Про нагороду Вовиного брата орденом теж повідомляється в газеті поруч з портретом конструктора.
Після дзвоника Вова прочитав усьому класові про Павла. Повідомлення в газеті викликало радісну, неприховану заздрість дітей.
Знавець військових справ, Віктор сказав:
— Це для оборони, розумієш, що значить? Значить, що ми нічого не боїмося і потовчемо всіх фашистів, які посміють напасти на нашу Батьківщину. Ми їм покажемо! У тебе, Вовка, брат герой, о!
Десятки рук схопили газету. Діти ще раз перечитали повідомлення. Бася застрибала, як коза.
— Давайте йому всім класом напишемо листа. Напишемо...— далі Басі не вистачало слів, але її пропозицію прийняли одноголосно. Не виходячи з класу, почали писати листа.
— Пиши ти, Вова, як брат, а ми будемо диктувати.
"Дорогий, любий товаришу Павло Порада! Ми, учні сьомого "А" класу 112-ї школи, прочитали про ваш винахід нового аероплана і дуже раді, що ви є герой нашої країни і вас нагородили орденом Червоної Зірки. За це ми вас вітаємо, хочемо теж бути винахідниками, героями і будемо обов'язково, і всіх фашистів поб'ємо, потовчемо, як гадів. Запрошуємо вас приїхати до нас у школу, щоб ви розповіли про ваш аероплан, бо це дуже цікаво. У нашому класі є авіамоделісти і вчиться ваш брат Вова, він хороший піонер і дуже радий. Він теж хоче бути винахідником, і ми називаємо його інженером. Приїздіть до нас обов'язково. Будьте напоготові!"
Школярам тісно над столом, вони понависали одне одному на плечі — кожному хочеться вставити слово... Закінчивши писати, Вова перечитав листа вголос і запропонував підписувати. Після цього додав від себе особисто:
"Павка, здоров! Ти такий, що я й не знаю! І смієшся на фотографії, як дома. Приїжджай, ми за тобою скучили, а мама все тебе згадує. Татко одержав днями премію за раціоналізацію — гроші і патефон. Трохим теж одержав премію за ударництво — фотоапарат, і ми з ним фотографуємо на всю! Я роблю з двома своїми товаришами електромобіль, дуже цікавий, з електромотором. Все вже є, тільки не дістали мотора. Трохим каже, що ми здорово придумали, але невідомо, чи вийде. Коли вийде — теж буде винахід, бо такого удосконаленого електромобіля немає ніде. Трохим знає, він завідує автотракторними ремонтними майстернями і на весну буде інженером. Батько у вихідний день убив трьох зайців, а я влітку їздив з ним по рибу і на качок. Два тижні жили біля річки в наметі. Страшенно цікаво! Приїзди, бо я теж скучив. Покатаєш на своєму аероплані. Будь напоготові! З піонерським привітом! Твій молодший брат Володимир Порада".
Дописавши листа, Вова пообіцяв товаришам сьогодні ж його відіслати, схопив газету і побіг з класу. В залі наздогнав Ольгу Карлівну і похвастав братом. Разом спинили Валентину Сидорівну і розповіли їй. Чомусь Валентина Сидорівна зраділа, ніби цей винахід зробив її брат, а не Вовин...
— А він комсомолець? — спитала Валентина Сидорівна.
— Був комсомольцем, а зараз партієць... У нас майже всі партійці і комсомольці,— гордо відповів Вовка.
Ще хотіла запитати Валентина Сидорівна у Вови, чи то не його брат Антін Порада займається астрономією? Але Вова вже побіг далі. Знайшов Аркадія і умовився з ним після уроків піти до нього — Вови. Сьогодні дома весело буде, і треба попрацювати в майстерні.
— Аркадію, а що буде, коли я візьму до нас Кіру, нічого? Вона хороша дівчина,— дивлячись у вікно, сказав Вова. Він так пильно припав до вікна обличчям, ніби його зацікавило надзвичайне видовище на вулиці.
