Не втримався, провів пальцями по її щоці. Обводячи лінію вилиць, і перемістив пальці на волосся, вибираючи з відти шпильку. Поспішати нікуди. Вона тут, поруч, і нікуди не подінеться. А доторкатись до Хелен було якоюсь мукою, приємною, і болісною. Як тамувати спрагу малюсінькими ковтками.
Кілька локонів вивільнились із зачіски, і Олександр пропустив шовк темного волосся між пальцями. Хелен прослідкувала за його жестом, відмітивши дивний вираз князевого обличчя, і посміхнулась кутиками губ. Ніжність у виконанні Оболенського була приємною. Її серце вже давно калатало як навіжене, горло пересохло, і говорити було складно, тому дівчина вирішила за краще мовчати, бо здавалось одне єдине слово здатне зруйнувати тендітну магію, яка зароджувалась між нею і чоловіком. Її уява вже несла Хелен семимильними кроками в бік вівтаря. Ну хіба ж буде вести себе так чоловік, якщо не збирається потім одружуватись?
Олександр при підняв її обличчя за підборіддя, змушуючи забути про всі думки, і неквапливо торкнувся губами ї губ. Хелен здалось між ними проскочила блискавка, і вона не втрималась, роблячи крок на зустріч князеві, притискаючись до міцного чоловічого тіла, і обвиваючи руками його шию. Князь зрозумів її натяк, і притис до себе ближче, а потім і взагалі, не припиняючи цілувати підхопив на руки і кудись поніс. В новій кімнаті було майже темно, і Хелен просто прикрила очі, щоб не відволікатись на якісь дрібниці.
Вона відчула як її опускають на м'яку перину, і поруч прогинається ліжко, від того, що Олександр опустився біля неї. Стало дуже безпечно, і водночас ніяково і трішки страшно. З'явилось відчуття, що вона чинить якусь помилку. З'явилось і розчинилось у хвилі задоволення, яку подарував їй Олександр зухвало посиливши натиск на її губи, і захопивши пальцями оголені дівочі груди. Ніколи було думати, як так сталось, що її тіло позбулось одягу. Але нижче талії сукня не піддавалась, і Хелен крізь гарячий туман відчула тріск тканини, раптом залишившись в одних панталонах у панчохах.
Гарячий Олександровий язик виводив кола навколо вершинок дівочих грудей, змушуючи Хелен вигнутись на зустріч його пестощам, і просто плити по течії його умілої пристрасті. Вона н езнала, що може бути так приємно. Єдине що хотілось, це відчувати його руки всюди на своєму тілі, хотілось щоб він став ще ближче, хотілось… чогось більшого. Пекельний жар між її ніг пульсував і вимагав чогось, чого вона сама не знала.
Дівчина вхопилась руками в простирадло, так ніби це був єдиний її якір, і мимоволі розплющивши очі в бідному жовтому світлі, що пробивався з вітальні побачила, що Оболенський вже теж якось встиг позбутись сорочки, і вона має можливість доторкнутись до його тіла, не стримана перешкодою одягу. І від цієї бентежної думки по тілу пройшлась нова хвиля невідомих раніше відчуттів. Хелен так і зробила, пройшовшись рукою по гладкій шкірі, і відчула під пальцями міць напружених м'язів. Відповіддю їй став приглушений стогін з грудей князя.
І його пальці на дівочій талії стиснулись сильніше, перемістились на заявки панталон, нещадно розриваючи їх, і добираючись до зосередження її жіночого єства. Від впевненого ториту і прогладжування ніби блискавка засліпила дівчину, вона вигнулась на зустріч князевим пальцям, а він все пестив і пестив перлинку, і Хелен здригнулась всім тілом, відчуваючи що ось-ось зірветься від задоволення, гаряче зашепотіла:
— Алекс, please…
Сама не знала, що просила, забувши як звучить українська мова. Але Олександр зрозумів, звільнивши дівчину від залишків одягу він притиснув її до ліжка вагою свого тіла. І навіть відчувати його вагу було несказанно приємно. Хелен подумала, що це неймовірна насолода, відчувати коханого чоловіка всім тілом, шкірою до шкіри, губами до губ, розчиняючись в його диханні, і..
Оболенський зробив різкий рух, штовхнувши її. Хелен не зрозуміла що відбулось, але різкий біль витіснив усі інші відчуття. Боліло там, де тільки-но було так вогко, і приємно. І вона відчула рухи, князь ніби розкачував її, змушуючи хитатись,як човник у морі, і кожен його рух відзивався біллю між її ніг. Хелен не стримала сльози.
— О ні, — видихнув біля її губ Олександр, і його тіло здригнулось, Хелен відчула крізь біль пульсування чогось великого в середині власного тіла, ії живіт прошила хвиля задоволення, але не такого як було раніше, лишень достатня для того, щоб ледь втамувався біль.
Дівчина лежала, її свідомість по волі прояснювалась. І від того, що сталось все в середині похоло. Стало соромно.
Олександр відсунувся від неї, переживаючи цілу бурю емоцій. Незаймана. Розпусна. Його охоплював гнів і злість на мадемуазель Долинську, яка не тільки зраджувала своєму нареченому, але і віддала свою невинність до шлюбу першому ліпшому. І водночас він розумів, що такого гострого задоволення ще не мав в обіймах жінки, і це таж злило Олександра. Вже тому, що він не любив відчувати свою слабість перед жінкою.
