– Ви погодитесь подарувати мені перший танок?
— Лише один, — погодилась Хелен.
Князь Оболенський спостерігав за цією розмовою, і різні неприємні думки обурювали його все дужче. Що вона собі думає, ця американка? Невже домовляється з поручиком про побачення? Он як він засяяв, коли дівчина щось йому відповіла з легковажною посмішкою. Треба викинути її з голови. Треба не перейматись її брудними справами. Поручик подав Хелен келих з вином, і дівчина пригубила рідину з кришталевої посудини. Губи обхопили кришталь, і Олександр подумав, що дівчина дуже красиво п'є. пригадався смак її губ, і до болі в грудях захотілось відчути його знову.
Може зрештою Міша Воронцов дав йому слушну пораду – треба оволодіти цією дівчиною, і нарешті позбутись своїх небажаних почуттів? Раз вона шукає коханця, то чи не буде найкращим коханцем він, князь Оболенський?
— Все гаразд? – не помітно підійшла Маргарита Вікторівна. – Ти запросиш матір на танок?
А саме про початок танців оголосили у вітальні. Олександр нехотя відірвав погляд від нахаби поручика і дівчини з Нового Світу, які теж піднялись танцювати. Поручик нахабно поклав долоню на напівоголену дівочу спину, і поверх її зачіски перехопив погляд Олександра Оболенського. Князь прочитав в його погляді торжество, і так стис руку, що ледь не зламав підлокітник крісла.
З шумом випустив повітря, усвідомивши, що мати все ще поруч. Підхопився, виводячи княгиню в коло танцюючих, навіть не слухаючи про що говорить мати. Її слова дійшли до нього з як крізь туман.
— Я кажу, що залишусь в гостях у генеральші, ти про що думаєш, взагалі? – мати стукнула сина складеним віялом по руці. – Тому, якщо хочеш, можеш тікати від цього збіговиська, хоч зараз, я ж знаю, як ти не любиш всі ці прийоми.
— Дякую, та я ще залишусь, — відповів їй князь, знову вишукуючи поглядом червону сукню.
Глава 16
Легка мазурка закінчилась так само швидко, як і розпочалась. Хелен повернулась до тітки, і поручик стримуючи дане їй слово відійшов, щоб запросити на танець іншу дівчину. Хелен перевела подих. Схоже поручик не тримає на неї зла, і нарешті зрозумів, що не може претендувати ані на її серце, ані на тіло. Дівчина дозволила собі задоволену посмішку.
— І чому ви так радієте? – пролунало над вухом, і дівчині раптом стало нічим дихати, адже князь Оболенський нависав над нею, пропікаючи холодним поглядом.
— А вас це має обходити? – що ж як він грубіян, то і вона не має бути люб'язною. І дівчина нагородила Оболенського холодним поглядом, що правда для цього їй довелось задерти голову, щоб дивитись йому в обличчя.
Олександр відмітив, що з її погляду зникли кокетливі бісенята. Зараз вона вела себе приблизно так, як вели себе його колишні коханки, коли усвідомлювали, що він не буде на них одружуватись. І знову неприємна гуща сколихнулась в його душі, коли князь порівняв дівчину із своїми коханками, пригадавши як вони м'яко стелили, а потім випускали кігтики, намагаючись його привласнити. Правда, Хелен Долинська, від самого початку вела себе з князем прохолодно, лише поглядом видаючи себе. Але здається зараз остаточно втратила до князя цікавість.
Роздратоване самолюбство князя буквально кричало, що треба щось чинити, і якось повернути її прихильність. І ще чого, подумав обурено князь. Невже він буде сам залицятись до чужої нареченої, граючи з нею в усі ці куртуазні ігри, які сам так зневажав? Не бути цьому!
— Туше, — признав він, спостерігаючи, як Хелен залпом випиває вміст свого келиха.
Так, дівчина не змогла подавити внутрішнє хвилювання. І мусила сховатись за келихом з вином, щоб не почувати себе ніяково. Вино вдарило в голову, поєднання з суцільним хвилюванням, змусило вести себе не зовсім адекватно. Дівчина знову подивилась князеві в очі, відчуваючи, як між ними з'являється незрима струна, яка аж бринить від напруги.
— Мала гарного партнера, — нарешті промовила Хелен. Князь моргнув, перериваючи зоровий контакт. І Хелен повторила фразу. – Я радію, що знайшла гарного партнера.
Еге, ж зло подумав князь, поручик ще той пройдисвіт. Але вів він дівчину у танці бездоганно. Час від часу торкаючись її оголеної спини своїми пальцями, і викликаючи у князя стійкі бажання ті пальці зламати. А тепер ця розпусниця радіє, що його знайшла.
— Поручик не найкраща вам пара, — вирішив попередити дівчину князь.
— Я заручена, тому то не ваша справа, — по своєму витлумачила його слова Хелен. Чого придумав, обирати їй наречених.
Але князь зрозумів її слова по своєму. Його уява і так була безжально розпалена. Він відчув роздратування, і більше не роздумуючи підхопив дівчину під лікоть, вивів з вітальні. Він лишень хотів з нею проговорити. В останнє покликати її здоровий глузд, звернути увагу, що дівчина веде себе непристойно. Зрештою мадемуазель Долинська має значний вплив на маленьку Сашу Оболенську, і він як дбайливий батько, мусить попередити дівчину, що якщо вона і далі буде провокувати чоловіків, він відмовить їй в доступі в свій дім. Саме так!
Хелен слабо пручалась, намагаючись одночасно не привертати увагу до себе з князем. Тому майже покірно пішла за ним з вітальні. Вино і близькість Олександра вимикали їй голову. Здавалось вона й на край світу піде за цим чоловіком, якщо він поведе.
