За його князювання тривалий час правила князівством його мати Ольга (в роки неповноліття князя і в часи його перебування у походах). За князювання Святослава Ігоровича значно розширилась територія Давньоруської держави, ухріпилася зовнішня політика.
35 П е р у н — головний бог у східнослов'янській міфології, бог дощу, грому й блискавки. Після прийняття християнства дерев'яний ідол бога було скинуто в Дніпро.
36 Є в а н г е л і є від Матвія — частина Біблії, яка є основною складовою Нового завіту поряд з іншими трьома канонічними Євангеліями. Християнська традиція вважає їхніми авторами апостолів Матфея, Іоанка, їхніх найближчих послідовників — Марка й Луку. Містять розповіді про міфічного Ісуса Христа, його життя, вчення, смерть і воскресіння.
37Ціцерон Марк Туллій (106—43 до н. е.) — давньоримський політичний діяч, оратор, письменник.
38 Юпітер — у римській міфології головний бог; його вважали богом неба, світла, грому, дощу, блискавки. В грецькій міфології ототожнювався з верховним богом — Зевсом, який виступав царем над богами і людьми, творцем і охоронцем законів, покровителем держави.
39 ВПУ — Вище початкове училище.
40 Н е ч у й-Л евицький Іван Семенович (1838—1918) — український письменник, критик, публіцист. У повісті "Бурлачка" (1880) відтворив глибокі соціальні суперечності між поміщиками і селянами, показав початкову стадію пролетаризації селяистза.
41 ...с кладена якимсь Коваленком (були ж тоді і Коваленк о-С ьогобочний, і Ковалснк о-Т огобочиий, ще й у Полтаві сидів наш, окремий Грицько Ковален— х о).— Йдеться про І. Тогобочного (справжнє прізвище, ім'я та по батькові — Щоголів Іван Андрійович; 1862—1933, український драматург).
42 "И а й м и ч к а" — соціально-побутова поема Т. Г. Шевченка (1845). На сюжет поеми письменник написав повість російською мовою "Наймичка" (1852— 1853). Переробку поеми для сцени "Мати-наймичка" (1899) зробив україн— ський драматург І. А. Щоголів, який виступав під псевдонімом І. Тогобочного.
""Сватання на Гончарівці" — соціально-побутова комедія Г. Ф. КвІтки-Осноз'яненка (1835).
44 "Наталка Полтавка" — п'єса І. П. Котляревського (1819); разом з п'єсою "Москаль-чарівник" (1841) започаткувала нову українську драматургію.
45 "С т о т и с я ч", "X а з я ї н" — сатиричні комедії І. К. Карпенка— Карого (1845—1907), українського драматурга, актора, режисера, театрально— го діяча. Написані в 1890 та 1900 рр., вони розкривали процес класового розшарування на селі.
46 "На сопках Маньчжурі ї" — вальс самодіяльного російського композитора І. Шатрова, що був офіцером і брав участь у російсько-японській війні з 1904—1905 рр.
47 Кропивницький Марко Лукнч (1840—1910) — український дра— матург, актор, режисер, композитор, основоположник українського професій— ного театру. В од"оактсяому етюді "По ревізії" (1882) зіграв старшину. Прем'є— ра ТІОЛ відбулася 27 лютого 1883 р. в Харкові в бенефісі М. Кропивпнцького. Водевіль викризг.в тялові явшца капіталістичної дійсності і мав великий успіх.
41 "Мартин Б о р у л я" — комедія І. X. Карпекка-Карого О 8Я6).
49 Бортнянський Дмитро Степанович (1751 — 1825) — український та російський композитор і диригент. Його творчість стала вагомим внеском у скарбницю вітчизняпоХ хорової культури, мала значний вплив на її розвиток.
50 Лисенко Микола Віталійович (1842—1912) — український композитор, засновник української класичної музики.
"Та забіліли сніги..." — українська народна бурлацька пісня.
52 Сен-Сімон Клод Анрі де Рувруа (1760—1825) —французький мислитель, соціолог, один із засновників утопічного соціалізму.
53 Козловський Іван Семенович (нар. 1900 р.) — український і ро— сійський радянський співак, народний артист СРСР (з 1940 p.), лауреат Державних (тоді Сталінських) премій СРСР (1941 і 1949 рр.).
54 Бадрідзе Давид Георгійозич (нар. 1899р.) — грузинський росій— ський радянський співак, народний артист Грузинської PCP (з 1943 р.). У 1944—1948 рр. працював у Великому театрі. З 1952 р. і до виходу на пенсію викладав у Музичному інституті ім. Гнесіних.
55 Лемешев Сергій Якович (1902—1977)—російський радянський співак, народний артист СРСР (з 1950 р.), лауреат Державної (тоді Сталін— ської) премії СРСР 1941 р.
56Руденко Лариса Архипівна (1918—1981)—українська радянська співачка, народна артистка СРСР (з 1960 р.).
57 Мірошниченко Євгенія Семенівна (нар. 1931 р.) — українська радянська співачка, народна артистка СРСР (з 1965 р.), лауреат Державної премії У PCP ім. Т. Г, Шевченка (1972).
58 "Брала дівка льон та ще й зелененький" — україн— ська народна пісня.
59 Чи про чорноморця, який з походу йде ще й семеро коней веде? — Йдеться про українську народну пісню "Ой горе ж мені та на чужині".
60 "Та й нема гірш нікому, як тій сиротині" — українська народна пісня.
61 ...б ула язичнице ю."— Язичники — люди з дохристиянською вірою у надзвичайні сили природи, якими наділялися демони, духи лісів, вод тощо.
