Як же так, обурився Лавров, адже Україна, Росія та ЄС — стратегічні партнери, чому Керрі не бере це до уваги? Принцип "або з нами, або проти нас" належить до часів холодної війни, парирував той. Хоча насправді Росія послідовно реалізує його в політиці стосовно України.
- Всі європейські комісії, баронеса Ештон і багато міністрів закордонних справ рішуче вимагали від української влади забезпечити захист прав, здоров'я і життя громадян. Мені було приємно, що від слів підтримки Європа готова переходити до конкретних практичних дій — економічних, політичних, дипломатичних, — заявив народний депутат України Петро Порошенко.
- Мюнхенський форум виробив формулу мирного врегулювання ситуації в Україні, — повідомив народний депутат Арсеній Яценюк. — Найперша умова — зупинення насильства, друга — звільнення заручників, третя — розслідування фактів викрадення, тортур і вбивства людей. Для цього ми прийняли пропозицію Генерального секретаря Ради Європи Турбйорна Ягланда щодо створення незалежної комісії з участю осіб від опозиції, влади і одного представника Генерального секретаря. Четверта умова — здійснення конституційної реформи, згідно з якою слід повернутися до парламентсько-президентської республіки.
Як повідомляють деякі закордонні ЗМІ, наступного тижня можуть бути заморожені закордонні рахунки всіх членів українського уряду. Коли раніше представники США та ЄС проводили роз'яснювальну роботу тільки з українськими олігархами, то тепер вони говорять і з депутата— ми-"регіоналами". Захід також спонукає опозиційних лідерів до того, щоб вони погодилися сформувати новий уряд. Більше того, США і ЄС готові надати фінансову допомогу Кабміну. Та найголовніший підсумок Мюнхенської конференції — Захід дав чітко зрозуміти, що ескалація конфлікту з будь-якого боку не припустима.
Між трьома столицями
10 лютого 2014 рокуСхоже, міжнародний фактор стає ключовим у розв'язанні внутрішньо-політичної кризи в нашій країні. Останнім часом три столиці — Вашингтон, Брюссель і Москва — стали виявляти неабияку зацікавленість ситуацією в Україні. Цілком очевидно, що суперництво між Заходом і Росією в геополітичній сфері перейшло в активну фазу.
Пропозиція-попередження
Європа довго перебувала в стані шоку після відмови В. Януковича підписувати угоду про асоціацію з ЄС, потім розгублено спостерігала за подіями на Майдані, але нарешті минулого четверга розродилася досить грізною резолюцією у Європарламенті, в якій закликала сторони протистояння до мирного врегулювання конфлікту, попередила Київ про готовність застосувати санкції проти українських посадовців, засудила тиск Росії на Україну.— Цю резолюцію можна оцінити і як пропозицію, і як попередження. Бо у ній є чимало положень, які засвідчують: Європейський Союз хотів би, щоб Україна рухалася європейським курсом, та пропонує кілька варіантів макрофінансової та іншої допомоги з метою трансформації українського суспільства, — вважає екс-міністр закордонних справ України Володимир Огризко. — Разом із тим у документі міститься дуже чіткий заклик до європейських інституцій ужити конкретних заходів проти тих, хто порушує демократію, права людини, хто займається фінансовими махінаціями, приховуванням своїх прибутків, хто незаконно має у Європі власність і таке інше. Тому для українського керівництва наступає момент істини, бо це попередження останнє: треба або вибирати шлях змін і перетворень, або залишатися сам на сам із східною імперією, яка залюбки візьме під руку, але потім роздушить. Не думаю, що наше керівництво хоче бути принесеним у жертву ідеї нової псевдоімперії, бо насправді її ніколи не буде створено — час для цього минув. Але ті, що можуть погодитися на такий варіант, дуже ризикують, бо там конкурентів не люблять і відсувають їх одразу й далеко.
У багатьох сьогодні виникає запитання, чи з'явиться в нашій угоді про асоціацію з ЄС пункт, який гарантуватиме Україні членство в євроспіль— ноті. Справа в тім, що угода вже парафована, тому її текст ніхто не змінюватиме. Тож треба припинити розмови про те, що, мовляв, давайте підпишемо лише частину угоди або внесемо туди якісь зміни. Просто до цієї угоди слід докласти меморандум чи будь-який інший документ такого ж змісту, в якому прописати деякі речі, в тому числі і про перспективу членства, і про механізм застосування цієї угоди, щоб вона допомогла українській економіці, а не призвела до якихось негативних наслідків. Такий варіант цілком можливий і не потребує надто багато часу для реалізації, — пояснює В. Огризко.
