Залишається поглянути в надчутливіше обличчя кожної культури — у вітрини книжкових крамниць та в самі крамниці.
Про папір ми вже казали: папір — розкішний, книжка — недорога, тиражі — українські. Але що виставлено? По-перше, оформлення книжки не має ще ясного норвезького стилю. Книжки соліднішого порядку — копія німецьких — обкладинкою, форматом, тональністю, шрифтами. Коли половина вітрини зайнята справжньою німецькою книжкою, то оддалік не вгадаєте, де німці, а де норвежці. У внутрішньому оформленні солідної книжки теж лереважає німецька культура. Зате книжки бульварно-вагонного типу й масові журнали — копія англо-американської книжки, з красивими парами, з'єднаними в поцілунку, з сильними мужчинами та ніжними леді в червоній рамці на жовтому тлі. А через те, що основна кількість читабельних (рентабельних!) книжок і висувається на першу лінію, то на вітринах ви бачите англо-американський бульвар.
І лише, в крамницях коло Університету, де книгарні мають запах букіністів, ви побачите па вітринах многотомні зібрання творів норвезьких і світових письменників у гарних шкіряних і тканинних оправах разом із показником варгости цілих комплектів. Ціна таких книжок, порівнюючи з нашими, невисока.
Амундсенівська кампанія
Ще одна риса. Осінь 1928 року повна живої пам'яті про недавно загинулого Амундсена, про польот дирижабля "Італія" Нобіле до північного бігуна. А через те, що на мапах Норвегії північний бігун, Шпіцберген і Нова Земля обов'язково зазначені приблизно так, як у наших мапах, приміром, Басарабія та Галичина, то вся ця північно-полярна епопея має виключну гостроту в Норвегії. І книгарні це відмічають якнайкраще. В кожній вітрині поверх усіх книжок лежать книжки Амундсена, спогади про польоти дирижабля "Норвегія" на північний бігун, розвідки про відкриття південного бігуна, наукові праці про Амундсенівську діяльність, всюди виставлені портрети Амундсена, автографи його, фотографії його супутників і т. д. і т. і. Одним словом, величезний культ Амундсена як національного героя звучить із кожної вітрини.
І коли ви, не вміючи по-норвезькому, купуєте портрет Амундсена, то очі чемних книгарів світяться до вас (я не зменшую) дійсною любов'ю.
Побачите ви й заголовки книжок про авантуру італійського генерала Нобіле, що був капітаном дирижабля "Норвегія", коли Амундсен летів з ним на північний бігун. Потім Нобіле захотів утерти носа самому Амундсенові у 1928 році, але його авантура лопнула. До італійців через те в норвежців велика антипатія, особливо тому, що Амундсен загинув, полетівши допомагати своїм ворогам, та що Цапі й Мар'яно, як кажуть, з'їли шведського вченого Мальґрена, коли їм довелося перебувати на крижині після аварії дирижабля "Італія".
Автори, журнали, кількість назв і т. і.
У книжкових крамницях ви побачите найбойовіші видання добре перетравленої й одстояної сучасности, що тоне в минуле, в перекладах. Тут і Джек Лондон, і Цвайґ (особливо "Амок"), іТолстой, і Грація Деледда, і, звичайно, свої: Гамсун, Бюль, Кієлянд, Ібсен, Ліе і нова, ліва письменниця Барбара Рінґ.
Коли сказати, що тиражі книжок 3-5 тисяч, то для Норвегії, де всього населення — повторюємо — 2 ¾ мільйона, цю цифру приходиться вважати за визначну, навіть колосальну. Але, коли додати, що в Норвегії є 1.250 бібліотек на державній субсидії та понад 1.200 бібліотек громадських, то навіть, коли половина біліотек візьмуть по книжці — половина тиражу забезпечена.
У Норвегії в 1923/24 академічному році вийшло 334 примірники журналів та 728 примірників різних муніципальних бюлетенів. Книжок того ж року вийшло 1.952 назви, нот, мап — 171 назва. У 1926/27 академічному році — журналів було 344 примірники, бюлетенів — 877, а книжок 1.783 назви. Нот, альбомів, картин – 53. Отже, як бачимо, продукція тих показників культури, що знаменують собою кожну передову країну, для Норвегії дуже висока.
Од дощу в картинну ґалерію
Дощ. Дощ. Він не дає розглядати зовнішність столиці Норвегії — підемо всередину. Найлегше це робити, починаючи з музеїв і картинних ґалерій.
Ви підходите до суворого будинку банківського типу зараз же коло університету, коло національного театру… Крізь дощ ви встигаєте помітити сіро-червоні смуги й жовту мальовану цеглу будинку на два поверхи з третім — скляною покрівлею. Оце й будинок Національної картинної ґалерії, що почала існувати з 1903 року з фундації одного норвезького банку.
Нижній поверх заставлено копіями з клясичних грецьких та римських скульптур. Копії в натуральну величину. Коло них попримощувались студенти Національної школи мистецтва. Ви бачите, як більш тендітне, ніж пересічно пересічно на вулицях, юнацтво олівцями й вугликами вимальовує обламані руки Ахилів, вигинисті могутні торси Діян, випнуті груди молочних Венер, кучеряві обличчя Зевсів та поодбивані фальоси Геркулесів. Я помічав навіть зашарілий рум'янець на дівочому обличчі, ще знаменував творче піднесення рисувальниці; я бачив трошки зблідлі лиця юнака, що не помічав нікого з тих, що оглядали залю і його в тім числі — так він скупчився, стежачи за рухами ліній скульптури і за слідами бігу власного вуглика.
