Здоровий глузд мав би підказати Путіну, що з таким партнером треба прощатися. Писали також, що український та російський лідери мали двогодинну розмову. Нема сумніву, що обговорювали українську ситуацію. Дехто вважає, що В. Янукович узгоджував на посаду прем'єра свого вірного яструба Клюєва. Деякі джерела свідчили, нібито Путін підтвердив грудневі домовленості, досягнуті в Москві, згідно з якими черговий транш розміром
- млрд доларів надійде в Україну в кінці лютого. На жаль, не знайшлося майора, який би оприлюднив цю розмову в Інтернеті. Але таємне незабаром стане явним.
Реверанси на тлі протистояння
17 лютого 2014 року17 лютого між владою і Майданом або ж міг виникнути маленький ресурс довір'я, або поглибитися прірва ворожнечі. Згідно із законом про амністію, до цього дня учасники громадянського спротиву мали передати всі захоплені адмінприміщення чиновникам, у відповідь на це правоохоронці — звільнити від відповідальності заарештованих активістів.
Влада не стала чекати призначеної дати — стала демонструвати "добру волю": пом'якшувати запобіжні заходи учасникам акцій протесту з тримання в СІЗО на повний або частковий домашній арешт, але при цьому багатьом із них перед майбутніми судами змінили статтю звинувачення на тяжчу — участь у "масових заворушеннях". У п'ятницю останній із 234 протестувальників був звільнений із-під варти.
А в четвер прокурор м. Києва Микола Бескишкий перерахував вулиці й будівлі столиці, які мали бути розблоковані протестувальниками до 17 лютого для набуття чинності січневого закону про так звану "амністію". Це дев'ять вулиць центральної частини міста — Грушевського, Городецького, Хрещатик, Інститутська, Трьохсвятительська, Володимирський узвіз, Прорізна, Заньковецької та майдан Незалежності — і демонтування 19 барикад, які там споруджені. Обов'язковою умовою називалось і звільнення будівлі КМДА. У Штабі національного спротиву заяву прокурора сприйняли як провокацію, бо апетити влади перевищили навіть вимоги амністійного закону. У п'ятницю Рада Майдану заявила, що виконуватиме вимоги закону, а не прокурора Києва.
Зранку в неділю стало відомо, що протестувальники звільнили Київську, Тернопільську, Івано-Франківську, Львівську і Полтавську обласні державні адміністрації. Цього ж дня підрозділи "Беркуту" залишили свої позиції на вулиці Грушевського. Майдан став вимагати від Генпрокуратури офіційної заяви, що цей орган знімає всі звинувачення не тільки із 234 звільнених із-під варти активістів, а й із решти учасників акцій протесту. І лише в неділю ввечері на сайті Генпрокуратури з'явилося офіційне повідомлення про те, що Закон України №737-VII від 29 січня 2014 року "Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб із приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань" набирає чинності 17 лютого 2014 року і передбачає звільнення від кримінальної відповідальності та покарання осіб, які вчинили в період з 27 грудня 2013-го по 2 лютого 2014 року злочини, передбачені статтею 1-ю цього закону. Генеральний прокурор Віктор Пшонка у телезверненні дав гарантію, що протягом місяця будуть виконані всі процедурні дії щодо закриття відповідних кримінальних проваджень, а також звільнення від відповідальності осіб, до яких застосовано адміністративний арешт.
"Ми не маємо сьогодні ніяких ілюзій, і зрозуміло, що влада робитиме кроки, щоб і далі відкривати провадження проти активістів Майдану. Вочевидь, сьогоднішнім позитивним рішенням кримінальне переслідування активістів не завершиться. Воно буде. Але вже стосуватиметься не тих 108 кримінальних справ і не тих майже 2000 людей, яких могли б заарештувати вже завтра", — заявив у неділю лідер ВО "Свобода" Олег Тягнибок.
Це можна назвати взаємними реверансами, котрими обмінюються обидві сторони, для того щоб показати свою лояльність і готовність до подальших переговорів, головна мета яких — глобальне переформатування країни, зазначив лідер "Правого сектору" Дмитро Ярош. Якщо перемовини зірвуться, то звільнені приміщення будуть знову заблоковані протягом півгодини. І це тільки превентивні заходи — надалі можливе блокування всіх адміністративних урядових будівель. Не виключений і силовий конфлікт, додав Ярош.
Понад сто представників рухів КУПР, "Нарнія", "Вікінги" та інших у ніч із 16 на 17-го лютого намагалися повторно захопити приміщення КМДА, але сили самооборони Майдану і "Свободи" їм завадили.
В понеділок, 17 лютого, бійці військ МВС та "Беркуту" повернулись на свої позиції неподалік барикад на вулиці Грушевського в Києві, тому протестувальники знову обмежили рух цією вулицею.
