Коли б гарно, жалібно написати, то, може, що-небудь би й вийшло.
— То лишнє,— сказав Петро,— тепер не дуже вважають на жалібні слова. Можна написати без того, може, що й вийде.
— Е, ні, не кажи, товаришу,— казав Володька,— розказують, що тут була колись політичеська баришня, то вона так написала одному пацанкові прошеніє, що навіть надзирателі плакали. Усе його життя списала. Через два місяці од цариці й помилування прийшло... Так напишеш, товаришу? — казав далі пацанок.— Напиши, пожалуста! Спиши про все. І що здоров’я моє слабе, а кандьор поганий... що чаю-сахару немає, бо нема кому з волі прислати хоч карбованця. (Забув на той час пацанок про свою маруху.) Напиши, що є у мене "старушка-мать", що осталася без усякого пропитания... І оте напиши, що ти казав... що Христос пацанків велів любити...
Крізь грати стало пробиватися синє світло ранку. Виявились брудні обдерті стіни. Дивлячись на їх прищуреними очима, можна було добре уявити буйний сад або непроглядний бір.
Зігнувшись бубличком і щільно обгорнувшись у полотняний бушлат, спав коло стіни на брудній голій мостині Володька. В сірому світлі досвітку вирізувалося його бліде личко з міцно заплющеними очима й по-дитячи витягнутими губами.
Глянувши тепер на нього, Петро зразу здумав, кого він йому нагадав.
Здавалося йому, що не славний шармач Володька спить перед ним, а давній-давній його приятель, сільський школяр Марко, з котрим колись вони пасли вівці на селі. Такі шнурком брови, такий же ніс, губи... Тільки змарнів чогось він дуже та коло губів з’явилася нова рисочка недитячого страждання.
Часом крізь сон він щось говорив скоренько й невиразно— може, про крашанку:
— Віддайте, суки, мою крашанку: тепер мені треба крашанки.
Розвиднялося. На мостині, в головах у Володьки, показалася над’їдена житня пайка, глечик з водою, насипана на діл купка солі.
А через грати вривався вже радісний гомін дзвонів, що розносився зо всіх церков міста.
1910
[2] — Пацанок — хлопчик
[3] — Солдата-вартового
[4] — Пришию — уб'ю
[5] — Грач — по-тюремному — новак
[6] — Бог — те ж, що й Іван по-тюремному.
[7] — Гарному
[8] — Єрик — дідок
[9] — Попались
[10] — Полюбовницю
[11] — Ботать — брехати