Виборга, племінниця квартирної господині Шевченка й Сошенка (Васильєвський острів, 4-а лінія, № 47) у 1838 — 1839 рр. — 93.
Єпанешников Василь Тимофійович (рр. нар. і см. невід.) — командир 3-ї роти 5-го лінійного батальйону Окремого Оренбурзького корпусу, штабс-капітан; ротний командир Шевченка в Орській фортеці (лютий-квітень 1848 р.). — 257, 270.
Єриклєнцов (Єриклінцев) Кирило Анкудинович (рр. нар. і см. невід.) — хорунжий Уральського козачого війська, начальник поштового човна; привіз до Новопетровського укріплення "політичного злочинця" рядового Шевченка. — 315.
Єфимовський-Мировецький Іван — видавець газети "Оренбурзький листок", збирав відомості про перебування Шевченка на Оренбуржчині; кореспондент О. Я. Кониського. — 10, 321.
Жадовцев — див. Жидовцев.
Жансемін Жаку (фр. — Жасмен); справжнє ім’я — Жак Бое (1798 — 1864) — провансальський поет; писав гасконським діалектом. — 340.
Жасмен — див. Жансемін.
Желех — селянин з Кирилівки, сусіда Шевченків. — 41, 47.
Желіговський Едвард Вітольд (псевд. — Антоній Сова; 1815 — 1864) — польський поет, перекладач, політичний засланець. Автор поеми "Йордан" (1846), "Зорський" (друга частина ноеми "Йордан", 1358). — 448, 454, 477, 537, 564.
Жемчужников Лев Михайлович (1828 — 1912) — український і російський художник, фольклорист; на теми Шевченкової поезії намалював картину "Кобзар иа шляху" (1854), виконав офорт "Покинута"; продовжив видання альбому офортів "Живописная Украина". — 6, 10, 22, 85, 191, 295, 334, 346, 382, 414, 421, 460, 523, 589, 593, 594, 598.
Жемчужников Олексій Михайлович (1821 — 1908) — російський поет, один із авторів "Козьми Пруткова", співробітник ж. "Искра". — 475.
Жидовцев Олексій Сергійович (рр. вар. і см. невід.) — лікар в Петербурзі, що обслуговував певну дільницю міста. — 84.
Жорж Занд (Санд) — див. Санд Жорж.
Жуковський Василь Андрійович (1783 — 1852) — російський поет-романтик, перекладач; допоміг визволенню Шевченка з кріпацтва. — 78, 79, 80, 83, 84, 87, 90, 92, 95, 96, 213, 214, 241, 293, 294, 295, 369, 446.
Жур Петро Володимирович (1914) — письменник, літературознавець, журналіст, перекладач. Автор шевченкознавчих праць "Шевченківський /659/ Петербург", 1964; "Третя зустріч", 1970; "Літо перше", 1979; "Дума про огонь", 1985; "Шевченківський Київ", 1991. — 14, 23.
Забєлін Іван Єгорович (1820 — 1909) — російський історик, археолог. — 443.
Забіла Віктор Олександрович — див. Забіла Віктор Миколайович.
Забіла Віктор Миколайович (1808 — 1869) — український поет-романтик; Шевченко відвідував його на його хуторі Кукуріківщина (Забілівщина) коло Борзни. — 212, 219, 602.
Забіла Надія Миколаївна (не пізніше 1807 — р. см. невід.) — сестра В. М. Забіли, жила в м. Борзні. — 220.
Забіла Надія Михайлівна (дівоче прізвище — Білозерська, 1826 — р. см. невід.) — поміщиця, сестра В. М. Білозерського та О. М. Куліш, мати Н. Кибальчич. — 557, 560 — 562, 565 — 571.
Закревська Ганна Іванівна (1822 — 1857) — дружина П. О. Закревського, знайома поета з 1843 р. Шевченко намалював її портрет, присвятив їй вірші "Г. З." та "Якби зострілися ми знову". — 178.
Закревський Віктор Олексійович (1807 — 1858) — український поміщик, брат П. О. Закревського. Власник с. Березова Рудка на Полтавщині. — 135, 136, 138, 143, 149, 150, 178, 180, 184.
