Нова промислова й багата Норвегія після економічного перелому дала багате й барвисте малярство. Правда, воно йде цілком у ногу із сучасним малярським Парижем, але має також і те, чого не може мати повнотою Париж: має свою скандінавську спортивну бадьорість, де мусить виявитись душа отих соковитих міщаночок і їхніх високих партнерів, обвіяних вітрами моря й огрітих електричними пічками в житлах. Я нарочито кажу "міщаночок і їхніх партнерів", бо робітничого сюжету і образів праці ви не побачите в цих залях. Ви побачите по-новому подану природу Скандінавії й інших країн Европи й світу, показаних пензлем цих молодих малярів, бо на своїх пароплавах Норвегія заглянула всюди.
Все, крім життя трудящих
Ви побачите буржуазний антер'єр (внутрішнє життя), ви побачите паризьких голеньких проституток в рожевих тонах, але ви не побачите ще виснажених робітників із фабрики сардинок. Вам Н і л ь с о н подасть чисту глибоку перспективу.
Ви здивуєтесь сміливості молодих шукачів у сфері малярських форм у Г а й б е ґ а, Й о г а н с е н а, а особливо С о р е н с е н а. Маляр К р о н ґ — покаже вам навіть теми півдня, верблюдів у відповідному барвистому й яскравому освітленні. Нарешті, Р е в о л ь д торкнеться тем імпорту, Р о л ь ф с е н видається схожим на нашого сучасного молодого художника Іванова своїм сухим, барвистим і графічно-умовним малюнком. Б й о р є, Т о р с т е й н с о н — теж блискають новим. Яка протилежність попередникам! Уже подивившись на одне малярство, сміливо можна стверджувати, що за короткий час кількох десятиліть велетенські зміни стались у структурі Норвегії, в її економіці й побуті.
Ґалерія підтримує творчу молодь
Іще зауваження: всі оці згадані митці порівняно молоді. Жаден із них не народився раніше, як 1890 р. Більшість із них почала жити на порозі XX століття. У них ще довге майбутнє спереду. Але не вважаючи на їхню молодість, неусталеність і шукання, — Національна картинна ґалерія вже придбала їхні твори й улаштувала у відповідних залях, де вони сусідять із Пікассо. Значить, у Норвегії творчу молодь підтримують, влаштовують виставки і мають скарбницю малярства — Картинну ґалерію, де показують досягнення своїх молодих творчих сил не тільки своїм глядачам, а й тим тисячам туристів, що мандрують по Норвегії і рознесуть потім славу про досягнення норвезького генія.
Одне неприємно вразило мене: норвезька Картинна ґалерія не має каталога. Так і видно, що туристи, які бувають там, переважною більшістю, не мають ні художніх запитів, ні смаку. Отже, коли будемо й ми колись робити картинну ґалерію, то обов'язково, щоб одразу ж було зроблено добрий каталог із репродукціями й текстом трьома ситовими мовами, з них одна обов'язково німецька.
Роден, Вігелянд і норвезька скульптура
Нарешті ще трохи про норвезьку скульптуру — і на цьому закінчимо огляд Картинної ґалерії.
В скульптурі норвежці йдуть од Родена, використовуючи, однак, не тільки мармур і гіпс, а й свої матеріяли — дерево, ґраніт.
Найцікавіший, безперечно, В і г е л я н д, уже старий 59-тилітній митець. Його робота "Жінка", різана з дуба, живе могутніми обсягами матеріялу. Вплив Родена позначається особливо на творі "Батько й дочка", де в овально-сферичну форму композиційно вкладається вся постать маленької дочки, немов у невидиме яйце. Так само чудесна й глибоко-психологічна робота його "Мати й син". Обидві ці праці замасковано ховають у собі, безперечно, натяки едіпового комплексу.
Другий цікавий скульптор Н і є л ь с е н — цей пізнав уже впливи негрської, а особливо індійської скульптури. Вся його позолочена бронза цьому доказ.
Хай читач сам уже зробить висновки про стан норвезького малярства, але одного не має права він заперечити, що норвезьке малярство таїть у собі не тільки великі можливості, а вже й має великі досягнення, які поки що не відкрила як слід Европа.
У кімнаті солідної господині
Стомившись по саме нікуди, ми йдемо з вами назад у пансіон Торкільдсен, пропустивши й обід. Після вечері чужоземця зустрічає фру Дальборґ знову коло того ж телефона. Вона, здавалось, надто зраділа, що може з кимсь розділити свою невдачу, що спіткала її з викликом потрібного нумера. Вона, мов хазяйка якогось середньовічного заїзду, незручно зарухалась, висловлюючи свій жаль, що чужоземець не покуштував согьоднішнього обіду.
— О, чому ж ви не прийшли? Не було часу? Часу молодим людям завше чомусь бракує. От і моя дочка… Вона теж запізнюється… Але в неї є жених, що її часто затримує на прогулянках. Ви ще не бачили, який у неї жених? О, дуже, дуже славний хлопець… Він молодий юрист. Прошу, зайдімо до моєї кімнати. Дочка ще не прийшла.
Фру Торкільдсен блаженно вуркотіла своїм могутнім контральто, випинаючи не менше могутній бюст і пригинаючи чемно голову, як півень-переможець після того, як заспіває кукуріку і гордовито робить кілька кроків уперед.
