Крім того, ще окремо деревообробна промисловість дорівнюється металюрґійній.
Отже, ліс, як бачимо, в Норвегії відограє коронну ролю.
Тут ми зробили вилазку в одну дуже пристойно видану книжку "Статистичний щорічник Норвегії" на 1928 р. Ця книжка, змінюючи ввесь час цифрові дані в бік росту, виходить уже 47 літ підряд. До неї ми ще не раз робитимемо екскурсії в самих несподіваних питаннях. Отже, не думайте, будь ласка, що мої відомості наскубані з якоїсь там застарілої енциклопедії. Навпаки, навіть сам Тарсівський збірник не зможе похвалитися такими найновішими даними, як ваш покірний слуга у цих своїх відкриттях Норвегії. Лише іноді я дозволю собі в ваших інтересах заокруглити цифру, вражаючи в іншому випадку вас математичною точністю цифри до 1.
Авторух 8000 машин
Отже, ми ходимо по Осло, розглядаємо будинки й людей, спостерігаючи рух на вулицях, де 8023 автомашини дають себе відчути як слід! Сказати вісім тисяч машин на місто в чверть мільйона населення — цього мало, але сказати, що майже на кожних тридцять чоловіка люду ми побачимо одну автомашину, — це вже щось та значить! Але ви ще не зможете як слід уявити собі всю мальовничість цього ословського авторуху, поки ви не знатимете, що тут 147 великих автобусів ганяють серед тихого стрекоту і тявкання 880 мотоциклів, серед пихтіння 3.300 приватних пасажирських лімузинів і ляндо, попереду яких жовтими, чорними й іншими кубами, куфрами й площадками ганяють ділові, торговельні й фабричні автомашини. Тепер ви бачите, що сигнальні маячки, що мигають червоно-малиновим світлом удень і вночі, понастановлювані на бойових перехрестях вулиць, мають деякі підстави для свого існування. І хоч рух на вулицях реґулюють сиґналами з червоних і зелених вогників чи семафорів удень полісмени в ручний спосіб, але вони теж не марно отримують своє жалування.
Припустімо, що якийсь скептик скаже:
— Ну, що з того, що в них у столиці їздить там якихсь 8.000 автомашин, але ж зате вся країна… Тоді ви перебиваєте його і кажете:
— На 2 ¾ мільйони населення 39.266 автомашин на 31 грудня 1927 року. На кожних 70 чоловіка у країні одна автомашина — це вам жук на паличці, особливо беручи до уваги чудесні водяні сполучення морем фйордами? Будьте певні, що коли цей скептик щирий громадянин першої-ліпшої радянської республіки, — він скаже:
— От, хоч би нам з нашим Автодором трошки таких пропорцій.
А далі підкреслить: а нижегородський автозавод, а завод "Амо", а багато іншого в тому ж напрямку? Чи не значить це, що норвезькі пропорції у нас уже не за горами?
Любов до пам'ятників, культурних діячів і культури
Тоді ви закладаєте руки до кишень і йдете собі котримсь бульварчиком в напрямку до національної драми. Вам попадаються цілі серії пам'ятників, що поставлені кадрильним хрестом, парами, сольо і трикутниками. І головне, зверніть увагу, пам'ятники не символістичні, не всякі там "свободи", "перемоги", як це люблять у Франції, не військові коні з генералами й воєначальниками, як це люблять німці, що ввесь Берлін заставили такими пам'ятниками, — ні, тут ви маєте звичайні, ніяк не бундючні, реалістичні портрети норвезьких культурних діячів: письменників, художників, музикантів, учених і одного чи двох політиків.
Кілька старовинних військових пам'ятників для контрасту дісталися в спадщину з часу панування завойовників данців, що кількасот літ панували в Норвегії. Але основне скульптурне обличчя не тільки Осло, але й Берґена та інших міст Норвегії — це письменники, митці та культурні діячі. Це вони, дійсно, дали світове обличчя цій невеличкій нації. Любов їхня, що вилилась у поставі цих численних пам'ятників-портретів, дає змогу судити про високий культурний рівень і плодючий ґрунт для культури. І дійсно, коли ми заглянемо до освітньої справи в Норвегії, то матимемо багато повчальних відомостей.
— Хочете? Будь ласка!
Шкіл нижчих у країні 1925-26 академічного року — 5.984, школярів в них 396.127. Коштів на це витрачено 73.739.000 крон. Рахуючи крону по полтиннику, ви маєте 37 мільйонів карбованців на рік на нижчу школу. Правда, нічого собі цифра на 2 ¾ мільйона населенняг? Нарешті, остання довідка — в університеті в Осло учиться 3.560 студентів і викладають 183 професорів та доцентів Є ще й інші вищі школи, що мають ще близько тисячі студентів.
Мабуть, з цих даних трошки видно, чому так норвежці люблять своїх культурних діячів, а найперше письменників.
Ібсен, Гамсун, Б'єрнсон, Кієлянд, Вільденвей, Ліє, Бюль, Єверлянд і багато інших, це вони дали і дають світову славу буржуазній Норвегії, — це вони принесли північні квіти поезії в букет буржуазної культури, яка зростала й розквітала на основі визиску більшости меншістю, експлуатування працюючих маґнатами фінансового капіталу.