— Бери Кіру, мені байдуже,— одвернувся Аркадій, щоб не дивитись на свого друга.
20
За один день діти ніби виросли. Може, цілий рік звичайного життя не мав такого значення для Аркадія й Кіри, як цей осінній день.
Аркадій помітно схуд, став вищий, загострилися вилиці і прив'яли очі. Мовчки йде поруч з Кірою. Дивно бачити Аркадія замисленим, з суворо замкненими губами. Звичайно, він невгамовний витівник, любить розповідати, і з ним весело.
Тільки Вова стрибає, як цвіркун. І цвірінчить... У нього серед книжок лежить газета, де написано про орденоносця брата Павла. Вова вщерть захоплений своєю радістю. Коли раніше читав про героїв і славетних винахідників, йому здавалося, що це якісь виняткові люди, зроблені з іншого м'яса і налиті іншою кров'ю... Обов'язково велетні, суворі, похмурі, могутні... Раптом виявилося, що Павка великий винахідник-конструктор. Павка ж звичайний брат, що любив борюкатися з Вовою, і вони разом клеїли моделі. Значить, і Вова може бути героєм? Чесне піонерське, буде! Зробить щось дуже корисне. Тільки треба вчитись і швидше вирости. Павка здорово вчився. Ночами читав товсті незрозумілі книжки — ніяк не добереш, про що там пишеться. Все формули й рисунки. Павка ці формули писав і готував рисунки так само, як і він з Аркадієм готували рисунки свого електромобіля. От жаль, що Аркадія виключили з піонерів! Але Вові зараз не до жалю. Цікаво, що робиться дома? Добре, що до них іде Кіра...
Кіра розмовляла з Аркадієм.
— Ти, Аркашо, не турбуйся, будемо всі разом. Ми ж друзі і не дамо тебе скривдити,— сказала Кіра.
Аркадій довірливо взяв її за рукав коротенького пальта. Ніколи цього не робив. Хотілось сказати їй щось дуже тепле, товариське.
— Здорово ми з тобою, Кірюшко, впіймали сьогодні "нз" з географії. Я ненавиджу Василя Петровича,— промовив Аркадій.
— Ой, як здорово! — скрикнула Кіра.
— Треба боротись, виправити,— замислено відповів Аркадій.
— Будемо боротися,— після паузи продовжувала своє Кіра так серйозно, ніби справді їх чекала якась важка боротьба.
Боротись... У її батька рука поранена і на голові некрасивий рубець. Сміючись, батько каже, що поляки не вміють рубати шаблями, тільки скальп знесли разом з папахою. А в Кужеля на лівій руці немає двох пальців — одбило білогвардійською кулею...
Але в батька і в Кужеля боротьба була ясна — на війні. Там ворог — польський пан, білогвардієць, петлюрівець, бандит. Бий їх, стріляй, рубай!.. А тут що робити? Кіра розповідає Аркадію про свої сумніви. Аркадій мовчить. Він і сам нічого не розуміє... Школярі завжди б'ються між собою, за це мають звичайні зауваження. Тут справа не в бійці... Хтось натякнув, що Аркадій повинен попрохати пробачення у Василя Петровича. Цього ніколи не буде!
Доведеться сьогодні одверто все розповісти матері. Аркадій з матір'ю завжди про все одверто розказують одне одному. Можна сказати матері, нехай зайде до завідувача і поговорить з ним... Аркадій злякався цієї Думки. Ні, він візьме слово з матері не йти в школу. Не треба! Сам доведе, що правий! Вся школа знає,— Аркадій не винен, значить, тут якась помилка. Головне — найближчі товариші не покинули його.
Аркадій тримав за рукав Кіру, немов боявся загубитись на вулиці, боявся загубити руку товариша. Три роки Аркадій піонером. Пізнав, що таке товариші, колектив. Піонер — це не лише слово. Це свідомість, навчання, дружба, боротьба. Все піонерське веде в комсомол, в партію, до нашого великого життя.
