Долина покрита травою. На цій великій леваді укри й поставили слободу. Біля нього герцог і завершив свою дендрологічну та геологічну експедицію.
1704. Модерний корабель за піратські гроші замовили у Бостоні. Підрихтувати бриг "Апостол Фома" взялися у Плімуті. Єлизавета ввела разовий обов'язковий збір для завезення колоністів на третій острів. Кошти сконцентрували без ексцесів.
Набагато раніше завершення капремонту новий корабель князівства "Чигирин", пішов у Акадію, завантажився хутром і з декількома нашими негоціантами, бувшими шинкарями чи торговцями милом і сіллю, розторгувавши дрібниці з Канади у князівстві та прихопивши герцога, пішов у Європу.
Ладний продукт бостонських корабелів під жовто-блакитним прапором зчинив переполох на рейді Гавру, вирішили, що це прапор якоїсь австрійської провінції чи то польського воєводства. Розібравшись, герцог вирішив добавити біля древка досить широку вертикальну малинову полосу із державного прапора. Такого поєднання кольорів ні з чим на морі вже не сплутати.
***
Ще одне антипольське повстання на у Волинському воєводстві було придушене. Схоплено живими і не дуже пораненими десь півтори тисячі бузувірів – схизматиків (серйозно поранених добили), які не розуміли, що переможні шаблі шляхти тільки що повернули Польщі Поділля і Брацлавщину, а скоро ліквідують усі наслідки Потопу. Після того, як відшмагали нагаями та відправили до своїх панів тих, хто плазував у ногах переможців, лишилось біля двох тисяч, що дивились спідлоба і мовчали. Затюкані теслі з не повстанців готували гострі та високі коли, керівництво прискіпливо їх рахувало, щоб катування було загальним і одномоментним, справило враження на ціле воєводство, бо були сигнали про ще один можливий бунт.
Раптом показався невеликий загін турків і турок на славетне для них ім'я Осман (це була його охорона) запропонував цілком пристойні гроші за шість сотень полонених, потрібних йому як гребці на торгових галерах.
Швидко домовились про остаточну ціну і товмач почав опитувати бранців, задаючи часто дуже дивні питання: про віру, мову, збройні навички, сім'ю, що сіяв у полі сам у житті і таке ж інше, явно не потрібне для галерника. Якось не так перебрав полонених і відібрав оті 600 хлопців. Пани виділили до Балти охорону і раптом зрозуміли, що засобів катування вже цілком вистачає. Почувши їх радісний гомін, молодий товмач раптом заточився і одвернувся, похилившись на акацію. Один з молодих, відібраних повстанців клявся потім, що бачив сльози на очах драгомана.
Погнали їх на південь, але по дорозі, на диво, нормально кормили, орендували у селах вози, на яких кожен міг за перехід посидіти, строго по черзі. Нечисленних прихворівших везли на власних возах охороні. Найняті візники-подоляни були ще приголомшені зміною підданства, переходом від турецької особистої волі із сплатою значного податку "на невірних" до старих польських хазяїв з панщиною. А щодо релігії, то покатоличена шляхта відносилась до "схизматиків" ненабагато краще, ніж мусульманська Порта. Біля Могилева польську охорону замістили турецькою, саме турецькою, а не молдовською. Змінили кайдани. Нові були помітно легші. У Акермані їх дійсно посадили веслярами на галери, які везли зерно, сплавлене по Дністру, у Францію, порт Марсель.
На чотирьох галерах з парусами пройшли Чорне, Мармурове, Егейське море, Архіпелаг, та пішли на Сицилію і Сардинію, острови Іспанської корони, союзниці Франції у поточній війни за іспанську спадщину. Після розвантаження взяли всякі товари у порт Кадіс на південному клаптику Атлантичного узбережжя Іспанії. З Кадесу, між іншим, відправлявся до Америки Христофор Колумб. Вся команда галер була наче із слов'ян, але рішуче боролися проти будь-яких проявів непокори.
Заколисані таким поводженням – добрі умови існування та залізний нагляд, бранці, працюючи на веслах, стихли, спокійно чекаючи майбутнього. У Кадісі їх пересадили, не розковуючи, на французьки кораблі. Команда каторг, слов'яни — босняки, хазяйнувавши задругою, отримавши дзвінкою монетою за невірних, подякували Аллаху, купили маврів на місцевому невільничому ринку, дістали з трюму справжні кайдани та, поновивши нагаї, повернули додому.
Повстанцям же було об'явлено, що вони куплені герцогом Всеволодом, будуть відвезені у Вест-Індію, та стануть вільними його підданими. Хто цього хоче — негайно буде складати присягу на вірність новій короні. Хто засумнівається – буде якась подоба Січи, стануть козаками.
Але зафрахтованим для цього кораблям на чолі з незмінним "Фомою" прийшлось довго добиратись з Кадісу до Островів.
Як тільки зарипіли вози, та брякаючи кайданами пішли з очей закуплені бранці, товмач із затятого турка раптом перетворився на пристойного шляхтича, поїхав до нечисленних українських сіл пана Всеволода П'яста, де його розпізнали як хазяїна, відібрав десь півсотню хлопів, бажаючих і охороняти пана, псевдо-товмача і їхати у його американські землі. Та почав згідно списку (опитував же псевдо-галерників про близьких), шукати жінок, наречених, просто тих, на кого куплені бранці кидали око, та й сказали дивному збавителю від смерті. Забраній охороні заявив, що за морем катастрофічно не вистачає жінок і треба привезти пару сотень. Він таки набрав і викупив ту пару сотень дружин та подруг псевдо-галерників, про які казав. Більше не було можливості — ті загинули, ті навіть не хотіли чути про чоловіка, який назвав їх найбільш бажаними, а більшість просто не знайшов.
