. Ой, людоньки, які ж бо ви! А якби так над тобою стали два злі духи, один з одного боку, а другий з другого, то ти що зробив би?.. А нинька кождому життя миле.
1-й селянин. А як то було з тою свинею?..