Товариш майор не спить
Ще одна топ-новина останніх трьох днів — оприлюднення таємної телефонної розмови посла США в Україні Джефрі Пайєтта із заступником держсекретаря цієї країни Вікторією Нуланд, відомою українцям за її ходіннями на Майдан, де вона роздавала печиво протестувальникам. Під час діалогу Вікторія в різкій формі висловила негативну оцінку нерішучій політиці ЄС щодо України і стала детально обговорювати перспективи формування нового уряду в Україні: "Ми в грі... Яценюк нам підходить, Кличко і Тягнибок мають залишитися поза урядом.".Росія першою зчинила ґвалт із приводу цієї розмови, мовляв, Захід нас звинувачує у втручанні у внутрішні справи України, але подивіться, що він сам витворяє; це ж не лізе ні в які ворота; Майдан фінансується за американські гроші; в Україні Вашингтон реалізує той же сценарій дестабілізації, що й на Півночі Африки, і таке інше. Цією реакцією Росія одразу ж видала свою причетність до цієї провокації. Такої ж думки і фахівці у сфері безпеки, які вважають, що такі потужні засоби стеження можуть мати лише сильні спецслужби, в тому числі ФСБ.
Америка не викручувалася і не заперечувала факту цієї розмови. Вибачилася перед ЄС і зробила вигляд, що нічого надзвичайного не сталося. Мовляв, США ніколи й не приховували, що хотіли б бачити в Україні демократичну владу. Багатьох дивує легкість, з якою товариш майор зміг записати таємну дипломатичну розмову. А тому можна припустити, що США свідомо організували витік інформації, щоб заявити Москві про свою присутність у цьому регіоні. Як мовиться, для встановлення паритетності. Мовляв, не тільки ваші штірліци нишпорять навколо Майдану, а й наші джеймси бонди також поряд, і ми Україну просто так на дармові харчі білому ведмедю не віддамо. Ну і, звісно, було послано докір Європі за пасивність у її східній політиці. Цей випадок українців більше насмішив, ніж обурив. Ну і що? Хіба була б це Америка, якби не намагалася поширювати свої ідеали на весь світ? Вони, зрештою, набагато кращі, ніж цінності сталінсько-путінської Росії. Україна також на мить відчула себе в ролі бідної дівчини, за яку посварилися два знатні кавалери — Владімір Владімірович і Барак Хусейнович.
Схоже, що промовисте "фе" Європі від Вікторії Нуланд поцілило у десятку. "Я думаю, що американці не повинні втручатися в справи України. І мають дозволити нам виконувати нашу роботу. Якщо потрібен медіатор — то, без сумніву, це завдання для Європейського Союзу", — заявив голова Європейської ради Герман Ван Ромпей.
Зацікавленість Америки українськими справами і радує (ми таки їй не байдужі!), і водночас тривожить. Бо ще жодне американське чи радянське втручання (а їх були десятки протягом останніх 50 років) не приносило країнам щастя. У Єгипті, Сирії, Іраку, Афганістані, куди США тицяли свої п'ять копійок, і досі тривають гострі громадянські конфлікти. Тобто американці під приводом боротьби за демократію фактично запускали механізми знищення суверенних держав. Але навіщо їм це треба? Кому потрібна демократія ціною тисяч життів? Як на мене, Брюссель, Москва та Вашингтон, замість того щоб ворогувати за Україну, краще б скинулися і допомогли їй матеріально, звичайно, після того, як вона буде очищена від криміналу. Тоді наша країна змогла б своїм хлібом нагодувати півсвіту, що було б вигідно усім. У такий спосіб глобальні гравці повернули б нам борг за наш знищений ядерний потенціал.
Любить — не любить
Про похолодання стосунків між Заходом і Росією свідчить і те, що на відкриття ХХІІ зимової Олімпіади в Сочі не прибули керівники провідних держав світу. Це був фактично політичний бойкот глобального спортивного заходу, на підготовку якого Росія вбухала 50 млрд доларів. Господар Олімпіади Владімір Путін приймав голову КНР Сі Цзиньпіна, своїх колег: із Сербії — Томислава Ніколича, Азейбарджану — Ільхама Алієва, Вірменії — Сержа Саргсяна, Латвії —Андріса Берзіньша, Монголії — Цахиагийна Елбегдоржа, Білорусі — Олександра Лукашенка з сином Колею та України — Віктора Януковича.Світова преса пильно слідкувала за кожним кроком нашого керманича
- за тим, як ставляться до нього колеги. Всі ЗМІ відзначають, що він опинився в ізоляції. Жодна камера не зафіксувала, щоби хто-небудь із глав держав потиснув йому руку. Наш гарант Конституції сидів сам, ніби сиротина, був заглиблений у себе, а під час виходу нашої збірної його зображення чомусь не з'явилося на екрані, хоча за сценарієм це мало б статися, як було з лідерами інших держав. Екс-нардеп від Партії регіонів Тарас Чорновіл вважає, що таким чином російська влада повідомила світові: "Путін уже не любить Януковича!". Хоча він навряд чи його любив і до цього, хіба що терпів.