— Натовп ревів і питав, скільки заплачено райхсмарок лідерові Клянка за перемогу Спаша.
Третій заїзд.
У мотор першого лідера насипано наждаку.
Другий разом зі своїм стайєром помер на руках у публіки. — Він надто високо заїхав на віражі, а потім сіпнув руля праворуч і мотицикл засипався...
Я покинув вельодром... У мене ж ніколи не вистачало сміливости показувати в натовпі берлінських спортсменів, що я не далекий до греця. Це б не справило на них жадного вражіння, вони щодня бачать набагато цікавіші речі, що трапляються з людьми за їхньою безпосередньо участю.
Те, що я спостерігав у Штеґліці, — з катастрофічною регулярністю відбувається й у Трептові та Зехлендорфі. Але все це лише квіточки берлінського вельоспорту. — Там, де мова йде про професійний спорт, завжди не вистачає потрібної експресії й захоплення справою від душі, як це буває з аматорами. Отже центр ваги берлінського, та й взагалі німецького вельоспорту, — як і всякого іншого, лежить на аматорах, на різних приватних вельо-клюбах, — доброго, середнього й поганого тону. Тут ростуть усі ягідки.
Кривий нюренберзький годинникар Фафлер перекинувся б у труні, коли б побачив, який вжиток зроблять німецькі студенти з першого німецького веля, що винайшов він у XVII віці, такого жалюгідного в порівнянні з сучасними м'ясорубками.
Коли їздять німецькі студіозуси, зі швидкістю шести-семимильних чобіт на одну лиху годину, — в їхні спринтери між шпиці, замість випадкових віхтів, — попадають діти, березневі коти, закохані парочки, горобці й цілі пікніки в повному складі, не рахуючи дрібних комах.
Мене спіткало щастя підслухати розмову двох мурашів на лісній дорозі біля дорф-Теґеля:
— Ну й от, — знову проїхав Великий Гумовий Переворот. — Хо повідомляв Малу Раду, що один з них роздушив ранком перший корпус нашої армії під час походу на Живого Хруща, який впав з дерева на спину й так залишився лежати за Товстим Жолудем. Уну-Му, есквайр, повернувся живий, але в нього вибито 243 фасетки з правого ока й вирвано помацки.
— Це просто напасть на нас? — Вчора Великий Гумовий Переворот розтер на Камені череду тлі і тепер друга секція нашого комашинника залишається на третій квартал Першого Тижня без молока.
Комашки безневинно залишили свою розмову, бо в напрямку до Теґель-дорфу проїхав один з Великих Гумових Переворотів, тобто Гейдельберзький канікулярний "фукс" з університету Руперта-Кароліни й зробив з обох співбесідниць мокре місце шинами своєї м'ясорубки...
Я був свідком, як під один з оскаженілих вель на дорозі в Саатвінкель попав французький булдоґ і був перемолотий шпицями на собаче крошево.
А один бурш оповідав мені, що німецькі бауери щороку після жнив кладуть снопи на шосе й за день одержують готове до віяння зерно, після проїзду одного або двох вельо-клюбів Берліну. На жаль, — додав бурш, — хлібні стебла ще не встигають назватися соломою, як уже перетворюються на січку.
Той же бурш поінформував мене, що боксера Карнеру під час променаду в Тірґартені збив з ніг старий вельо-алькоголік на нещасному трьохколісному Кріпері й його скручено в баранячий ріг.
Я закінчу сьогоднішні сторінки свого щоденника тим, що згадаю за проєкта, що його я помітив на столі в поліцай-президії Берліну, коли я з'явився туди на вимогу зробити деякі пояснення з приводу роздушеного цуцика на Курфюрстендамі. В проекті ясно зазначено, що поліцай-президія Берліну гадає надалі боротися з демонстраціями пролетаріяту, збиваючи демонстрантів з ніг берлінськими вельо-аматорами. Нехай українці не сміються, бо вони не можуть уявити, що то за кара спускати на натовпи груповими заїздами берлінських вельосипедистів. Великий інквізитор Кастілії й Араґонії, — кривава собака, Носке 1483 року, — Томас Торквемада, — розсипався б у своїй домовині, коли ще збереглися його кістки, — якби він міг довідатись про цих несамовитих вельосипедистів.