Але чого твій порожнює кухоль?
(Налива.)
Ну ж, хильнемо за твій щасливий шлюб
І за сестру, на втіху й на здоров'я!
Сохрон
За неї рад! (П'є до дна.)
Степан
От це хильнув гаразд...
Ну, я піду на коней ще погляну.
ВИХІД ІV
Ті ж без Степана.
Шляхтич другий
А де ж сусід?
Охрім
Кишені спорожнив,
То, певно, вже шука поради в жида.
Шляхтич другий
Поради? Ет! За пейси стріпонув,
То й знайдуться, посиплються дукати.
Голоси
Ну, кидай кость! Сто злотих! Двісті!
Охрім
Ой,
Пан, певно, теж до жида має вдатись?
Сміх, а далі тиха гра.
Сохрон (встає і по паузі)
Моя красо, мій кроне золотий!
О, як тебе незмірно я кохаю,
Немов злились всі почуття мої
У це одно величне, світле слово;
Воно яскрить у серці кришталем,
Воно мене до тебе порива,
Зозулечко, моя щаслива доле...
О, як я рвусь душею в Богуслав!
Щоб взять тебе за рученьку мерщій,
Та й на рушник поставить перед богом,
Але лежить між нами далина,
І побороть її одразу годі;
Тож кожна мить, що барить зустріч нам,
Є ворог мій запеклий, ненависний,
А ворогу не раджу я тепер
Стать на шляху, спинить мене в дорозі!
(Виходить у сіни.)
ВИХІД V
Ті ж і Степан з двома шляхтичами, без Сохрона.
Степан стрівся з Сохроном, щось йому сказав, той одійшов; шляхтичі, непевно зирнувши на них, пішли до столу.
Жид (підходить до Степана)
Пан лицар мій прямує в Богуслав?
Степан
Так, жиде, так... В своє кубельце рідне.
Жид
Ой вей, яке ж те місце, знаю й я!
Степан
Бував?
Жид
Авжеж, не раз... і в панській хаті...
Рід знаю...
Степан
Як?
Жид
Хліб купував...
Степан
Ага!
Жид
Адже ваш дім у місті...
Степан
Пальцем в небо!
На хуторі, за містом...
Жид
Ой! Так-так!
За річкою, бік шляху, що у Луки...
Степан
Ха-ха! Брехня! Ну й жидюга!..
Жид
Вей мір! *
Степан
Під дубняком, по другий бік од річки.
Жид
Ай, копф ** який порожній в мене... шлехт! ***
Сестра була у пана?
Степан
Еге ж, єдина...
Жид (радо)
Те-те-те-те! Ой слічна, ой краса!
Маненькою ще бачив... От такою. (Показує.)
І сяла вже, як сонечко ясне...
Степан
Так, так!
Жид
Брати, здається, теж були?
Степан
Ні жодного, пріч мене...
Жид
Батько й мати?
Степан
Вмер панотець... сама собі вдова...
Жид
Ох, ох, вей мір!.. (Пауза.) А сів би пан до столу!
ВИХІД VI
Ті ж і мурза та шляхтич перший.
Мурза (до шляхтича першого)
Так завтра я огледжу весь табун
І решту дам... (Сідає знов на своє місце.)
Шляхтич перший
Преслічно, світлий мурзо!
(Весело до жида.)
Що ж тихо в нас? Гуляй! Співай! Танцюй!
Музик сюда! Мазура!!
Всі (коло столу)
Гей, мазура!!
Жид (у сіни)
Герш-ду, музик! І всі панни сюди.
Панни (зібравшись)
До панської услуги!
Шляхтич перший
Пийте, грайте,
Співайте! (Заграє.)
Шляхтич другий
О, як пан наш затина!!
Хор жіночий
Улани, улани,
Мальовані діти,
Кожна панна рада
За вами летіти;
Не одна панєнка,
Не одна і вдова
За вами, улани,
Полетіть готова!
Хор спільний
Не одна панєнка,
Не одна і вдова
За нами, панове,
Полетіть готова!
Хор хлоп'ячий
Ой кобіти пишні,
Мальовані пані!
Не один з нас, грішних,
Лихом вас спом'яне.
Не один пияка,
Не один гульвіса
Вас, красуні пишні,
Пом'яне у біса!
Всі
Не один пияка, не один... і т. д.
А жонота
Не один пияка, не один гульвіса
Од барил і пляшок
Піде геть до біса!!
Хор спільний
Гинь, нудота й смуток,
Лий венгжину в кубок;
Веселись-но, душа,
Гуляй без кунтуша!
Кохаймося, браття,
Цілуймось, кобіти...
Поки кров в нас грає,
Поти й втіхи в світі!