Закревські — 148, 178, 179, 181, 191.
Залєський Броніслав (1820 — 1880) — польський історик, художник, рядовий Окремого Оренбурзького корпусу, учасник (разом з Шевченком) Каратауської експедиції 1851 р., друг поета. — 19, 57, 286, 288, 289, 335. 346, 352, 353, 357, 358, 361, 365, 366, 368 — 370, 377, 379 — 382, 386, 387, 438, 477.
Залєський Максим Михайлович — священик в м. Лебедині, брат О. М. Залєського; знайомі поета з 1859 р. — 491, 492.
Залєський Олексій Михайлович — чиновник з м. Лебедина Харківської губернії, брат М. М. Залєського. — 491, 492.
Залєський Юзеф Богдан (1802 — 1886) — польський поет, належав до так званої "української школи" в польській літературі. Перший том його поезій (Спб, 1851) Шевченку надіслав 1854 р. Бр. Залєський. Автор поезії "Могила Тараса" (1861). — 201.
Залізняк Максим (40-і роки 18 ст. — р. см. невід.) — запорозький козак, один з провідних керівників Коліївщини (1768). — 57.
Занькевичі — родичі графа О. Ф. Орлова на Чернігівщині. — 334.
Зарянко Микола Сергійович — співробітник ж. "Киевская старина", чоловік Н. І. Ускової; записав і опублікував її спогади про Шевченка та його листи до І. Ускова. — 15, 321, 341, 346, 347, 349, 357, 360.
Зауервейд Олександр Іванович (1783 — 1844) — російський художник, а 1836 р. — керівник батальної майстерні Петербурзької Академії мистецтв. — 96.
Зброжек Томаш (Хома) Іванович (1821 — р. см. невід.) — лікар флотського екіпажу; учасник Кримської війни 1853 — 1856 р.; з 1857 р. служив в Астрахані, де познайомився з Шевченком і залишив у щоденнику запис від 29 серпня 1857 р. — 399.
Зигмунтовська Софія Самійлівна — дружина К. М. Зигмунтовського. — 363. /660/
Зигмунтовський (Зигмантовський) Костянтин Миколайович — урядовець (губернський секретар) у відставці, повірений Астраханського акциз ного комісіонерства для відпуску спиртних напоїв гарнізону Новопетровського укріплення. Шевченко приятелював з ним під час служби в Новопетровському укріпленні. — 362.
Зіньківський Трохим Аврамович (псевдонім — Трохим Звіздочот) (1861 — 1891) — український письменник, популяризатор творчості Шевченка. — 120, 121.
Змієвський В. — поміщик, згодом власник с. Пекарів. — 526 — 528.
Золотаренки — Василь Никифорович (р. нар. невід. — 1663), ніжинський полковник (1658 — 1663), соратник гетьмана Я. Сомка, пізніше його супротивник у боротьбі за гетьманську владу на Лівобережній Україні; страчений гетьманом І. Брюховецьким. Іван Никифорович (р. нар. невід. — 1655) — ніжинський полковник (1653 — 1655), соратник Б. Хмельницького і брат Ганни, його дружини. — 182.
Іванишев Микола Дмитрович (1811 — 1874) — історик права; археолог; ректор Київського університету (1862 — 1865), один із засновників Археографічної комісії. — 162, 208, 223, 228, 518.
Іванова Катерина Іванівна (рр. иар. і см. невід.) — молодша сестра А. І. Толстої, знайома поета. — 566.
Івановський Ігнат Акінфійович (1807 — 1886) — професор міжнародного права Петербурзького університету; цензор Петербурзького цензурного комітету. — 114.
Ігнатьєв Павло Миколайович (1797 — 1879) — черговий генерал головного штабу військового міністерства. — 308, 312, 313.
Інокентій (Борисов Іван Олексійович, 1800 — 1857) — харківський архієпископ, вихованець Київської духовної академії, відомий проповідник, письменник і церковний діяч. За його ініціативою було заборонено першу дисертацію М. І. Костомарова "О причинах и характере унии в Западной России" (1841). З 1864 р. — архієпископ чигиринський, ректор Київської духовної академії. — 197.
