О. Максимовича (з 1853 р.). знайома поета, портретована ним (X, № 44). — 442, 443, 489, 490, 496, 533 — 535.
Максимович Михайло Олександрович (1804 — 1875) — український історик, фольклорист, мовознавець, природознавець; перший ректор Київського університету (1834 — 1835); член-кореспондент Петербурзької Академії наук (з 1871 р.), власник хутора Михайлова Гора в с. Прохорівці, який Шевченко відвідав в червні 1859 р. Портретований Шевченком (X, № 43). — 161, 162, 217, 442, 444, 447, 473, 474, 489, 496, 507, 509 — 511, 513, 516, 525, 534, 550.
Макшеев Олексій Іванович (1822 — 1892) — російський географ, мандрівник, дослідник Середньої Азії; близький до петрашевців; учасник Аральської описової експедиції 1848 р., де жили з Шевченком в одній кибитці. Портретований Шевченком (місцезнаходження портрета невідоме). — 6, 19, 280, 281.
Маловіківна — селянка с. Сухині, третя дружина І. А. Шевченка (Швеця), діда поета. — 53.
Малюга Павло Потапович — лікар, вихованець Київського університету (закінчив 1857 р.); зустрівся з Шевченком в Нижньому Новгороді (V, 202, 211). — 471.
Маня — див. Європеус М. Я.
Марія Миколаївна (Романова, 1819 — 1876) — велика княгиня, сестра Олександра II, президент Академії мистецтв (з 1852 р.); підтримала клопотання Ф. П. Толстого й інших про повернення Шевченка до Петербурга. — 375, 376, 455.
Маркевич (Маркевич) Андрій Миколайович (1830 — 1907) — український юрист, музикант, сенатор, син історика М. А. Маркевича, знайомий поета. — 382, 383, 568, 571.
Маркевич (Маркевич) Микола Андрійович (1804 — 1860) — український історик, етнограф, письменник; поет присвятив йому поезію "Н. Маркевичу" (1840). — 126, 151, 383.
Маркевич Опанас Васильович (1822 — 1867) — український фольклорист і етнограф, педагог, кириломефодіївець; чоловік М. О. Вілінської (літ. псевдонім — Марко Вовчок). Закінчив історико-філологічний факультет Київського університету (1846). Після слідства у справі Кирило-Мефодіївського товариства відправлений на заслання у м. Орел (1847), де служив у канцелярії, пізніше редагував "Черниговские губернские ведомости". З 1853 р. працював у палаті державних маєтностей у Києві, з 1855 р. — викладач Немирівської гімназії; у 1860 — 1861 рр. працював співробітником ж. "Основа" в Петербурзі. З 1861 р. — жив на Україні, збирав фольклорні матеріали. — 194, 198, 199, 227, 229, 234, 235, 251, 414, 471, 489. /670/
Мартинов Олександр Євстахійович (1816 — 1860) — російський актор, з 1836 р. працював в Александрінському театрі; 10 березня 1859 р. Шевченко був присутній на обіді на честь актора. — 472.
Мартос Іван Петрович (1754 — 1835) — російський скульптор. — 374.
Мартос Петро Іванович (1811 — р. см. невід.) — поміщик, колишній штаб-ротмістр; портретований Шевченком (портрет не зберігся). Дав кошти на видання "Кобзаря" 1840 р. Мемуарист. — 14, 16, 70, 84, 86, 96, 99, 111, 112, 115, 117, 118, 344, 345.
Масальський Костянтин — студент, домашній учитель у М. І. Маркевича в с. Турівці. — 151.
Маслов (Маслій) Василь Павлович (бл. 1841 — 1880) — український письменник і громадський діяч; автор біографічного нарису про поета (1874). — 15, 19, 37, 84, 141, 220, 263, 280, 496, 497, 518.
Матвієв — див. Матвєєв.
Матвєєв Юхим Матвійович — підполковник Уральського козачого війська; офіцер для особливих доручень при командирі Окремого Оренбурзького корпусу (1847 — 1850). — 249, 250, 344.