— Жаль, що я його вдарив,— замислено сказав Аркадій,— нехай би йшов до Василя Петровича, дідько з ним* Треба бути витриманим. Але Сашко завжди проти нас.
— Звичайно, не треба було,— тихо погодилася Кіра. Вона дуже злякалася, коли Сашко закричав. А скільки разів Сашко бив піонерів і піонерок у школі і поза школою! Вані Карцеву голову розбив. Всі його ненавидять. Кіра відповіла чужими словами, вклавши в них свій зміст:
— Треба його виправляти і допомагати. Злобний він якийсь. У нього батько якийсь дивний, сердитий... через те й Сашко такий.
Виблискує мокрими зморшками старий брук. Мутно тремтять у тумані вікна будинків; що там роблять люди?
— А я навіть Марка кликав, думав знову залучити до нашої компанії. Він пообіцяв іти і десь зник із Сашком. Не подобається з нами. Ну і нехай, подумаєш!..— підбіг Вова і знову помчав уперед.
Троє товаришів проходять повз давно зачинену церкву, що стоїть на розі двох вулиць. Стоїть, як мертве дерево серед зеленого лісу.
Вова стрибнув на східці і звідти крикнув:
— Товариші, мітинг оголошую відкритим. На сьогоднішній день...
Стрибнув униз. Вова міг би стрибнути сьогодні із шестиповерхового будинку!..
На розі завертають автомобілі, сирени гудуть застережливо. Вова спинився на хвилину, послухав їхню музику і побіг до Аркадія.
— Аркашо, на наш електромобіль ми обов'язково поставимо найсильнішу сирену, щоб гула басом.
— Не дістанеш такої...— висловив сумнів Аркадій. Але для Вови сьогодні немає нічого неможливого. Коли брат Павка міг одержати орден Червоної Зірки, то щоб він, Вовка, не дістав найголосистішої сирени?
— А ми зробимо! Спитаємо в Трохима, а Іван Семенович допоможе, ще й Микола приїхав... Голосисту зробимо! Кірка буде командиром, а я — шофером, а ти — конструктором. Нам з Кірюшею незручно буде їздити на машині з поганою сиреною. Правда?..
Такий розподіл обов'язків не сподобався Аркадію. Він буде і конструктором, і шофером, а Кіра може бути командиром. Спалахнула завзята суперечка. Діти так захопилися, що ледве жартома не кинулись у бійку. Але Кіру недаремно одноголосно обрали командиром — вона їх помирила. Перш за все треба зробити машину, а потім розподіляти обов'язки.,А по-друге — конструктор повинен уміти й керувати машиною. Обоє керуватимуть по черзі. Чергу встановить вона сама.
— Так?
— Єсть, товаришу командир!
21
— Ну, старий патріарх, раз син герой, значить, бочку став на стіл! — засміявся Максим Семенович Коваль.
— На таких питців, як ви з Надійною, вистачить... У мене своя залізна когорта. Сядуть за стіл, візьмуться за роботу, держись! А ви для мене — не задача... Заходьте до хати.
Задоволення, стримувана радість просочувались крізь сизі вуси Карпа Гнатовича Поради. Не приховаєш радості! Веселі очі підкреслені розчерками зморщок. На вилицях пробивались рожеві плями.
Карпо Гнатович сьогодні вихідний, і гостей чимало поприходило, дізнавшись про сина.
Директор заводу Максим Коваль і секретар парткомітету Надійна Троян — найпізніші гості. Вони приїхали після роботи. Майже з ними разом прийшов Іван Семенович Шостак — із школи. Не витримав, побіг розділити радість старого друга.
Родина Карпа Гнатовича ще не вся дома. Ті, хто працює і вчиться увечері, десь лише поспішають додому. Але здається — людей повна хата, і всі свої.