Ще сотню відібрав та викупив із вдовичок повсталих, що згодні були покинути підрослих діточок на батьків та податись в Америку.
Нарешті зусюди були відібрані десь більше семисот жінок, по можливості повністю включаючи тих, чиї близькі вже тирлувалися в океані. Кораблі зафрахтували у Курляндії, доволі дешево. А відсутність у команд досвіду океанічного плавання компенсувалось багаторазовими рейсами по Балтиці і Північному морю. Пішли напряму, помітно південніше шляху Джона Кабота. Вітри гнали флотилію як по замовленню і океан перетнули у рекордний термін.
Дівчата томились на березі третього острова, чекаючи кораблі, на яких, як їм сказали, приїдуть їх суджені.
Їм нап'яли шатри, що називаються "Палатки", їм видали посуд, кролів, кози, вже підрослих качат і гусенят, те та се. Спочатку вони мало не щогодинне дивились на море, через півтора місяці, коли княгиня знову завернула на Дівчачий острів (він і зараз так називається), ніхто навіть не вийшов до причалу. Він теж був сам не свій, бо кораблі були повинні прийти щонайпізніше місяць назад.
Але князь не міг оставити поселення у стані психологічного паралічу. Тому, діждавшись коли народ збереться на богослужіння отця Онуфрія, який приїхав з ним, і терпляче переждавши требу, наказав саджати літню картоплю, інші овочі, маючі на бригу згружені разом з посадочним матеріалом граблі та лопати. Сказав що він їх на волю ще не відпускав і відпустить тільки заміжніх, а поки вони повинні негайно кожна скопати город не менше сорока його кроків у ширину та вісімдесяти у довжину. Потім взяв чотири кілка, побудував єгипетський трикутник з вірьовки та розставив кілки на стандартній ділянці. Сказав, що мотатись туди-сюди не буде, але якщо ті, що підвозять продовольство, скажуть, що робота іде мляво, то приїду з дебелими тітками і ті, хто погано працює, отримають по спині і нижче доброю та гнучкою заокеанською лозинякою. Рибалки, що займались постачанням, було посміхнулись, але князь люто глянув на них, то вони одразу посмутнішали.
Коли "Апостол" вже відплив, князь знов заказав попихачам на палубі , щоб пильнували і жонатих кобелів на острів не допускали і роботу дівчат контролювали усерйоз, бо якщо вони будуть ледарювати, то невідомо що натворять від невизначеності. Нарешті ще через місяць показались кораблі, обшарпані штормами, але з усіма живими людьми. Щоправда вони добряче під'їли те, що везли. Але князь їх мало не поховав, тому залюбки забув, що свій запас вони проїли дорогою.
Із привезеного жінка взяла нетель, двох поросяток і возилась з ними, відпоюючи козячим молоком, також придивилась та взяла породистого гусака та дві гуски. Всеволод взяв булану кобилку. Біля палацу поставив конюшню, а на порядній відстані, почав ставити хлів для свиней, більш капітальний, ніж біля землянки. Підучився сам і найняв людей, приміщення виходили доволі пристойними.
Не здумавши, різні двори раптом стали сватами. Залишки грошей були використанні на облаштування нових поселень та додані до заощаджень капітана Сильвестра, бо у нього щось не склалось із євреями з Нового Амстердаму щодо позики. То третій корабель був у змішаній, державно-приватній власності. Налагоджування стосунків із новопоселенцями (світ герцогства раптом став багатополярним і не простим) замкнуло було увагу населення на острови. Самі острови нарешті (все було ніколи) були оконтурені і отримали офіційну назву за подібністю на мапі. Найбільший острів був названий "Заєць", другий – "Копито", третій "Лагуна". Але не поталанило лагуні, бо народним поголосом третій острів перейменували у "Дівчачий". Герцог нишком поміняв і в документах. Четвертий, за проханням індіанців був названий "Самі", що наче означає "острів в океані"
Потім отець Онуфрій охрип вінчаючи молодят у новому столичному храмі на головному острові, біля триста молодих сімей були закріплені за трьох сотнями найбільш успішними сім'ями головного острова для адресного налагоджування господарства. Повискакували заміж і більшість воєнних вдовичок. Взяла приймака і красуня Ганна, добившись від Онуфрія розторгнення шлюбу.
Нарешті, більше десятка хлопців уподобали індіанок і у племені з'явилось потужне лобі переселенців. На круг, лишилось десь півсотні незаміжніх дівчат та чотириста чоловіків.
Останні зібрали козацьке коло, вимагали, щоб і князь з'явився. Гарячі голови закричали, що найбільше європеєк на Кубі і треба туди десантуватись. Князь меланхолійно подумав, що зробить з островами Ескоріал після таких подій. Коли люди трошки накричалися, князь у виступі сказав, що йому треба невеличке професійне військо, не ополчення, де жінка реве на шиї воїна, а діти цупко тримаються за його шаровари, а вільні козаки, здатні довго діяти у відриві від свого коша.