Плотники спинились на хвилину.
2. Другий варіант, їм ніколи спинятись. Вони говорять, роблячи своє. Мимо них провозять жінки вози чи плуги.
3. Се є лиш спогад про Гришу Нагнибіду. Про смерть його і про печінку. Про те, що він бачив перед смертю і що сказав (Роману).
4. Тут можуть бути музикальні паузи. Ніби радіо — то голосно, то тихо. Гра на тиші й на повному звучанні.
12/ІV [19]52
//Сценарій "Відкриття Антарктиди" я писав не для N. і не для NN.
Я писав його для молодих початкуючих сценаристів. Для них я працював близько восьми місяців, не шкодуючи сил. Мені хотілось створити зразковий сценарій, в якому ідея, людські образи і вся обстава перебували в єдності форми і змісту. Щоб усе абсолютно в ньому, бувши легко прочитаним, драматичним, спрямованим, було сповнене руху, тобто було завжди кінематографічним.//
l/V [19]52
ЗАСТУПНИК ДУРНЯ
ДРАМА
1.. Після призначення на пост приходить у кабінет. Рекомендується йому перший заступник. "Що це таке?" — "Графин" — "Який?" і т. д. (всю сцену з Д-м).
2. Секретарш!: "Якщо будуть до мене проситися на прийом або дзвонити особи, що іменують себе моїми товаришами або родичами, не пускайте. У мене немає родичів і товаришів".
3. Їздить з міністерства на квартиру о першій годині ночі або вдень, обов'язково машиною. Віддаль — два квартали.
— Чому ви їздите машиною? Чому б вам не пройтися прекрасною вулицею? Тим більше це так близько.
— Не хочу. Отак, знаєте, підеш, а на вулиці будуть до тебе приставати а різними просьбами...//
5/V [19]52
//На всій картині поввина полум'яніти печать величі історії. Але не в знеособленому місиві тисячних бентежних юрм, а в індивідуалізованих образах, у вчинках, думках, у висоті намірів. Чим вимірюється людина? Висотою намірів і цілей, а не висотою хмарочосів.//
//Все повинно бути в безперервному русі з змінним ритмом — від бурхливого до урочисто повільного.//
//Усі пори дня і року. Сходи і заходи.//
15 V 1952
"Минають дні, минають ночі..." Летить мій час і труд мій гине марно. Заборонено мою недописану "Каховку". Вся подорож, думки і мрії, весь творчий, величний і красивий план твору — все ні до чого. Порожніх півтора року... як жаль мені мого часу. Коли вважати, що кращими роками творчої людини є роки між 50 і 60, то у мене найдорожчі ці роки пропали майже марно. Починаючи від нещасливої помилки "Україна в огні", я мав протягом десятка років зриви, одні лише зриви: "Китай", "Прощай, Америко", "Антарктида", "Повість полум'яних літ", "Каховка". Та фактично і "Мічурін" був наполовину зірваний, у всякому разі понівечений.
О, Б — — — — — — —в!
Теперечки вже, мабуть, небагато зосталось зриватись: не витримає серце.
Мобілізую все, що є в мені, на нову і вже чи не останню спробу створення трилогії про колгосп. Тільки де ж мені брать уже сили і віру в творчу перемогу?'
13/VII [19]52
//Один з основних персонажів Мовчан Ілля, багатодітний. Він веселий. Він втілення радості, праці. У цьому його талант.
Такі його дружина і діти. Він любить дітей.
Може бути винятковою своєю чарівністю сцена, коли, посадивши собі на живіт напівголого малюка, він після трудів грається з ним і про що тільки не розмовляє. Згадати відомий малюнок у (нрзб), де він держить його, лежачи, на витягнутих руках.
Старші три розумники. Взагалі діти його гарні, здорові, привабливі. Гарна дружина. Згадати: В. Мовчан у тайзі. Розумник. Знаки віспи зробили його лице сяючим.
Докладно описати його в роботі.
