Це вони наполягають на люстрації, аби усунути бюрократів радянського зразка та відкрити доступ до посад усіх рівнів, а також депутатських місць у районах, областях, Верховній Раді новому поколінню. Проте живуть лише сьогоднішнім днем, не думаючи про створення постійно діючого механізму ротації влади. А тому й небезпека, що ті, хто сьогодні з битами і кулаками проривається до влади, можуть теж стати кастою — тобто таким же бюрократичним драконом, якого вони сьогодні убивають.
Третя риса — надзвичайно низькі моральний та інтелектуальний рівні політиків. Це наслідок того, що головними ліфтами, які виносили людей у владні ешелони, були політична доцільність, гроші, кумівство. Не розум, не освіченість, не досвід, не професійна підготовка, а щось інше. Що б там не говорили про комуняк, але вони кадрову роботу поставили на дуже високий рівень. А тому якісний склад парламентів зразка 1990-1994 років і 1998— 2012-го — небо і земля. У першому варіанті це були, як мінімум, справжні( а не "липові") доктори наук, перші секретарі обкомів( які пройшли шлях від низової ланки до найвищої), міністри, авторитетні громадські діячі, дисиденти, у другому, тобто тепер, — кримінальна босота. Разом із деградацією політичної еліти деградувала й Україна, її зовнішня, внутрішня, економічна політика. Все, що маємо сьогодні: глибоку економічну кризу, революцію, численні жертви, — результат діяльності цієї політичної шпани із підворітні, яка не гребує мордобоями в залі і в туалетах Верховної Ради і яка не знає, що сьогодні робити з владою, яку їй вручив народ.
Четверта риса — продажність. За кожною фракцією, за кожною популярною партією стоїть по кілька олігархів, котрі, як відомо, завжди розкладають яйця (гроші) в кілька корзин. А тому, коли чуєте полум'яні промови політиків, знайте: їхніми вустами говорять олігархи.
Тобто держава прогнила до самісіньких підвалин. Не втішаймо себе тим, що змели Януковича і його приспішників. Гідра корупційних традицій у політиці ще довго житиме і процвітатиме. Але політика і політики такі ж, як і все суспільство — повністю деградоване. Проте завдяки Майдану в його середині народилося здорове ядро, яке треба нарощувати, розвивати і на його основі будувати Нову політику — моральну, чесну, щиру. Треба розробити моральний Кодекс політика: не убий, не візьми і не дай хабара, не зрадь, не бреши і так далі. Звертаюсь до членів Громадянського суспільства: не припиняймо ні на мить роботу щодо трансформації країни. В кожному районі, місті, селі, селищі треба створити і зареєструвати місцеві громади. Вони мають взяти владу у свої руки, поки чиновники деморалізовані. Ці громади повинні взяти під контроль все: бюджети,
призначення, виборчий процес, регулярно вимагати публічних звітів депутатів і чиновників.
Дні, що вразили світ
- лютого 2014 року
Крига скресла
У четвер 20 лютого парламент скликався під постріли снайперських гвинтівок, зойки скалічених, агонію смертельно поранених. Утім навряд чи у представників більшості, через непоступливість яких і сталася ця трагедія, раптом заговорила совість чи вони усвідомили необхідність ухвалення законів, котрі перебудовують Конституцію на користь народовладдя. Вочевидь, їхні господарі-олігархи перед загрозою втрати своїх капіталів та бізнесу нарешті дали їм відповідну команду. На 15-ту годину, коли зібрався парламент, стало відомо і про нову позицію Віктора Януковича: він заявив, що ініціює дострокові президентські вибори та повернення Конституції 2004 року. Пізно. Він усе робив із величезним запізненням. Зраненому, закривавленому, але не зломленому і до краю розгніваному Майдану цього вже було замало. Він із нетерпінням чекав од народних обранців кардинальних рішень. Тим часом парламент буквально на очах переформатовувавсь, утворюючи нову більшість, яку можна умовно назвати антикризовою. Перший доробок цієї спільноти — ухвалення вкрай важливої постанови "Про засудження застосування насильства, що призвело до загибелі людей". Документ зобов'язав СБУ, Міноборони, Міністерство внутрішніх справ негайно припинити та не допускати надалі застосування сили. Заборонив проведення антитерористичної операції, оголошеної Службою безпеки 19 лютого на всій території України чи в окремих її місцевостях; МВС доручалося припинити блокування співробітниками правоохоронних органів транспортних артерій, вулиць, площ, провулків, бульварів у Києві та інших населених пунктах України, а також вжити заходів для повернення особового складу, не задіяного в охороні державних установ, у місця постійної дислокації тощо.