62 Кріпосне право — система правових норм феодальної держави, що встановлювала залежність селянина від феодала і часткову власність останнього на селянина-кріпака. У східних слов'ян кріпосне право бере свій початок від доби розкладу первісно-общинного ладу (кінець XV ст.). З розвит— ком капіталістичних відносин і загостренням класової боротьби царський уряд змушений був у 1861 р. його скасувати.
63 ...х ай їй все на страшному суді проститься.— За релігійними уявленнями, "страшний суд", "божий суд" відбудеться над живими і мертвими після "кінця світу": праведникам буде присуджено вічне бла— женство в раю, грішникам — вічні муки в пеклі.
64 Песталоцці ЙоганH Генріх ( 1746— 1827) — швейцарський педагог-демократ, один з основоположників теорії освіти і виховання в процесі початкового навчання.
65 Коменський Ян Амос (1592—1670) —чеський педагог-гуманіст, засновник нової прогресивної педагогічної системи, громадський діяч.
Тушинський Костянтин Дмитрович (1823—1870)—російський педагог-демократ, основоположник вітчизняної наукової педагогіки й народної школи в Росії.
67 Бандерівці — члени військово-терористичних формувань, які діяли в Західній Україні в 1943—1947 pp. Назва походить від їх главаря — С. Бан— дери (1908—1959).
68 "Та вже ж третій вечір, як дівчину бачив" — українська народна пісня.
69 Тон — у музиці — звук, що має точно визначену висоту; міра для визначення розміру якісної величини інтервалу, ступінь ладу.
70 А було те під час ізюмо-барвінківських подій.— Йдеться про події 1941—1943 pp., коли в районі Барвінкового — центру ра— йонноґо підпорядкування Харківської області, та Ізюма — міста обласного підпорядкування тієї ж області, точилися жорстокі бої з фашистами. Протягом восьми місяців 1941 р. через місто Ізюм та його район проходила лінія фронту. Після запеклих боїв у травні 1942 р. радянські війська залишили місто. Тричі захоплював ворог Барвінкове. Гітлерівці чинили страшні злочини: грабували, палили, по-звірячому вбивали людей. Барвінкове звільнено 24 січня 1942 р., Ізюм — 5 лютого 1943 р.
71 Катехізис — церковний посібник, в якому викладено основи християнського віровчення (переважно у формі запитань і відповідей). Переносно — твір, написаний у формі запитань і відповідей.
72 І л і ї (Іллі) — церковне свято на честь пророка Іллі, що відзначається 2 серпня за н. ст. (20 липня за ст. ст.). Риси, властиві язичеському богу доіігу, грому й блискавки — Перуну, були частково перенесені християнською релі— гією на Іллю-пророка. За народними повір'ями, після Іллі купатися в річках та озерах не дозволяється.
73 "В о к р у г света" — щомісячний природничо-науковий журнал, за— снований 1861 р. Нині науково-художній журнал, орган ЦК ВЛКСМ.
74 Шекспір Уїльям (1564—1616) —англійський драматург і поет. Великий гуманіст епохи пізнього Відродження.
75 Каншин Павло Олексійович (1829—1893) — російський псет-пере— кладач, лікар. Після Кримської війни пішов у відставку, присвятивши себе літературі. Переклав п'єси В'. Гюго, вірші Байрона, 12 томів творів Шекспіра (1894).
76 "К о р о л ь Лір" — трагедія У. Шекспіра (1606), що показує загальну несправедливість, деспотизм, зраду й лицемірство.
. Різдво — християнське свято на честь народження міфічного Ісуса Христа. Супроводжується такими обрядами, як колядки, вживання куті тощо. Відзначається 7 січня за н. ст. (25 грудня за ст. ст.).
78 "Макбет" (1605), "Коріолан" (1607), "Дванадцята ніч" (1600) — твори У. Шекспіра, в яких показано рух історії як результат діяльності широких народних мас.
79 "Борис Годунов" — трагедія О. С. Пушкіна (1799—1837), росій— ського письменника, родоначальника нової російської літератури, творця росій— ської літературної мови. Написана в с. Михайловському в 1824—1825 рр., видана 1831 р. У цьому творі поет уперше в російській драматургії звернув увагу на роль народних мас в історичному процесі.
80 "Руслан и Людмила" — поема О. С. Пушкіна, роботу над якою почато 1817 р. у ліцеї. Опублікована 1820 р.; спрямована проти епігонів кла— сицизму, проголошувала нові взаємини між автором і читачем, що грунтува— лися на спілкуванні оповідача і слухача.
31 "Хаджи Абрек" (1833), "Демон" (1829—1841 рр.), "Боярин О р ш а" (1835—1836) — поеми російського поета М. Ю. Лєрмонтова (1814— 1841). Належать до його ранніх кавказьких романтичних поем.
82 "Н едоросль" — комедія російського письменника Д. І. Фонвізіна (1774 або 1745—1792), опублікована в 1783 р., поставлена в 1782 р. Викриває кріпосне право як основний корінь зла в Росії.
83 "Г о р е от ума" — комедія російського письменника О. С. Грибо— едова (1795—1829), створена в 1822—1824 рр. (повне видання 1833 р.), яка порушувала соціально-політичні проблеми російського життя початку XIX ст.
84 "Кавказский пленник" — одна з ранніх романтичних поем М. Ю. Лєрмонтова (1828). Написана на основі вражень поета, розповідей про побут і звичаї кавказьких горців.
85 Ярина (Писаревський) Віктор Степанович (1901 —1928) —україн— ський радянський прозаїк. Належав до літературної організації "Плуг". Автор збірок оповідань "Лсдяні далі", "Роси" (1928), "Вася-губернатор. Чортова машина" (1929), "Збірка творів" (1930).
86 Зимним (Писаревський) Леонід Якович (1907—1942) — україн— ський радянській поет.