Матов Олександр Іванович — російський журналіст, співробітник "Самарской газеты", газети "Степь" (Оренбург) та ін. видань. На основі зібраних в Орську й Оренбурзі у 1895 — 1896 рр. матеріалів про службу там Шевченка опублікував спогади про поета (1895, 1897). — 256.
Мацкевич Давид Іванович (1819 — 1859) — цензор Петербурзького цензурного комітету. — 474.
Мей Лев Олександрович (1822 — 1862) — російський поет і перекладач; переклав поезії Шевченка: "Думи мої, думи мої...", "Садок вишневий коло хати", "Хустина", "Наймичка", фрагменти "Гайдамаків". — 454, 472.
Мєшков Дмитро Васильович — командир 5-го лінійного батальйону Окремого Оренбурзького корпусу, майор, начальник Шевченка в Орській фортеці у 1847 — 1848 і 1850 рр. — 262, 277, 306, 307, 310, 311, 313, 315, 361.
Мєшков Михайло Федотович — унтер-цейхвахтер у Новопетровському укріпленні. — 349.
Микешин Михайло Йосипович (Йосипович, 1835 — 1896) — російський скульптор, графік, автор пам’ятника "Тисячоліття Росії" в Новгороді й Богдану Хмельницькому в Києві; мемуарист. — 7, 145, 455 — 457, 459, 460, 478 — 480, 572, 575.
Микола I (Микола Павлович Романов; 1796 — 1855) — російський імператор (1825 — 1855). — 66, 72, 106, 114, 132, 136, 154, 164, 181, 242,250, 269, 275, 292, 295 — 297, 311, 312, 314, 334, 345, 346, 349, 355, 356, 359, 373, 402, 412, 451, 473, 546.
Милорадович(ка) Єлизавета Іванівна (дівоче прізвище — Скоропадська, 1832 — 1890) — українська громадська діячка, одна із засновників Товариства імені Шевченка, власниця великих маєтностей на Полтавщині. На кошти, дані нею, О. Я. Коїшським та М. Жученком, у Львові заходами Д. Пильчикова закуплено друкарню (1873) й засновано Товариство імені Шевченка. — 5, 590.
Мильник Петро — селянин слободи Юрасівки (коло м. Острогозька), кріпак І. П. Костомарова, батько Т. П. Костомарової — матері історика М. І. Костомарова. — 194. /671/
Мировецький-Єфимовський Іван — див. Єфимовський Мировицький І.
Михайлов Григорій Карпович (1814 — 1867) — російській художник, учень О. Венеціанова та К. Брюллова (разом з Шевченком). — 94, 103, 106, 116,350.
Михальський Олексій Григорович — підполковник, штаб-офіцер 1-го Оренбурзького лінійного батальйону; 1857 р. виконував обов’язки командира цього батальйону. — 407, 408.
Мінін Кузьма (Кузьма Минич Захар’єв-Сухорук) (р. вар. невід. 1616) — посадський в Нижньому Новгороді, земський староста (з 1611), один з організаторів народного ополчення 1611 — 1612 рр. — 406.
Міцкевич Адам Бернард (1798 — 1855) — польський поет-романтик, класик польської літератури. — 70, 140, 598.
Мокрицький-Таволга Іван Миколайович (1822 — р. см. невід.) управитель канцелярії петербурзького обер-поліцмейстера, брат товариша Шевченка, художника А. М. Мокрицького, знайомий поета з 1844 р. 449, 450, 490, 588.
Мольєр Жан-Батіст (справжнє прізвище Поклен; 1622 — 1673) — французький драматург, актор і режисер. — 340.
Мордовцев (Мордовець) Данило Лукич (1830 — 1905) — український та російський письменник, історик, публіцист, мемуарист. — 3, 22, 599.
Мостовський Мацей Валептійович (1804 — р. см. невід.) —польський засланець, поручик-артилерист в Новопетровському укріпленні (з 1853 р.); неодноразово згаданий в щоденнику добрим словом. — 349.
Моцарт Вольфганг-Амадей (1756 — 1791) — австрійський композитор, автор шедеврів музичного мистецтва, до яких Шевченко залічував його оперу "Дон Жуан". — 96, 428, 478.