Компроміс із тираном
Ранкове засідання 21 лютого почалося з легкої і вже традиційної штурханини біля трибуни, після того як спікер спробував оголосити перерву до 16-ї години. Нібито домовилися працювати, проте парламент одразу ж надовго "завис", бо для узгодження рішень, які готувалися до голосування, і справді потрібен був час. Фракції стали обговорювати текст угоди між владою та опозицією про врегулювання кризи в Україні. Бурхливо проходило засідання фракції партії "Батьківщина". "Ми вимушені наступити на горло власній пісні, — чувся з-за дверей голос одного з лідерів, — участь в уряді для нас — капець, але без цього — капець подвійний..." Про щось усе-таки домовились. Арсеній Яценюк, Олег Тягнибок та Віталій Кличко поїхали узгоджувати текст угоди з Радою Майдану. Стало відомо, що вона нібито завізувала той документ, але зі страшенним скрипом. Відтак лідери опозиції вирушили до президента України Віктора Януковича, де у присутності глави МЗС Польщі Радослава Сікорського та міністра закордонних справ Німеччини Франка-Вальтера Штайнмаєра, керівника Департаменту континентальної Європи МЗС Франції Еріка Фурньє, численних послів інших держав почалися переговори щодо підписання угоди. Цей процес, як свідчать закордонні дипломати, проходив досить напружено і драматично. В. Янукович торгувався. Він то схилявся до підписання документа, то знову впирався, кілька разів виходив для телефонних переговорів із Путіним та Обамою. Постійно радилися зі своїми лідерами і закордонні посланці. Із вбивцею не могло бути жодних компромісів, проте заради відвернення нових жертв слід було на це зважуватися — всі розуміли, що В. Янукович продовжує тримати палець на спусковому гачку. Представники закордонних держав були вимушені надати йому гарантії безпеки, хоча й досі не відомо, що саме обіцяно. І ось під документом з'являються підписи. Посли утирають спітнілі лоби. Обличчя лідерів опозиції, коли вони повернулися до парламенту, були швидше розгублені, ніж радісні:вони, вочевидь, добре розуміли, що Майдан може розцінити підписання угоди як зраду пам'яті загиблих активістів. Зрештою так і сталося...У підписаному документі було передбачено низку заходів, серед яких — ухвалення і підписання протягом 48 годин спеціального закону про відновлення дії Конституції України 2004 року, створення протягом десяти днів коаліції національної єдності, вдосконалення Основного закону, призначення позачергових виборів президента на грудень 2014-го, запровадження нового виборчого законодавства, формування на пропорційній основі, відповідно до правил ОБСЄ та Венеціанської комісії, складу Центр— виборчкому, розслідування під загальним моніторингом влади, опозиції та Ради Європи нещодавніх актів насильства, відмова від запровадження надзвичайного стану, утримання від застосування сили, ухвалення третього закону про звільнення від відповідальності учасників акцій протесту. Оптимізм уселяв не лише текст угоди, а й те, що за кулісами парламенту швидкими темпами продовжувала формуватися нова більшість.
О 16.30 Верховна Рада відновила свою роботу. Почали з розгляду законопроекту №4163 А. Яценюка, В. Кличка, О. Тягнибока "Про відновлення деяких положень Конституції 2004 року". Арсеній Яценюк пояснив, що після ухвалення цього документа глава держави утратить свої диктаторські повноваження, Верховна Рада вже не буде підрозділом Адміністрації Президента, зможе сформувати коаліцію депутатських фракцій, яка своєю чергою сформує уряд, парламент також поверне собі функції контролю за правоохоронною та судовою системами, а його повноваження зберігаються до осені 2017 року. Об конституційну реформу останніми роками було зламано безліч списів, через неї, за великим рахунком, і пролилася кров, а тому момент голосування за цей закон за значимістю та врочистістю можна було прирівняти до ухвалення Акта проголошення незалежності України. Бо Майдан і справді ніби повернув нас у 1990-ті, коли ми не завершили всіх державотворчих справ, точніше, виконали їх дуже неякісно. Всі погляди — на екран системи "Рада", яка підраховує голоси. 365! Зала вибухає оплесками. Дехто з депутатів втирає сльозу. Розчулені обранці виконують Гімн України. Підвалини кримінально-авторитарного режиму підірвані. Відтак уся його будова стала валитися просто на очах. Буквально за якихось двадцять хвилин близько тридцяти депутатів оголосили про свій вихід із фракції Партії регіонів, згодом — іще півсотні. За півтори години конституційною більшістю було ухвалено ще кілька важливих законів. Серед них: № 4073-1 — про недопущення переслідування учасників акцій протестів, що передбачає звільнення їх від кримінальної та адміністративної відповідальності; № 2023 — про декриміналізацію статей Кримінального кодексу, за якими була засуджена Юлія Тимошенко; про відсторонення з посади в.о. міністра внутрішніх справ Віталія Захар— ченка. Таким доробком начебто можна було пишатися, проте ввечері Майдан таки освистав лідерів опозиції, які прийшли похвалитися своїми успіхами у справі врегулювання ситуації в країні.