Ця вимога нібито не стосується Будинку профспілок, Жовтневого палацу в Києві, а також не передбачає припинення демонстрації на майдані Незалежності чи ліквідації наметів на ньому. Він також заявив, що його закон поширюється тільки на "мирних" учасників останніх подій. Які критерії поділу на мирних і немирних, депутат не уточнив. Вочевидь, правоохоронці класифікуватимуть дії мітингувальників на власний розсуд.
"Це закон про заручників", — так одразу прокоментував щойно ухвалене парламентом рішення лідер "Свободи" Олег Тягнибок. І додав, що демонстранти відмовляться звільняти утримувані ними будівлі. "Янукович здобув піррову перемогу. "Майдан після цього дня став сильніший, бо ми побачили їхню розгубленість, побачили, що у їхніх людей теж прокидається здоровий глузд та інстинкт самозбереження", — написав на своїй сторінці в інтернет-мережі народний депутат Андрій Шевченко.
Оскільки президент України і досі не підписав закони від 28 січня, що скасовують так званий "диктаторський пакет", політична ситуація в країні повернулася на вибухонебезпечний рівень минулого четверга. Влада продовжує гратися з вогнем...
На переломі
3 лютого 2014 рокуОстанніми днями на внутрішньополітичній ситуації в Україні позначились численні події як у самій країні, так і за кордоном. Але в який бік розвивалася сукупність умов та обставин — до мирного варіанта розв'язання протистояння чи, навпаки, до силового? Чи дозріла країна до зміни влади? Саме такі запитання непокоять сьогодні більшість українських громадян.
Хто б там що не говорив, а ухвалення парламентом та підписання президентом законів, які скасували так званий диктаторський пакет, а також відставка уряду суттєво пригасили суспільну напруженість. Люди не захоплюють адмінприміщень, не вибухають гранати, не палають "коктейлі Молотова". І слава Богу. Градус протистояння спав, хоча залишається ще досить високий. Ситуацію продовжує підігрівати закон про амністію (про заручників), небажання влади повертатися до Конституції 2004 року, розслідувати випадки загибелі та викрадення учасників протесту. Додає гостроти і категорична вимога протестувальників оголосити дострокові президентські вибори. Тобто Майдан прагне повної капітуляції влади. Це те, що найбільше дратує президента, який здаватися без бою не збирається. А тому перемир'я й досі дуже хитке.
Яка ж усе-таки вірогідність застосування сили владою для придушення народного повстання? Проти подібного сценарію працюють такі фактори, як деморалізованість урядовців та парламентської більшості, негативна реакція Заходу. В той же час його реалізація можлива через шалений тиск Кремля, відчайдушне небажання олігархічних кланів позбуватися джерел надприбутків, страх Януковича перед розплатою. Можливість ескалації протистояння та запровадження надзвичайного стану підтверджує заява міністра оборони Павла Лебедєва про те, що, мовляв, "караул устал", себто армії набридло спостерігати за революційною вакханалією; створення "Українського фронту" в Харкові, поява так званого "Червоного сектору", який відзначився підпалами автомобілів у столиці і, мабуть, викраденнями учасників акції протесту. Радикальне крило Майдану, яке представляє "Правий сектор", зі свого боку заявило про бажання виступити третьою стороною у переговорах із владою. І хоча Лебедєв через день після заяви запевнив керівництво НАТО, що армія в конфлікт не втручатиметься, ми знаємо, що українські чиновники — справжні "господарі" своїх слів: спочатку їх дають, а потім порушують. Тобто пошук компромісу ускладнюється. І залишається ризик нового загострення протистояння.
Директор Інституту трансформації суспільства Олег Соскін вважає, що застосування сили з боку влади — питання часу. І не обов'язково це робитиметься в рамках надзвичайного стану. Сигнал буде поданий із Москви відразу після сочинської Олімпіади. "Вони діятимуть, як свого часу диктатори Самоса, Піночет, Стреснер..." — заявив експерт і закликав народних депутатів робити негайні кроки для усунення В. Януковича від влади.
Нас чекає нова хвиля протистояння — така думка політолога Юрія Ро— маненка. Він привертає увагу до присутності в українській кризі третього гравця чи навіть кількох, які нав'язують свою волю як владі, так і опозиції. "В умовах, коли все стихає, раптом з'являється новий привід для протесту. Відчувається присутність суб'єкта, який нівелює кроки, що сприяють примиренню між владою і опозицією. Нові сюжети — як із побиттям Чорно— вол, так і з викраденням Булатова — виникають з інтервалом два-три тижні. Суспільство на два дні ціпеніє від жаху, потім оговтується, і йде нова хвиля протесту. Або сама влада це робить, або вона не може перешкодити сторонньому втручанню в суверенітет держави", — розмірковує експерт.