Що він уміє робити.
Які слухняні йому інструменти.//
//Але це був уже хор.
Згадати, як, роблячи вулик для бджіл, він співав у садку під грушею біля хати. Описати цю грушу роду. І подвір'я, сад. І як діти його підспівували йому. Деякі були такі ще малі, що співати не вміли. У них ще ве вистачало слуху та протяжності звуку. Як у маленьких птиць не вистачає сили в крильцях і в співанні. Пісні були різні, і все це радість життя.//
//Молодому космополітові не сподобалось у Каховці.
— Не подобається мені Каховка.
— Так? Не подобається! Ай-ай-ай! А скажіть мені, ви їй подобаєтесь?
— Кому?
— Каховці. Чим ви порадували її, чим натхнули? Якими ідеями, якими планами ви схвилювали серця каховчан — будівників комунізму? А що ви знаєте про неї? Які пропозиції внесли на предмет виправлення недосконалості видимого порядку речей?
— Та я просто...
— Ви нахлібник і нікчема. Каховка навіть не помітила вашої присутності в ній. Ви як муха в їдальні. Йому не подобається Каховка! Нудно, неефектно, не, не... Ви сліпа нікчема, сліпа, не здатна бачити, без любові до людей, без радості творчості, без здатності захоплюватись. Ви молоді, а душа у вас стара. Стара заперечуюча душонка з такою-от, знаєте, саркастичною дотепністю. Я бачити вас не хочу! Ідіть.//
Тоді Гриша Нагнибіда подивився на нас своїми великими чистими очима, і ми помітили, що він відходить од
нас.
— Що, Гриша? — сказали ми йому ніжно, наскільки дозволяло нам зовнішнє безобразів і смердота, що йшла з наших ротів.
— Умираю, — прошептав Нагнибіда і якось не то всміхнувсь, не то хотів заплакать. Потім він повернув своє
лице' до мене, як до старшого літами. Тоді я нахилився і до нього і, дивлячись в бездонну прозорість його очей,
що ось-ось закриються навіки, помітив, що очі його вже бачать не нас, а щось інше, дивлячись кудись поза нас.
— Кажи мені, Григорій. Що ти бачиш? Запишу.
— Я бачу все...
— А чи нема там України? Чи не бачиш ти її?
— Бачу, брате.
Що він розповідав про Україну, я не чув. Я знепритомнів од голоду, і перо випало з моїх рук. Коли я прийшов до тями і розплющив очі...
Я составляв закони. Я пропонував їх вождям мого народу на затвердження.
Я пропоную план саду. Мене провалили. Виступаю па пленумі комсомолу. Мене слухають. Потім закон приймають, тільки я щоб не думав багато про себе.
— Я мрійник. Я реконструюю місто перший. Я провідник — (2-го травня). Обком-інтурист. Розмови. Мости. Озеро. Сади. Місто. Площі. Принципи забудови. Закони для села. Для школи. Для батьків. Основна моя пристрасть — етична. Перебудовую в уяві світ. Не сплю ночі. Картини шумлять в голові, проносяться одна за одну краща й величніша. Міг усе. На все добре і розумне був здатний і готовий цілком. А бачив навколо себе дрібноту душевну й розумову. І ні на гріш смаку навколо.
Творець мусить любити життя й показувати, що воно прекрасне. Без нього люде б мали сумнів. Себто творець мусить писати... правду.
Сорадуйся і сострадай. Тільки через жалість, страждання людина зостається людиною, а не каменем з викарбуваннми на ньому письменами законів людських.
//Обов'язково в картині повинні бути археологи і розкопки.
Згадати і розписати докладно цю унікальну Кам'яну Могилу, і ніч розмов, і як доісторичний учений ловив мені вночі раків теж доісторичним способом.
Докладно описати. Порівняти, як мій дід-чарівник ловив рибу.