Іохим — див. Йоахим.
Ісаєв Микола Григорович (1829 — р. см. невід.) — прапорщик 3-го лінійного батальйону Окремого Оренбурзького корпусу. Портретований Шевченком у лютому 1850 р. (VIII, № 54). — 292, 303, 304, 306, 316, 333, 446.
Йоахим, Йоганн — каретний майстер, батько художника К. І. Йоахима (Йохима). — 96.
Йоахим (Йохим) Карл Іванович (1805 — 1859) — російський художник, скульптор, знайомий Шевченка по Академії мистецтв. — 96, 350, 351.
Йордан Федір Іванович (1800 — 1883) — російський гравер, художник, академік Петербурзької Академії мистецтв (з 1844 р.), знайомий Шевченка (з травня 1858 р.). — 458.
Кавелін Костянтин Дмитрович (1818 — 1885) — російський публіцист, член Літературного фонду, знайомий поета з 1858 р. — 454. /661/
Кадницький Андрій Кирилович — урядовець, правитель канцелярії Нижегородського військового губернатора. — 417.
Калам Александр (1810 — 1864) — швейцарський художник-графік. — 375.
Калнишевський Петро Іванович (Калниш; бл. 1690 — 1803) — останній кошовий Запорозької Січі (1762; 1765 — 1775). Керував запорозькими загонами в російсько-турецькій війні 1768 — 1774 рр. Незважаючи на його лояльне ставлення до зруйнування Січі, був за наказом Катерини II ув’язнений в Соловецькому монастирі, де й помер. — 596, 597.
Каменецький Данило Семенович (1830 — 1881) — український фольклорист, етнограф, редактор (при виданні "Кобзаря" 1860 р.); упорядковував бібліотеку Шевченка; зберіг деякі його автографи. — 453, 457, 543, 546, 596.
Кампіоні (Компіоні) Андрій Олексійович — гарнізонний інженерпідпоручик. — 335, 361, 389 — 391.
Кандинський — див. Кадницький А. К.
Канфер Агапій Федорович — фельдфебель 5-го, згодом — 9-го батальйону; в Орській фортеці служив не раніше 1853 — 1854 рр. — 257, 279.
Капніст Олексій Васильович (1796 — 1869) — підполковник, учасник руху декабристів; син В. Капніста; приятель Рєпніних, з якими познайомив Шевченка. Зберігав списки поем "Сон" і "Кавказ". — 133, 143, 149, 152.
Капфер — див. Канфер А. Ф.
Караджич Вук Стефанович (1787 — 1864) — сербський філолог, історик, фольклорист, реформатор сербохорватської літературної мови. Шевченко написав вірш "Подражаніє сербському" (1860) на мотиви сербських народних пісень. — 440.
Карамзін Микола Михайлович (1766 — 1826) — російський історик і письменник ("История государства российского, тт. 1 — 11, 1804 — 1818, 1821, 1824; Письма русского путешествеїшика. 1792; "Бедная Лиза", 1792 та ін. — 248, 405.
Карпенки Стецько і Грицько — Степан Данилович (псевд. Паливода; 1817 — 1866) — український письменник, актор, композитор, видавець збірника "Барвинок Украины" (два випуски, К., 1845), Григорій Данилович (1820 — 1869) — український письменник і композитор, видавець збірника "Ландыши Киевской Украины" (три випуски, 1848 — 1851). — 364.
Карпо Михайло Мартинович (1827 — р. см. невід.) — український художник, товариш Шевченка по Академії мистецтв. — 236.
Карташевська Варвара Яківна (1832 — 1902) — сестра М. Я. Макарова, знайома Шевченка, господиня літературних вечорів; мемуаристка. — 557 — 559, 565, 567.
Катепін Микола Іванович (рр. нар. і см. невід.) — за його власною характеристикою, "колишній откупщик, інженер-капітан у відставці, поміщик-великорос" (Листи до Т. Г. Шевченка. — 1962. — С. 179). Родич В. М. Білозерського; дав кошти на видання ж. "Основа". Значно пізніше, 1875 р., бувши сусідом М.