Її червона, наллята кров'ю голова світилась беззаперечним щастям. Здавалось, досить було уштрикнути в бурячкову щоку фру Торкільдсен, як кров чвиркне і довгою вигнутою цівкою поллється в сторону. Очі її солодко блищали, гублячись в обважнілих і м'ясистих щоках. Волосся загорталось у круглу зачіску, як присадкувата вежа. Од того темпераменту, з яким запрошувала фру Торкільдсен чужоземця до себе в кімнату, від того вуркотливо-вигинастого контральто її голосу віяло ще всіма ознаками бадьорости п'ятидесятилітньої дами, що вміє поставити на своєму.
Материнська ніжність крізь сповідь
Невелика, але тісно обставлена меблями, постелями й обвішана фотографіями, малюнками та якимись подушечками кімната фру Торкільдсен була схожа на тисячі міщанських теплих закутків. Ось ліжко її дочки. Ось портрет дочки маленькою. Ось портрет її жениха.
— О, цe добрий чоловік. Моя дочка так його любить, він так любить мою дочку…
Материнська ніжність проливались на ці бездушні предмети і зворушувала своєю примітивною простотою й задушевністю. Вона нахилялась над портретами й голубила їх очима. Легкий запах якоїсь горілки смутно пробивався крізь шумливе дихання зворушеної матері. Вона, значить, випила. Тому зовсім несподіване було признання, як вона любить безумно своїх дітей.
— Мій чоловік давно помер. Я їх сама виховала змалку. У мене ще є син. Ось його фотографія. Він живе в Росії, у вас. Він там працює у Лісотресті десь у Волоґді. Я його теж дуже, дуже люблю. Це такий сміливий хлопець. Він допомагає пересилати російський ліс у Норвегію. Він уже там три роки і не хоче вертатись назад.
Фру Торкільдсен, плутаючись у німецьких фразах, шумно висловлювала свої думки й почування і довго розповідала ще про сім'ї своїх дітей. За цим ділом застала нас її доненька, висока, русяво-золотиста й дебела, але ще зовсім молода дівчина з рішучими рисами лиця й побільшеною, але приємною губою. Подібна вона була на Maяковського в жіночому образі. Але говорила вона тихо, лагідно й мелодійно, особливо, коли їй удалося взяти на руки і приласкати великого кота, третього мешканця кімнати фру Торкільдсен. Дочка вільно говорила німецькою й англійською мовами, і тому мама, що трохи вже стомилась завдяки своєму захопленню, намагалась увесь час притягти дочку за перекладачку. Але та ще переживала хвилини недавнього перебування з милим, слова їй не йшли на лад, вона ввесь час сяяла якоюсь внутрішньою посмішкою — і тому розмова не склалась у дружнє тріо. Використавши момент, чужоземець побажав усього найкращого, щоб залізти між дві глибокі норвезькі перини, що, як дві душні камінні плита гробниці, стискали тіло, видушуючи з нього всякі думки й бажання, крім одного: спати.
Портове оточення
Ранок випав досить ясний для того, щоб піти в порт.
Ви вже пригадуєте основну картину Осло-фйорду, а особливо ту характеристичну рису норвезьких фйордів, де в глибину країни глибокою ритовиною колишніх льодовиків, заповнених тепер морською водою, на сотню-другу кілометрів заходить океанський пароплав. Уявляєте собі, приміром, ефект, коли б серед нашої степової чи гористої, донбасівської, площини раптом почали проходити тритрубні океанські пароплави? Це був би ефект як декоративний, так і економічний. Так от, цей ефект стає за буденне явище в Норвегії, утворюючи, наприклад, з Осло розкішний морський порт. Кругом гори, замкнена панорама задимленого Бунде-фйорду. Па рівнині води перед портом ґранітові острівці, що коло них і на них уночі липають, скачугь, мигають, як плавучі плошки, й грають пасматими смугами маяки. Зараз видно лише тощий лісок, березняк, сосонки на тих місцях, де камінь досить роз'їдено часом.
В інших місцях він репаною черепахою велетенських розмірів вилазить із води у формі цілого острова чи миска. І, як величезний мох, на тих черепахах місцями корчавиться карачкуватий рідкий чагарник і покручена сосонка. І тут же за кілька кілометрів, а то й за кілька сот метрів під вашими носами, окантована прямовисними обсягами плит, спинається набережна з дерев'яним швом для причалу океанських пароплавів. Гавань утворює кам'яні виступи, мов пальці, між які можуть заходити кораблі. То знов завертається гранястими боками затока, утворюючи водяні закамарки, куди так приємно зашитись найменшому мотовому катеркові, що поблискує начищеними мідними частинами і вдивляється темним склом своїх ілюмінаторів.
Портове черево
На рівнині дамб і портових площ тиснуться й розтягуються шеренгами пакгавзи, елеватори, склади, комори. У пакгавзів порозсовувані (на роликах) двері, як з боку моря, так і до міста. Може, для того, щоб крам провітрювався, а то швидше для вантаження. В ці квадратові прольоти велетенських дверей ви бачите готові обрамовані картини води, гір, укритих лісом, групи будинків або сплетіння щогол та червоні черева піднятих доками пароплавів. Ви йдете, і ввесь час ці панорами в квадратах дверей пакгавзів перекреслюються риштованням кранів, що чекають у чергу на роботу.
В другому місці чотириповерховий склад, що йде терасами, звужуючись угору, при чому кожна тераса утворює своєрідну панелю з залізним поруччям, а по цих панелях гуркотять акумуляторні вантаговози, шоб допомагати заповнювати чи розвантажувати черево складу.
Заступивши обрій цьому складові, пароплав уперся бортом у ґранітовий край берега па віддалі, що її якраз пересягає шия вантажного крану.