Але коли вони віддалились від сповненої музикою вітальні, і через чорний хід вийшли на вулицю, опинились у внутрішньому дворі, дівчина випростала свою руку з князевих пальців, і повернулась до нього.
— Що Ви собі дозволяєте? – зло зашепотіла вона. Навіть тут, в напівтемряві двору могли знайтися слуги, які б почули зміст їх розмови.
— Ви ведете себе непристойно! – теж зло зашепотів князь.
— Хто б говорив! – Хелен зрозуміла, що їй зараз будуть читати нотації. – Може Ви мені татусь? Ви зарозуміла, холодна зануда! У цієї стіни і то більше пристрасті!
— Що-о-о? – розлютився князь, підступаючи до дівчини поближче. То їй треба пристрасть? Негідниця, геть позбавлена моральних принципів.
— Позбавте мене своїх повчань, містер зануда! – геть не чемно додала Хелен, остаточно втративши голову. І розвернулась тікати, щоб її не настигла істерика прямо тут, у князя на очах. Він спробував зупинити дівчину, але Олександрові вдалось вхопити тільки бант на попереку, затріщала тканина, і блискуча стрічка залишилась у князевих руках.
Хелен різко пригальмувала. Стримуючи на язиці всі відомі їй лайки. А вона їх знала багато – два роки серед ковбоїв це вам не інститут шляхетних пані. Зробила кілька вдихів, притримуючи тканину біля грудей, тому що сукня, позбавлена підтримки у вигляді стрічок загрожувала оголити бюст.
— Ви ще гірші, ніж я собі уявляла, — ображено випалила нарешті князеві. І знову рушила до будинку.
— Стривайте, — покликав її Оболенський. – Вам не можна в такому вигляді до гостей.
І дівчина заклякла як вкопана. Це він слушно зауважив. Якщо з'явиться в такому вигляді у вітальні, буде скандал. І Іван Долинський по приїзду задасть доньці такого перцю, що мало не покажеться. Бо така витівка як зникнення в компанії чоловіка і зіпсована сукня, вважай свідчення зіпсованої репутації, що покладе тінь на всю батькову компанію, акції миттю знизяться в ціні. І бувайте стімботи.
— Я не хотів, щоб так вийшло, — спробував виправдатись Олександр. І зрештою знову відчув роздратування. – Хіба не можна було одягнути пристойну сукню?!
— О, то ви мені ще й будете розповідати як вдягатись? – не втрималась від їдкої відповіді Хелен. – Покличте краще якусь дівку з голкою і ниткою. Хоча, ні, не треба! Генералові слуги розтріпають все хазяїну.
— Чекайте тут, — погодився з її доводом Оболенський. – Я накажу подати екіпаж, і обрисую ситуацію графині Верьовкіній. Думаю вона погодиться, що Вам краще негайно покинути прийом.
— Тільки не баріться, — погодилась Хелен. – Мене тут може будь-хто застукати.
Олександр укрився в чорнильних тінях, а Хелен відступила подалі від дверей і вікон, подавивши бажання притиснутись до шершавої кам'яної стіни оголеною спиною. А всі неприємності через князеву нестриманість, подумала вона. З іншого боку, виходить матінка Фло була цілком правою – ігнорування чоловіка краща пастка для його самолюбства. Сам бігати почне. Точніше почав. Але ж матінка Фло не казала, що при цьому він ще й буде сипати образами, читати нотації і демонструвати власницькі замашки там, де він на це не має жодного права.
Ех, матінка Фло миттю б приручила цього звіра. Не зчувся б як, а вже їв з її долонь. А що вона, Хелен, гірша чимось? Зараз продемонструє люб'язність і вдячність за врятовану репутацію, і їх взаємини перейдуть на новий виток. Може навіть Олександр відчує свою вину в усьому, що трапилось і теж перестане бризкати жовчю в її бік, а почне вести себе так, як повинен вести джентльмен. Фантазії про те, як князь подає їй руку, схиляється в поклоні перед нею, запрошуючи на танок, а потім стає на одне коліно і дістає фамільну обручку, підняли Хелен настрій, і вона геть заспокоїлась, рада своїм думкам.
Ну звісно так все і буде. Він обов'язково виправиться, і буде вести себе лагідно і ніжно, а не як якийсь там мужлан. Треба буде його заохотити, і натякнути завтра на прогулянці, що заручини її обтяжують. Що вона б хотіла виходити заміж не по угоді, а по коханню. Нехай Олександр задумається, що у нього міг би бути шанс, при певній наполегливості.
— Готові? – безшумно підкрадаючись запитав Олександр, змусивши злякано гикнути.
— Готова, — відповіла йому Хелен. Оболенський завбачливо накинув на неї тонкий шовковий плащ. – Ходімо.
Він вивів дівчину через арку в кам'яному заборі відразу із зовнішнього двору на вулицю, оминувши парадний вхід. Там вже чекав закритий екіпаж з гербом Оболенського.
— Ви такі люб'язні, що вирішили допомогти мені в цій неприємній ситуації, — почала Хелен, слідуючи задуманому, і розвертаючись до князя. Але він її перервав, неввічливо заштовхуючи в екіпаж.
— Встигнете ще подякувати, — приглушено кинув дівчині в спину, залазячи слідом. – А зараз нічого тут маячити. На виду у всіх.
Хелен вмостилась на м'якому сидінні, і обурено розвернулась до Оболенського.
— Ви ж не хочете сказати, що поїдете зі мною?
— Саме так і зроблю, — незворушно заявив князь, стукаючи в стінку карети, щоб кучер рушав.
— Але ж це… це… непристойно! – підібрала слова Хелен.
— Чи не Ви ратували за неприйнятність всіляких умовностей? – Олександр кивнув на її відверту сукню, насолоджуючись ситуацією.