Археологи потрібні як носії призми часу.//
//Виступала молода вірменська поетеса. Прекрасний, гідний подиву виступ. Я буквально зачарований цією промовою. "Це нове начало". Узнати її ім'я і адресу і обов'язково написати листа.//
// — Та нічого, ну що ви, їй-богу, на мою думку, все в абсолютному порядку. Шкода тільки, що час марно гине.
— Не час гине, а ми.//
— Дуже інтересно. Хоча в мене є кілька аргументів, якими я хотів би обгрунтувати протилежну точку погляду. Ви дозволите?
— Прошу.
— Почну з того, що ви говорили неприпустимії дурниці взагалі...
//Багато говорите про щастя. Щастя, щастя... Є речі набагато значніші, ніж щастя, набагато глибші і, якщо хочете знати, набагато достовірніші.//
У нього так довго не було успіху, що він постарів, зів'яв і зробився некрасивим. Для красоти потрібно щастя, потрібна гармонія:
у фізичних насолодах,
у здійсненні бажань,
в сприятливій роботі.
//Нерозумно і пошло було б ненавидіти і "розвінчувати" Гоголя за "Листування з друзями", що викликало лист Бєлінського.//
ПРО ЛЮДЕЙ
слід судити з того, в чім вони мали успіх, а не з того, в чім вони зазнали невдачі.
Боєць і з хибами все-таки боєць, а муха без хиб — всього лише бездоганна муха.
//Перетворення прароди в Китаї,, зібрвтя яомери журналів, книги.
Природа Індії в оковах. Розтагінева земля. Америка.
"Людство загине від пустелі, рано чи ино їй судилося покрити мертвим саваном усю земну кулю. Земля стане царством посухи. Таке є її фатальне нркречення. І главний фактор в утворенні пустелі — людина".//
(Буржуназна наука)
Діалог про вдячних нащадків. Проспівавши Солюв: 1. велеві....
2. Темніє. Паотшпсв поснули. На існавах чи просто на землі під небом. Починає мінятися небо. Свиться сон.
Під час сну проїжджають машини чи хтось підходить і спиняється втаюча тоявсно: "Куди звертати?"" Підходить не один, а двоє чи троє, щоб дати можливість вести паралельні діалогв надореневам між собою і "сил між собою.
3. Один з плотників — закаяодавець— і пророк. Колидуб.
4. Другий — Кола. Товченик. Нечитайло.
5. Один — зовсім, юдлігок. Почував в сей всі 'таланти, які тільки в ва світі.
6. Третій — практична людина" Не любвіь ніяких нриявів почуттів. Любить, щоб усе було— так, як едви.
Соловьи, соловьи, не тревожьте солдат,
— Пусть солдаты немного поспят.
Сю теню сшиахгаь мої плотники під кінець одної дії вечорами весною швд співв солов'я.. Потім: они.
Неодмінно скористати в напливах.
Переглянути для цього "Прощай, Америко!" і, можливо, звідти взяти епізод.
//Приїзд на Каховку делегатів Америки, Індії, Китаю.
1. Дійові особи можуть ешдкунатися з допомогою радіоапаратів. Таким чином, можна обійняти кілька точок. Каховка — Тершиня або Заворіжжя — Керч.
2. Поїздка автомашиною по трасі Москва — Сімферополь.
3. Або літаком.
4. Над пустелями нашого південного сходу і, можливо, і інших країн.//
//Коли президент Академії наук О. М. Несмеянов читав свою імпровізовану доповідь про "точки росту", які лежать завжди "десь між", по краях иаук, я додумав:
і в поезії ми знаємо дуже яскравий приклад — Маяковський. Зумів же він мову поезії, газети, гасла і прози найсірішої об'єднати в новий сплав могутньої нової, нечуваної сили.
Це зрозумів Б. Агаяов.
Взагалі виступ Несмеянова був винятково топким і цікавим, що розкриває в ньому дуже обдаровану людину.//
Про стик далеких атомів.
//Довго дививсь Кравчина на роботу крокуючого екскаватора.