Ніхто не хотів відступати
17 лютого 2014 рокуБільшість політологів характеризує нинішню політичну ситуацію в Україні як громадянську війну у стані нестійкого перемир'я. Тобто один необережний рух із якогось боку — і знову може закрутитися жахливий млин насильства з усіма наслідками, які з цього випливають: нові жертви, руйнування, деградація економіки, розкол країни... Сторони конфлікту, вочевидь, перебуваючи в запалі протистояння, реально оцінити ситуацію не можуть або не хочуть. Принаймні ні глава держави, ні представники опозиції досі так і не назвали речі своїми іменами.
Кризова політично-громадянська ситуація в державі шкодить її економіці й може спричинити припинення її існування, вважає посол США в Україні Джеффрі Пайєтт. "Як країна, котра півтора року тому приймала Європейську футбольну першість, може сьогодні переживати таку хвилю цілеспрямованого насильства проти представників політики, громадянського суспільства і людей, які намагаються реалізувати свої демократичні права? — дивується посол в інтерв'ю. — Можна сказати, що в Україні нині панує атмосфера страху, яка відлякує інвестиції і є жахливою для демократії. Вона розірве Україну на шматки, якщо це не припинити. І чим швидше, тим краще".
В атмосфері страху
Ситуація тривожна. Перспектива перетворення України на гарячу точку в центрі Європи лякає сьогодні увесь світ. Виходить, що всі шляхетні цілі Майдану — асоціація з ЄС, демократизація, очищення від корупції — перед загрозою знищення держави відходять на задній план? Тобто влада фактично приставила до горла країни ножа: або нехай Майдан відступить, або "не дістанься ж ти, Україна, нікому".Нам і справді вкрай потрібен мир, але який? Влада і Майдан укладають у це поняття різний зміст. Для однієї це — відхід сторін на позиції, на яких вони перебували, скажімо, до 19 січня, невеличкі компроміси, збереження всіх своїх кадрів, статків, привілеїв, кримінальних понять. Для другої — мир має настати після повної капітуляції влади. Концепцію суспільного замирення з точки зору опозиції виклала минулого тижня Юлія Тимошенко у великому інтерв'ю виданню "Дзеркало тижня". Її головна ідея — наступ і ще раз наступ, жодних компромісів із владою. І сама програма Юлії Тимошенко, і факт першого виходу колишнього прем'єра в інформаційний простір є знаковими для спільноти. Вочевидь, за політичними кулісами відбувається щось таке, що може вивести ув'язненого політика на перші ролі в опозиційному блоці, а в Майдану, імовірно, відкритися друге дихання. В такому разі мирний розвиток протистояння можливий лише за умови, якщо влада крок за кроком здаватиме свої позиції. Та чи піде вона на це?
Обнімітеся, братани мої...
Загалом остання п'ятиденка була дуже багата на миротворчі ініціативи. Під час спільного засідання Громадської гуманітарної ради та Координаційної ради з питань підготовки та відзначення 200-річчя від дня народження Т.Г. Шевченка президент України запропонував проголосити дату народження національного генія (9 березня) Днем примирення українського народу. "Якщо ми кажемо про єдність — припиняємо розбрат між регіонами і єднаємось. Цього сьогодні вимагає від нас Україна", — закликав він.Себто, за цією версією, колотнеча в країні відбувається не через свавілля президента та його оточення, а внаслідок одвічних протиріч між Заходом і Сходом України. Дуже зручна ідеологія тиранів, яка будується за принципом "розділяй і владарюй". Обурює також цинізм, із яким головний призвідець суспільного неспокою намагається сховатися за постаттю великого Кобзаря, котрий свого часу закликав єдинокровних братів до єднання. Ну от, мовляв, і ваш президент розкрив свої обійми. Не знаю, чи захоче хтось до них потрапити. Із уст нашого керманича відома шевченківська фраза завжди звучатиме як "обнімітеся, братани мої...". Опозиційний депутат Олександр Бригинець на ініціативу президента відгукнувся зустрічною пропозицією — Днем примирення оголосити 30 листопада, коли було побито студентів, але перед цим глава держави і всі посадовці, причетні до розгону мітингувальників, мають попросити вибачення у народу.
У руслі миротворчих зусиль В. Януковича слід розглядати і його телеінтерв'ю з відомим письменником Віталієм Коротичем. Це була жалюгідна спроба зобразити президента, під яким хитається крісло, люблячим батьком нації, великим реформатором та державотворцем. Шкода, що шановний метр, замість того щоб вивести співрозмовника на чисту воду, фактично йому підіграв. А тирада В. Януковича про прагнення миру пролунала фактично як погроза. "Мене штовхали і штовхають до різних способів, як розібратися в цій ситуації. Але я хочу сказати, що не хочу воювати. Я не хочу, щоб якісь рішення ухвалювалися таким радикальним шляхом. Я хочу зберегти державу", — сказав Віктор Янукович. Було враження, що він почувається, як карась на пательні, і всім своїм виглядом благає народ дати можливість ще трохи посидіти на царському троні.