— Виключати запровадження надзвичайного стану як резервного сценарію я не став би, оскільки пошук компромісу ще тільки на початковій стадії, а шлях до повномасштабного громадянського миру в країні не такий уже короткий і простий, — говорить директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов. — Адже є дуже багато сил, усякого роду радикалів, прихильників жорсткої лінії, які воліють краще знищити опонента, ніж шукати компромісу. Мир поки що дуже крихкий, він може бути порушений будь-якою провокацією чи іншими непередбачуваними діями окремих людей. Ось чому на політиках і свідомих громадянах лежить велика відповідальність за те, щоб зберегти і на вулицях, і в політичних кабінетах хоч би нестійкий спокій.
Хтось може зауважити, що для запровадження НС владі сьогодні може просто не вистачити голосів у парламенті. Однак нагадаємо: перший президент України Леонід Кравчук попередив, що може виникнути ситуація, коли за надзвичайний стан вимушена буде голосувати навіть опозиція. Тобто і їй доведеться брати відповідальність за застосування сили. А тому всі мають докласти зусиль для впорядкування країни від скочування у прірву. Сьогодні всі представники опозиції, і політологи, і навіть однопартійці В. Януковича намагаються вгадати його наступний крок. Він опинився в ізоляції, оскільки у Верховній Раді практично сформувалася нова парламентська більшість, готова змінити керівництво вищого представницького органу, проголосувати за повернення до Конституції-2004, утворити новий коаліційний уряд. Висловлюються припущення, що глава держави розривається між вибором силового і політичного шляху виходу з кризи. Останній імовірний за дострокових виборів. Це, так би мовити, останній патрон в обоймі президента. Під час зустрічі з парламентською більшістю 29 січня він заявив, що готовий розпустити парламент і призначити нові вибори. У такий спосіб він одним пострілом убив би кількох зайців: відвернув загрозу імпічменту та небажаних змін до Конституції, перевів протистояння з площ та майданів на виборчі округи, випустив пару із суспільного котла. Проте не виключається можливість і дострокових президентських виборів. Причому за чинного виборчого законодавства президент і "регіонали" зберігають високі шанси на перемогу.
Цю думку підтверджує і політолог Тарас Березовець. Віктор Янукович може погодитися на дострокові президентські і парламентські вибори. А в опозиції у разі дострокової кампанії можуть виникнути проблеми з висуненням єдиного рейтингового кандидата. "Прикордонники легко доведуть, що Кличко не проживав десять років в Україні (кандидат у президенти, згідно з Конституцією, повинен проживати в Україні останні десять років)", — зазначив Березовець. Він також уважає, що не кожен опозиційний кандидат може перемогти Януковича. Примарні шанси в опозиції і на виборах до парламенту. Політолог нагадав, що вона програла на дострокових парламентських довиборах у чотирьох із п'яти округах.
Отже, в очільників народного протесту та поміркованих депутатів-"ре— гіоналів" один вихід: випередити президента, внісши зміни до виборчого законодавства, повернувши Конституцію 2004 року та сформувавши уряд національної довіри.
В Україні — наче в Сирії?
3 лютого 2014 рокуДожилися... Україну за ступенем суспільного протистояння прирівняли до Сирії, де точиться повномасштабна громадянська війна. Ситуація в обох країнах була в центрі порядку денного 50-ї міжнародної Мюнхенської конференції з безпеки, яка тривала з 31 січня по 2 лютого. У роботі форуму взяли участь близько чотирьохсот делегатів із усього світу. Україну представляли міністр закордонних справ Леонід Кожара, опозиційні народні депутати Віталій Кличко, Петро Порошенко, Арсе— ній Яценюк.
Головними темами стали питання близькосхідного врегулювання, сирійська та українська кризи, проблеми безпеки в кіберпросторі, регіональної стабільності, зміцнення євроатлантичного співробітництва. Зокрема, відбулася досить гостра дискусія про шляхи подолання політичної кризи в Україні. Прикметно, що міністр закордонних справ України Леонід Кожара зі своїм колегою з Росії Сергієм Лавровим опинився по один бік барикад, а українська опозиція та функціонери ЄС — по другий.
- Коли в міліціонерів кидають "коктейлі Молотова" — це вже не мирний протест... — сказав Леонід Кожара.
- Два місяці тому Майдан не був таким комплексним явищем, яким він став зараз. Якби українська влада не ігнорувала вимог людей, котрі збиралися на Майдані в Києві та інших містах, то, певно, і не сталося б подій, що вийшли з-під контролю уряду, — підтримав Кличка Єврокомісар Штефан Фюле.