Під цей хор і музику танцюють мазура деякі пари, а решта підгукують, приспівують, притупують.
Степан (або хто другий, не витерпів)
Гей, шквар козака!
Закінчуються танці або козаком, або краков'яком, коли це можливо.
Шляхтич перший
Ну, досить! Гей!! До столу знов, панове!
До бою я всіх кличу!!
Шляхтич другий
Ой, біда!!
ВИХІД VII
Ті ж без музик і панянок; на кону зостаються тільки дві, і з їх одна в українськім уборі. Жид підходить до мурзи, той показує на одну танцюристку; прикликають; мурза гладить по щоці, а потім розмовля тихо з жидом.
Охрім (уздрівши Степана)
Хі, знов земляк! Степан, либонь... Попенко?
Степан
Степан, Степан... як пан добродій зна?
Охрім
Ще з пуп'янку... Я сам з Великих Луків,
І панотця покійного зазнав...
То з сином вже й чоломкатися можна?
Степан
Авжеж! (Обніма.) Авжеж! Не те що можна,— слід!
Охрім
А що, мовляв, до гурту, може, хочеш?
З фортуною погратися?
Степан
Чом ні?
Вже ж не така вона велика пані,
Щоб січовик не зміг її чіпать!
Охрім
Повія, бра! (До гурту.)
Вельможне добродійство,
Ось земляка до столу вам привів,
Бідкується, що у кишенях мулить.
Шляхтич перший
Так ми йому їх вмить спорожнимо...
Степан
Там хто кому?
Шляхтич перший
Ого, завзятий в ката!
Шляхтич другий
Держіть тепер міцніше череси!
Шляхтич перший
Так бій на смерть!
П'ять сотень злотих ставлю,
Хто кида кость?
Голоси
Занадто дуже!
Степан
Я!
Шляхтич перший
Хвалю! Люблю!.. Дванадцять!
Степан
Двадцять двоє!
Шляхтич перший
Пан має, ось...
Голоси
Ну й ловко! І не зблід...
Мов три шаги поставив...
Шляхтич другий
Двісті злотих...
Хто йде?
Охрім
Я!
Голос перший
Я!
Степан
На них ще ставлю сто!
Шляхтич перший
А я на все, додавши зверху двісті!
Панна перша (до Степана)
Ох, пане мій! Який огонь в очах,
Яка краса в завзятті необорім!
На мене пан хай ставить...
Степан
Що ж за те?
Панна перша
Подяка... що ж?
Степан
І тільки? Мало, мало!
Шляхтич перший
Взяла сліпа... Перун [7] її забий!
Ану, ще раз...
Голоси
Знов виграв пан, от штука!!
ВИХІД VIII
Ті ж і Сохрон.
Мурза встає і б'є в долоні. Вбіга два татарчати.
Мурза показує очима, один бере подушку, другий кальян.
Жид (мурзі)
Тут брат її, пресвітлий володарю,
І запаливсь як порох у тій грі...
Ой вей ферфал! * Впаде, напевно, в пастку.
Все нам сприя.
Мурза (ідучи до кімнати)
Ля ілляга аллах,
У-Могомед расуль аллах... ** Алейкум!!
Я золота не пошкодую...
Жид (маха на прислужниць)
Гіт. ***
Прислужниці несуть за ним кумис.
Сохрон
Гей, слухай-но... не знаю, як дражнити...
Жид підбіга.
Чи можна б тут мені купить коня?
Щоб взять під верх, а стомлених на повід...
Товариш мій другого візьме ще...
Жид
Ой лицарю вельможний, як не можна?
І румака, і огиря з Карпат,
І турського гонивітра Арапа,-
Я панові всіх ранком покажу,
І вибрати, напевно, буде з чого...
Сохрон
До ранку? Ні! Рушаю зараз я!..
Жид
У глупу ніч?
Сохрон
У глупу, так... От зараз
Бахметиків мені ти покажи.
Я й помацки коня пізнаю...
Жид
Добре...
А ліпше б тут підночувать...
Сохрон (нетерпляче)
От жид!
Кажу ж, що ні, що не зостанусь зроду,
А він своє...
Жид
Я падаю до ніг...
Вмить до послуг... (Повернувся йти.)
Сохрон (за ним)
Клади ж ціну помірну...
ВИХІД ІХ
Ті ж без жида й Сохрона.
Степан
Моя черга... Шість сотень злотих кіп!
Шляхтич перший
Накрив горбом... Ану, скачи, пся матір!
Голос перший
Ну й гра, як чорт...
Голос другий
А програє, як хлоп!
Шляхтич другий
Палений грач!
Охрім
Процвиндрив силу пеців!
Голоси
Дванадцять! Сім!!
Шляхтич другий
А в мене двадцять!
Голоси
Взяв!