Там, де малярське лице Норвегії
Але вище. Другий поверх — там справжнє лице малярства Норвегії. Од ранніх ночатків до сучасного розквіту… Ми йдемо, і в темнуватому просторі заль, стіни яких тісно (їм уже тісно) заставлені й пообвішувані картинами, — починаємо всмоктувати барвисту душу норвезького народу. Для старіших часів вона в основі темна, похмура, важка. Навіть реалізм їхніх краєвидів позначається добором суворих затемнених фарб. Я не смію ствіерджувати, що то матеріял фарб потемнів од часу.
Сліди перетворення селянської країни на промислову
Ні, ті часи Норвегії були темні, суворі, селянські, де в дерев'яних хатах і кам'яних будовах душилося столітнє життя, ще не зачеплене технікою. І лише Ібсен, Б'єрнсон, Гамсун літ із 60-50 тому занотували запеклу боротьбу старого побуту й психології з новими формами людського життя, що виросли на тлі походу нових економічних і технічних сил. Те, що ми читаємо у вищезгаданих клясиків, — того вже давно немає в житті. Це — десятки літ тому так занотовано перехід селянсько-рибальської країни з майже феодальними формами життя в країну промислову, причому перетворення йшло дуже швидкими темпами, і коли ми скажемо, що на сьогодні із загального запасу водяної енерґії Норвегії, що становить дванадцять мільйонів кінських сил, уже використовується майже два мільйони кінських сил (на 2 ¾ млн. населення!), то одна ця цифра скаже вам, наскільки промислово розвинулась Норвегія. З цих цифр ми лише побачимо, що Норвегія із своїх запасів водяної енергії, що більші , ніж у Росії, на Україні й на Кавказі вкупі взяті, використала в 9 разів більше, ніж цілий Радянський Союз. І кількістю використаних сил Норвегія поступається лише перед Американськими Сполученими Штатами, Канадою й Італією. Так от, ці два мільйони кінських сил щось та роблять, щось десь крутять — і, видно, не порожняком. Оці кінські сили, як і багато інших, і перевернули Норвегію з темної селянсько-рибальської країни на освітлену електрикою, культурну країну Европи. І ясно, що ці дві смуги життя Норвегії не могли не відбитися на малярстві, як сюжетами, так і тональністю.
Громада норвезьких художників
Тепер підемо по залях і почнемо спостерігати. Зверніть увагу — художник Д а л ь (1788 — 1857). Під його пензлем сувора в фіялкових тонах природа Скандінавії. Важкі скелі. Він — широкий і визначний мистець. У Г ю д а море, що одно давало тоді широкий розмах Норвегії. І море могутнє в широкому розмаху, але теж суворе. У Г а н с т е е н а теж. Неприкрашений клясичний реалізм. Ось Т і д е м а н д, що зображує проповідників-протестантів у темній хаті в оточенні селян і рибалок, які слухають "слово боже", очевидно, покладаючи на нього всі свої надії. Тональність темна, приглушена. Далі Б о й є з його перлямутровими натюрмортами. Водоспад пензля Ф а р л е я, потім Н і л ь с е н, що реалістично малює море й фйорди — основні малярські сюжети того часу. Це все олійні фарби. За цими йдуть Е р і х с е н, що дає похмурі краєвиди. У нього навіть картина "Ранку" не дуже весела. Ще новіші К а р с т е н, де вже світиться райдужний імпресіонізм, Д і р і к с, що дає сіро-салатний краєвид, теж зачеплений імпресіоністичною манірою. Як бачите, в малярській природі світлішає. С т р е м показує чудесних норвезьких жінок у ясному літньому освітленні. І, нарешті, чудова дівчина художника П е т е р с е н а, що задумано в літню ніч перед купанням стоїть, спершись на дерево. В місячному сяйві (сам місяць відбився в кришталевій воді озера) тихо звучить запашна мідь її волосся. Водяні лілеї цвітуть поруч, і незбагнутий смуток молодого чекання огріває тишу всього малюнка. Може, це прообраз тодішньої Норвегії? Але й у Петерсена бліді фарби переважають. Далі ще одна злотокоса дівчина на малюнку Ц о р н а. Вона стоїть, розвітривши волосся високо на горі над фйордом. Цей маляр дає вже яснішу тональність. Художник Я н с о н — показує вам бурну норвезьку сільську природу, але ще краще — міські будинки. Б р у н о Л і л ь є ф о р с — побачив і змалював, немов у рухові, дзиґу, малу, летючу пташку, що довго залишається в пам'яті.
Записані малюнками повір'я
І, нарешті, я закінчив би цей період малярства химерним К і т е л ь с е н о м (1857 — 1913), що зібрав найвизначніші леґенди своєї, на ті часи ще досить селянської країни і втілив їх у малюнку. Це байкар-демонолог. Він, мов Ягужинський українську чортівню, позбирав повір'я норвезьких закутків і змалював прекрасною пастелею. Крізь ті малюнки так легко приторкнутись до минулої душі Норвегії з її вірою, забобонами, переказами з уст простого народу, із страхами й свідомістю повної нікчемпости проти тих велетенських стихій — гір, лісів, снігів і вод, що серед них приходилось тим людям жити й борюкатись за життя цілими століттями. Тут ви побачите, як із баговиння озера, освітленого згаслою загравою пізнього вечора, висувається страшним пеньком водяник із зеленими вогнями очей, які, мов два зуби, занурюються в тиху глибину води.
Ви відчуєте казковий запах Скандінавії, коли побачите на малюнку, як до якоїсь, мабуть, печерної царівни, приходить велетенський ведмідь (може, це її володар?), і вона йому ськає в кудлатій голові.