Замість генералів і політиків — поети
Норвезький народ, що до XX століття не має своєї державности, має зате історію своєї культури і, може, в першу чергу завдяки їй, він збудував і свою державність. І тому, хоч Норвегія не має в своєму активі політиків та завойовників, якими б могла гордитися, зате вона знайшла інше, вище: своїх культурних вождів. Усі запаси історичної шани Норвегія віддала їм ще тоді, коли не мала своєї державности. Тому така велика кількість цих пам'ятників письменникам і культурним діячам. У цьому Норвегія має багато спільного з Україною.
Може, тому і на Україні найбільшим генієм,що переріс межі літератури і став навіть політичним символом — є поет — Тарас Шевченко, і, мабуть, мають певну рацію ті, що намагаються піднести українізацію, беруть і дають спочатку граматику й українських письменників. У націй, що в минулому були придушені, як-от у норвезької, так і української, всі кращі сили її творчого духу вбирало в себе письменство, що не вмирає із смертю особи творця, а замасковано ховаючи в собі і політичні, і громадські, і наукові ідеї та ідеали, несе їх у широкий світ через десятиліття і навіть століття.
Мене приємно вразила ця конкретність і близькість до сприймання культурницьких постатей: ніякої символіки, ніяких додаткових елементів до пам'ятника, як-от всякі музи, скелі, жадного антропоморфізму втілення літературних постатів та ідей того, кому поставлено пам'ятника, а просто більший чи менший постамент і характеристична поза письменника.
Ібсен, куций, високолобий, гривастий і сумрачно-замислений, стоїть собі на постаменті коло театру, заклавши за спину руки. Глибокий психологічний портрет. Поруч його Б'єрнсон. У того підняте дерзновенне обличчя аристократа думки. І лише пам'ятник тому ж Б'єрнсонові в Берґені трохи символістичний: письменник крокує. Може, це вплив Роденового Гюґо, що теж маршує немов крізь віки. Взагалі Родена в Скандінавії дуже люблять: і в Осло, і в Берґені ви побачите пам'ятники, скульптури роботи Родена.
Національний театр, що стоїть у студентському парку, коло Карл-Йоганс ґате, між королівським палацом і Стортінґом, — чимала важкувата, в улюбленому берлінському стилі — побудова на 1.200 місць. Стоїть уже тридцять літ.
Трошки історії і топографії міста Осло
Але ваша цікавість раптом стрибає у саму суть, і ви запитуєте:
— А скільки літ стоїть саме місто Осло? Тоді я не можу втерпіти, щоб не заглянути до книжечки про Осло, і починаю вам розповідати.
— Осло заснував Гаральд Гордрод 1048 року, наперекір твердженню Енциклопедії "Просвещение", що заснувала його 1054 р. 3 того часу це місто так і звалося, аж поки войовничий король Хрістіян IV після великої пожежі 1624 року не відбудував його, давши йому назву Хрістіянія. Після того Хрістіянія існувала до 1 січня 1925 року, а з цього часу за постановою парляменту містові повернено його стару, історичну назву — Осло, або, як норвежці кажуть: Усло, але ми в даному випадку зберігаємо загальноевропейську назву, що виникла з норвезької транскрипції — Oslo.
Через те, що в Осло багато буває туристів, то різних фарусплянів, бедекерів, мап і схем міста ви знайдете силу-силенну. Крім того, як і в німців, є пляни міста в трамваях, на станціях та в інших публічних місцях. Отже, ви побачите ясно, як на долоні, що Осло лежить на кінцевій закутині Осло-фйорду, що продовжується далі в неглибоку долину, прорізану річкою. Місто осілось між двома головними горбами, які лежать з обох боків цієї закутини, що створює чудесні глибокі гавані й затоки. З одного боку Екеберґ, а з другого гора Голменколен. Властиво, все місто скупчилось, підсунувшись під Голменколен, бризнувши віялом своїх вулиць од фйорду до гори. Це головні вулиці Осло. Їх, звичайно, пересікають, не зовсім правильно, поперечні вулиці, як і у всякому місті, що росло од середніх віків.
Вулиці все підводяться й підводяться до гори, все новішає їхнє будинкове суспільство, щоб нарешті загубитись новими передмістями серед околиць на горбах, серед дач і санаторій, що вилізають аж на саму гору Голкемколен (278 метрів над рівнем моря) і навіть ще вище на Фроґнерсетерен (470 метрів).
Характеристики будов і жител
Отже, найстаpовинніша частина міста над водою. Тут дійсно панує дух середніх віків. Тут і кріпость Акерсгус, і найстаровинніші готичні кірхи (правда, є й незначні ознаки барокко). Тут старовинні майдани — словом, тут коло пристанів творилась найперша історія Осло й Норвегії.
Далі місто розросталось, тягнулось до гори, забудовуючись усе новішими будинками, і вже коло частини міста Майорстуен, що лежить на самій околиці, ви бачите зовсім новенькі будинки, яким усього кілька років. Тут побудовані найбільші і найзручніші кінематографи, між ними один так і зветься "Колосеум", а далі вже якісь городи, вугільні склади й усі інші додатки до великого міста, що педетворюються швидко на новий центр, як-от наш Харківський клінічний городок. А далі вже пливуть незалежними кораблями дачі ословчан серед садків, лісків і мальовничих ґранітових гостряків, скель і ковдобин.
Я пишу свідомо "пливуть", бо коло кожної дачі, а то й (рідше) на самому будинку стоїть щогла, на ній полощеться великий хрестатий норвезький прапор (червоне тло, а на ньому синьо-білий хрест). Норвежці великі патріоти, і, крім того, печать моря і плавби лежить навіть на їхніх сухопутніх звичаях.