Муравйов Олександр Миколайович (1792 — 1863) — нижегородський військовий губернатор (а 1856 р.), замолоду — декабрист. — 409.
Мурільйо Бартоломео Естебан (бл. 1618 — 1682) — іспанський художник; за його твором "Свята родина" Шевченко виконав офорт. — 468.
Мусін-Пушкін Михайло Миколайович (1795 — 1862) — голова Петербурзького цензурного комітету (середина 1840-х — середню 1850-х рр.). — 114.
Навроцький Олександр Олександрович (1823 — 1892) — український поет, перекладач, кириломефодіївець; двоюрідний брат М. І. Гулака. Закінчив філософський факультет Київського університету (1846): Після арешту (березень, 1847) й слідства висланий у м. Вятку, потім — Єлабугу. З 1893 р. служив у Курську, Новочеркаську, Миколаєві, Єревані. Переклав поему Ш. Руставелї "Витязь у тигровій шкурі". — 198, 199, 226, 227, 229, 234, 237, 239, 242.
Нагаєв Григорій Миколайович (рр. нар. і см. невід.) — прапорщик 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, випускник Неплюєвського кадетського корпусу, переписувач повісті "Матрос" ("Прогулка с удовольствием и не без морали", 1857). — 418.
Наталка-Полтавка — див. Кибальчич Н.
Недоборовський Зосима Федорович (рр. н. і см. невід.) — службовець митниці Петербурзької комісаріатської комісії, знайомий Шевченка з кінця 50-х років, мемуарист. — 544, 598. /672/
Незабитовський Степан Андрійович (1829 — 1902) — молодший лікар 45-го флотського екіпажу; залишив запис в щоденнику поета від 15 і 16 серп. 1857 р. — 399.
Незаборовський Зосима — див. Недоборовський З. Ф.
Некрасов Микола Олексійович (1821 — 1877) — російський поет, прозаїк (разом з А. Панаєвою), видавець журналів "Современник" (1847 — 1866, разом з І. Панаєвим), "Отечественные записки" (1868 — 1877). Автор вірша "На смерть Шевченка" (1861). — 476, 517, 595.
Нестеровський Іван (рр. нар. і см. невід.) — піп в с. Кирилівці в часи дитинства поета. — 38, 46.
Нестеровський Савва — персонаж повісті "Прогулка с удовольствием и не без морали", священик в с. Гнилих Будищах на Звенигородщині (IV, 298 — 299). — 159.
Нечаєв — див. Нагаєв Г. М.
Нечуй-Левицький Іван Семенович (1838 — 1918) — український письменник, критик, публіцист; автор статті "Сорок п’яті роковини смерті Тараса Шевченка" (1906), нарису "Шевченкова могила" (1881). — 28.
Нікітенко Олександр Васильович (1804 — 1877) — професор Петербурзького університету, літературознавець, критик, цензор, громадський діяч, мемуарист. — 546.
Нікольський Сергій Родіонович (1816 — р. см. невід.) — старший лікар військового напівгоспіталю в Новопетровському укріпленні; знайомий Шевченка. — 342, 367.
Обеременко Андрій (рр. нар. і см. невід.) — рядовий Астраханської інвалідної команди, пекар, городник в Новопетровському укріпленні, приятель поета. — 336, 337, 395.
Обручов Володимир Опанасович (1793 — 1866) — генерал-лейтенант, командир Окремого Оренбурзького корпусу і оренбурзький генерал-губернатор (1842 — 1851). — 247, 250, 269, 275, 287 — 289, 291, 292, 295, 297, 303 — 308, 310, 312 — 318, 322, 325, 326, 331, 343, 344, 395, 446, 514.
Обрядін Петро Іванович — підпоручик 1-го Оренбурзького лінійного батальйону, командир роти, де служив Шевченко (1850 — 1852). — 323, 325, 335, 361.
Овідій — Публій Овідій Назон (43 р. до н. е. — бл. 18 р. н. е.) — римський поет, засланий імператором Августом у місто Томи (нині — м. Констанца в Румунії). Шевченко захоплювався його "Метаморфозами" (див.