Степан (блідий, тремтить, б'є кулаком)
А! Пекло! Гинь!!
Панна перша (заграє)
На мене став-но, пане!
Степан
Ей, к бісу! Геть! (Одпихає.)
Панна перша (набік, обходячи)
У, бидло!
Охрім
Став рівніш!
Дівчина (в українському уборі)
Хай пан не гра... Тут виграти не можна...
Степан (дико сміється)
Ага! Метці?
Дівчина
Не знаю... я мовчу...
Тільки не грай, он прислухають...
Степан. Пізно!..
Остатні ось дукати... Тілько три!
Голоси
Чи ж пан умер?.. Чи ставить що до кону?
Степан
Ось тут в руці! (Кида кості.)
Голоси
Аж двадцять три!
Шляхтич перший
Пан ма!
Шляхтич другий
Ха-ха-ха-ха! На це число й три пеца!
Охрім
Е, брате, зле! Якраз настав твій пас,
А ти спустив...
Степан
На посміх! Глум, та й годі!
(До себе.)
Що тут чинить? Фортуна надійшла,
Немає чим за хвіст її вхопити...
Ні шеляга... крім жовтяків шести...
В Сохрона б то позичити? Так зроду
На гру не дасть... та й мало з ним... А жид?
Кий біс!
Голоси
Що ж пан? Здоровий кін на столі!!
Степан
А! Пропадай! До пеців ще й коня!
Шляхтич другий
Чи добрий кінь?
Шляхтич перший (регоче)
З гори біжить за вітром?
Степан
Та, пане, тут такого скрізь нема...
Взяв з-під паші... дукатів з сотню вартий!..
Охрім
Степану я повірю...
Шляхтич другий
Ну, то йде!
Голоси
Сімнадцять! Ой?!
Степан (несамовито)
У мене двадцять двоє!!
Шляхтич перший
Ось двадцять три!
Охрім
Пропав турецький кінь!
Степан
Шельмовство! (Схоплюється.)
Шляхтич перший
Цо-о?
Охрім
Та то проклін до лиха...
Степан (чуло)
Ох, коню мій, товариш дорогий!
Не виручив... а виручав повсюди,
І я тебе, незрадного, продав
За мить одну пекельного завзяття!
А, сатано! На хвилоньку єдину
Їх одурить... І, може, все верну?
Щось серце рве і б'є в виски... Панове!
Дозвольте ще поставить ставок з п'ять.
Моє добро зашито все в саквах...
Не хочеться переривать...
Шляхтич перший
А хто
Поручиться за пана?
Степан (запальчиво)
Честь і гонор!
Охрім
Та ще і я!
Степан
Ой доле, виручай!
Грають тихо.
ВИХІД Х
Ті ж і Сохрон з жидом.
Сохрон
Так, коли хоч,— п'ять сотен польських злотих;
За другого ж не більш як сотен три...
Жид
Вельможний пан ласкавий, дуже мало.
Той кінь гнідий — під гетьмана... антик,
Ціни нема! Ой вей, як лицар сяде,
То закрасить Україну цілком!
Сохрон
Ти язиком не ляпай тут багато
І не бари часу мені... не дам
І шеляга тобі я більше... Хочеш —
Бери мерщій... Ось золото! (Висипа на руку.)
Жид
Ой-ой!
Хоч дешево... а пану маю скинуть,
Бо лицаря такого скрізь нема!
Сохрон
Ну, ну, не гай! Ось маєш всенькі гроші
За два коня...
Жид (лічить)
Так вірно!
Сохрон
А тепер
Скажи мерщій сідлати їх, бо їду...
Жид
Та, може б, пан спочив...
Сохрон (грізно)
Уб'ю, як пса!
Жид
Біжу! (Набік.) Нехай його мордує маму!
Сохрон
Отак гаразд! Тепер безпечно нам.
І дощ ущух — за три дні будем дома!
Коли б вони перелетіли сном
Чи маревом розвіялись по степу...
Як занудивсь я, зірочко моя,
Жду й не діждусь хвилини раювання...
Ну, та тепер не з'їм і не досплю,
А буду, знай, летіть до Богуслава...
Де ж мій Степан? Чи ба! Таки устряв!!
Е, годі жарт! (Підходить.)
Степане, гей, Степане!
Покинь, вставай! Вже коні під сідлом!
Шляхтич другий
Ні, перше пан нас поквитує...
Шляхтич перший
Правда!
Степан (злосно)
Я не встаю... Панове... Кілька слів...
(До Сохрона.)
Не можу я рушати звідсіль зараз...
Ти постривай...
Сохрон
Я? Тут тривать! Шкода!
На чортзна-що щоб я хвилину тратив!
Та завались земля!..
Степан
Що ж...