Глава 18
Тепер він має на ній одружитись. Це вже точно, відсторонено подумала Хелен. Особливо, якщо про те, що між ними відбулось дізнається її батько. З Івана Долинського станеться привести князя до священика під дулом пістолета. Але після того, як Олександр так цинічно влаштував цей вечір Хелен не була впевнена, чи хоче за нього заміж. Згадалось, що за увесь час їх протистояння нічого окрім образ і зневажливих поглядів вона від Оболенського не отримувала.
Князь тим часом піднявся з ліжка, і став зосереджено одягатись, незадоволено сопучи собі під носа. Хелен шмигнула носом, тамуючи сльози. Годі вести себе як плакса. Тіло охопив холод, в кімнатах було прохолодно, незважаючи на те, що на дворі було літо. Чи то власні душевні переживання змусили зальодяніти кінчики пальців.
— Може нарешті поясниш, що це все означає? – нарешті запитав Олександр, і в його голосі відчувалась крига з Північного моря.
Хелен відчула, як її залишають залишки витримки.
— Я вільна жінка, не маю нікому нічого пояснювати, — а обличчя сховала за волоссям. Її сльози йому нічого бачити. Недоречно пригадався бал у графині Александрової, і сварка з невідомою дівчиною. Яка іронія, що після скількох років, вона, Хелен, ледь сама не опинилась в подібній ситуації. Але їй має вистачити глузду вийти з честю з цієї ситуації.
Олександр теж розсердився. Він був готовий стати її коханцем, але до того, як з'ясувалось, що мадемуазель була незайманою. Тепер як бути князь не знав. Все ж поведінка американки його шокувала. А Хелен додала:
— Можете бути спокійним, все що відбулось між нами для мене нічого не значить, і Ви не повинні вважати себе чимось мені зобов'язаним.
Зізнатись, Олександр очікував будь-якої відповіді, але не цього. Те, як холодно вона це заявила пробуджувало в князеві лють. Ну що за безсоромна жінка! Він би ще зрозумів, якби таким чином Хелен хотіла одружити його на собі. Так це підло, і низько, але зрештою цілком вкладається в його світогляд, в рамки, в яких себе ведуть пристойні і не дуже дівчата. Чи ж не він не так давно пригадував, як випроваджував із свого ліжка дівчат різного ступеню привабливості. І безумовно, всі вони хотіли за нього заміж. І це було зрозуміло. Але Хелен! Віддатись йому просто так, тому що захотілось? Тому, що її власні бажання були поставлені вище власних зобов'язань. Це було дуже схоже на іншу жінку, яку він зневажав.
Тепер князь Оболенський просто не знав як бути йому з Хелен далі. Правила честі вимагали від нього одружитись на дівчині. Бути загнаним у пастку Олександр не любив. Але і навіть якщо робити Долинській пропозицію, навіть якщо відкинути думку, що вона вже заручена, то залишається висловлене тільки що її власне небажання йти за нього заміж. По іншому останню фразу розцінювати не можна. І він знову відчув укол люті. Слова зло зривались з язика:
— Прекрасно! Ще іще раз доводить на скільки ви розпусна жінка!
— А ви можна подумати святі! – фиркнула дівчина, що нарешті сіла, і рваними рухами почала приводити в порядок свою зачіску. Він її звабив, а тепер ще сміє в чомусь звинувачувати?! — Та я взагалі не розумію, що люди знаходять в цьому! Хаотичний набір рухів тіла, і нічого приємного!
Олександр ще раз відчув розгубленість. Його лють розтанула, здулась, як рибний пузир. Тобто виходить їй ще й н сподобалось? По тому як зневажливо прозвучали її слова сумніватись в щирості мадемуазель Долинської підстав не було. І Оболенський взагалі не очікував такої оцінки його здібностям. Він вважав себе гарним коханцем. Ще ні одна його жінка не скаржилась, що залишила князеве ліжко без задоволення. Заява Хелен була серйозним ударом по його самооцінці і самолюбству.
— Одягайтесь вже, — глухим голосом промовив він. – Ми і так затримались.
Знову цей байдужий тон, і перехід з панібратського "ти" на шанобливе звернення. Значить, дівчина здобула хоч маленьку, але перемогу.
Хелен кинула скептичний погляд на свій одяг – порвані панталони, розірвану сукню, і потягнулась поправляти чудом вцілілі панчохи. Олександр прослідкував за її поглядом, підчепив шовк сукні двома пальцями, розправляючи. Ну, загалом під плащем має бути не дуже помітно її плачевний стан. Кинувши сукню на ліжко поруч з Хелен, Олександр вийшов у вітальню, відшукувати той плащ.
Хелен видихнула, розслабляючи спину. Залишившись на самоті. І швиденько почала зав'язувати вузлики на нижній сорочці, попереджуючи можливість залишитись без нижньої білизни. Годі того, що панталони прийшли в повну непридатність. Ох, якби тільки батько не довідався про цю її витівку. Дівчина про себе молилась до Бога, щоб сьогоднішній вечір залишився секретом для всіх. Тільки не заміжжя за цим пихатим негідником! Вся його краса тьмарилась перед мерзенним характером.
Так ніби пелена спала з її очей, подумала Хелен. Відчуваючи себе останньою дурепою в своїй сліпій закоханості.
Повернувся князь, повністю одягнутий, навіть мундир застебнутий на всі ґудзики. В руках він тримав плащ, і підсвічник. В кімнаті посвітліло, і Хелен під його пильним поглядом стала одягати понівечену сукню. Щоки залило рум'янцем сорому, але сили звернутись до князя з проханням відвернутись у неї не було.
Оболенському здавалось він не забуде цього видовища ніколи.